Про Жана Жене багато балакав і писав Юрко Покальчук, великий знавець його творчости а великий її прихильник. Тепер український читач, Богу дякувати, може скласти собі сам своє ураження про доробок сего французького письмака.

Олег Жупанський і видавництво „Юніверс” подарували українському читачеви штивний переклад роману Жана Жене ЩОДЕННИК ЗЛОДІЯ. Примітною є обкладинка сего видання, що належить пензлю Андрія Кіся – потужний прутень з двома не менш потужними яйцями і невеличка крапелька -- кровИ, сечі чи сперми. Се і є квінтесенція твору Жана Жене. Тут направду багато сперми, гомосексуалізму а поезії сего ґатунку любови: „Еротичні ігри відкривають нечуваний світ, що виявляється у нічній мові коханців. Такою мовою не листуються”, „Їхнє кохання тхне потом, спермою і кров`ю”, „набряклої матні, брутальних горбиків литок під ковдрою чи простирадлом”, „саме завдяки таким хлопцям і можливі трагедії”, „Природно, я уявляю його прутень, коли він його змастить для мене тією чудовою речовиною, тією безцінною павутиною”, „він сумно увивався поміж найуродливішими. Таке життя виснажувало його”, „Я не міг стерпіти з легким серцем, щоби хтось когось любив поза мною”, „Вечорами він віддається одним решкою, иншим орлом”, „Уночі я спливав донизу потоком забуття”, „його бажання – то мій трепет”, „Я зав`язну у коханні, як у снігу, болоті”.

Але поряд з тим є ще дві теми Жана Жене – кримінальний переступ і зрада. Він шукає виправдання переступу, прояснює його, через бруд веде до чистоти і штивности: „існує тісний зв`язок між квітами і невільниками”, „Повітря тут затхле, проте вони научилися ним дихати”, „Безтурботно відітнувши наші мрії од їхніх німбів, нас передчасно будять”, „радість зради”, „закон і людина поза законом злютовуються ув одне ціле, прикриваючися одне одним”, „зрадити – означало переступити закони любови”, „Справжній зрадник, зрадник через кохання”.

Але Жан Жене сильний не сими речами, а своєю естетичною незглибимістю і глибиною своєї художности. Він безкомпромісно іде углиб людини, у саму середину її єства і вивергає на читача разом з кров`ю і спермою правду про читача: „Самі ж вони макоцвітні”, „залишали не вечірню тінь, а тінь зла”, „я почувався гнидою і усвідомлював се”, „Воші населяли нас. Вони оживляли наш одяг, а щойно зникали, він ставав мертвий”, „Речі стають провістям удачі”, „Світ чутливий до мого успіху, навіть якщо він бажає мені неудачі”, „твар обкраденої людини бридка”, „Сей докір урятував мене від самого себе”, „Людина лишається запропащою, доки несе у душі сліди падіння”, „Ми стаємо докором вашому щастю”, „Чоловіки покладаються лише на самих себе. Вони є своїм уласним небом і, знаючи уласну неміч, вагаються”, „жінка пригорнула його до себе, чи то пригорнулася до нього сама”, „Відкидаючи красу, я відкривав поезію”, „я рішуче відкидав світ, який відкинув мене”, „його жебрацтво нагадувало стоячу воду”, „Я відчував гірку радість, усвідомлюючи свою самотність”, „я зрікаюся життя заради иншої мети, аніж та, де зачаїлося перше лихо”, „Я уже ніхто і ніщо, я – лише привід”, „Я був відсутній, навіть розмовляючи”, „Проживши так довго укупі зі своєю уласною могутністю, він носив її у собі як щось очевидне”, „Продаючи дуже дорого дешеві мережива”. Се дуже важливо а вартісно.

Жана Жене можна цитувати нескінченно довго, і не утомишся у сьому, і не помилишся у визначеннях, і не вичерпаєш цілої насолоди з його стилю, сили, глибини. Чого варте тільки одне ось се визначення його мистецтва: „Мета сієї оповіді – приоздобити мої минулі авантури, тобто видобути з них красу, відкрити у них те, же нині викликає пісню – єдиного свідка сієї краси”. Ся красномовна формула мистецтва Жана Жене є формулою мистецтва загалом, особливо українського.

Кого поставити урівень з Жене ув українській літературі? Хіба Артем  Чех у романі КИНЯ – за глибиною досвіду а напругою художнього мислення.

Але сей прутень, раз увійшовши ув українську культурну традицію, уже з неї не піде.

Варто відзначити коштовний переклад Олега Жупанського.