Перший крок до зацікавлення щонайширшого українського чительника постаттю українського магната, князя Яреми Вишневецького зробив відомий письмак Лесь Качковський у своїй книжці «Як Україна випала з орбіти Заходу». Другий – журналіст Юрій Рудницький у книжці «Ієремія Вишневецький. Спроба реабілітації».

Автор ставить собі за правило «уникати оцінок минувшини категоріями сучасності», і йому це успішно вдається.

З книжки постає владний, розумний, підприємливий українець, що шанує свою маєтність і прибутки з неї понад усе. Ярема пустився українського берега, а до польського так і не пристав – і серед своїх чужий, і серед чужих не свій: така гірка доля цього загубленого українця. У Рудницького дуже багато цікавих майже художніх деталей, що яскраво характеризують той час, коли поняття про права людини у сучасному розумінні не існувало – «у два вогні», «правом меча», «Князь Ієремія має більше прав на Москву, ніж московський цар на Ромни», «погрожуючи рокошем», «Конецпольський щонайменші протести українців був готовий гасити їхньою кров’ю», «князь золотом написав, а воєвода лайном припечатав»

Слід відзначити цікавий портрет Петра Могили – дядька Яреми – що постає у трактуванні автора великим західником в українській православній церкві. Чітко прослідковується і лінія Москви у діяннях та думаннях як православного священицтва, так і козацької старшини.

Яскравою видається і паралельна дійсність двох сильних українців – Богдана Хмельницького і Яреми Вишневецького. Це був герць за майбутнє, що потверджує просту людську істину – у людини і в народу завше є вибір, якою дорогою іти. Але відповідальність за свій вибір кожен несе сам.

Ярема помер у свої неповних сорок років. Його син згодом став королем Польщі. Але Україна вже була відірвана від Польщі (а отже і від Заходу на довгі століття).

В час, коли ми повертаємось до свого коріння, до своєї істинної історії, життя, діяння і смерть Яреми Вишневецького покликані стати добрим уроком для нації.