Творче ім'я Петра Сороки - знаного в Україні поета, прозаїка та літературного критика - останнім часом асоціюється з його денниками: говоримо Петро Сорока - згадуємо денники, говоримо денники - відразу згадуємо про Петра Сороку.

Аналізуючи свої стосунки з людьми, бачу, що мені найкраще було тільки з

деревами і травами.

Петро Сорока. Знак серця (С. 92).

Творче ім'я Петра Сороки - знаного в Україні поета, прозаїка та

літературного критика - останнім часом асоціюється з його денниками:

говоримо Петро Сорока - згадуємо денники, говоримо денники - відразу

згадуємо про Петра Сороку. І це справедливо, адже саме він запровадив

денники як жанр і вважається винахідником денникової прози в українській

літературі. Денники П. Сороки ( на сьогодні це вже дев'ять книг) - не

зовсім щоденники, це їх узагальнений різновид, що вільний від хронологічних

рамок, де композиція передбачає групування матеріалу за тематичними

розділами. Деякі з них є справжньою поетичною прозою.

Назва книжки, про яку йдеться, пов'язана з Біблією: . Автор - глибоко віруюча людина, його спосіб життя міцно

пов'язаний із християнством. Наголошую на цьому, тому що в новій книзі

письменник

яскраво підкреслює своє пантеїстичне світовідчуття (а християнство, як

відомо, пантеїзм не сприймає, заперечує).

Розділи книги, що спонукали мене визначити світовідчуття автора як

пантеїстичне, мають поетичні назви: (С. 5-44), (С. 106-197). Зі сторінок цих розділів П. Сорока постає як тонкий

ліричний оспівувач природного середовища. Саме завдяки природі, у красу якої

залюблений до нестями, він є мандрівником, анімалістом, дослідником,

пошуковцем, натхненним описувачем. Добре відчувши негативний вплив міста на

психологію людини, письменник обрав форму боротьби з ним усамітненням в

лісі. Його спосіб життя повністю збігається з тим, про що він проповідує. У

денниках звучить один з його головних життєвих постулатів - злиття, а

точніше, повернення до природи, яке гармонізує, очищає душу людини від

морального розтління, пожадливості, влади речей, духовної спустошеності.

Глибокий розум, феноменальна спостережливість, прозірливість серця і

багатство уяви, загострене (термін Григорія Білоуса) дарують

письменникові насолоду від споглядання краси й загадковості природи,

доводячи його інколи до трансових станів захвату, благоговіння й трепету