Але як пише ця жінка! Саме такі слова вирвались у мене під час читання книги рецензій Тетяни Дігай “Кубик рубіка” ( Сорока,Тернопіль,2008 ). Знаю авторку відносно недавно, але уже встиг увести цю людину до свого літературного кола, тобто кола тих літераторів, котрі мені імпонують як за творчістю так і за духом своїм. До збірки увійшло аж тридцять вісім рецензій на книги різних авторів, від маловідомих тернопільських до “глянцево-дутих” київських

Найбільше запам”ятались рецензії на Жадана, Петра Сороку та Євгена Барана. Якщо з двома останніми авторка особисто знайома, що зрештою не завадило їй ( треба віддати належне ) сказати відверто про розчарованість новою книгою Є.Барана, то із Жаданом авторка немов би заграє, люблячи називаючи цього популярного письменника enfant terrible. Дивує, чи краще сказати приємно подивовує авторська жага до читання. Складється враження, що Т.Дігай стежить за сучасним літературним процесом мовби за новинами по телебаченню, кожного вечора прилипнувши до екрана. Це добре, бо бути у курсі всіх подій модно. Радує і те, що знаходяться кошти для реалізації своїх можливостей.

Назва книги співпадає назві рецензії на роман Тані Малярчук “Говорити”. Мабуть тут не просто збіг. Мабуть. Вдаватись у роздуми не буду. Таня Малярчук молода письменниця, котру тільки узято в “оборот” видавництвом “Фоліо”. Не важко спрогнозувати її майбутнє. Хоча до Національної премії ім.Т.Г.Шевченка їй ще далеко.

“Кубик рубика” – друга книга рецензій авторки, перша - “Книжкові імпресії” вийшла у 2007 році. Тетягна Дігай є також авторкою трьох книг поезій та переможницею конкурсу читацьких рецензій в рамках премії “Книжка року БІ-БІ-СІ, 2007”.