Колись захоплений сею книжкою Олександер Піддубний обіцявся написати спеціяльно для нашого сайту реценжку, але вже проминув з того часу добрий рік, а віз і нині там. Тому беруся до тої роботи сам.

„Загадки козацьких характерників” Тараса Каляндрука – дуже цікава річ, бо там багато ілюстрацій, інформації і українського позитивного духу. Це головне.

Його вишуки позитиву в нашій історії позбавлені нездорової істерики і голослівства, чим не гребує багато хто з інших авторів.

Дуже приємно, що автор чимало уваги приділяє як арте-фактам матеріяльного світу, так і духовності у мовній формі.

Майстерність козацького бою, технологічність ведення розвідки і самого бою, а також пояснення низки термінів і слів вартує уваги українського читача. Останній може дізнатися про одвічний український звичай козацького меча на весіллі; майдан – іподром; їзда в кар`єр – навзаводи; назва темляка – дармовис; слова, що передають ім`я Хорса – хоробрий, хорт, хоругва, горвати, Геракл; група слів, що має у своєму корені слово маха у значенні могутній. Сильний – росомаха, костомаха, домаха, махина, гайдамаха, розмах, одмах, замах, сіромаха; плакид – безшумний, нечутний.

Позитивним є і повчальні речі у вигляді казки про хлопця, що не знав страху, прислів`ях та кодексах української честі: „Не той сильний, що камінь верже, а той, що серце в собі держе”, „Не рухай чужого майна і не втручайся в чужі справи, але не дозволяй і втручатися в твої; поради слухай, але май свою думку, а якщо щось почав робити, то роби, не дозволяй собі кинути початої справи ні через важкість, ні зі страху;нікому не нав`язуйся зі своєю думкою, але нікому не дозволяй зневажати її; у своєму житті будь не лозиною, що гнеться в той чи інший бік; перед нижчими не задирай голови, а перед вищими не гнись дугою; на людські діяння не дивись, а за свої відповідай перед Богом і самим собою”, „козача сльоза важка”, „Іди ж козак, світ за очима, Неси свою смерть за плечима. Не бійсь смерті: поки живеш – її нема, А як умреш – тебе чортма”, „У козаків існувало повір`я, що ворожу кулю, котра пролетіла коло тебе або впала до ніг, слід було покласти в кишеню на щастя”.

Одне слово, добра книжка і її треба покласти на стіл кождому українцю, особливо школяреві – най відчує своє єство, свій ґрунт, свою землю, відчує силу в собі самому.