«Трепетна свіжість сприйняття життя, музика віршованого рядка, образність поетичної мови, романтика почуттів і таїна – це вірші Уляни Дудок, яка переконана, що «таємниця повинна залишатися нерозгаданою» – з передмови Марії Людкевич до книги поезій «Для тебе» (Львів, 2005).

Уляна Дудок моя землячка. Найвище досягнення авторки, наразі, – дипломант гранослова-2001. На жаль, наші літературні шляхи (о життя, ти дивовижна штука!) у славному місті Лева не перетнулись. Натомість, під час мого полтавського «відрядження» я натрапив на її книгу, котру й спробую тут дещо проаналізувати й суб’єктивно оцінити усі злети і промахи молодої поетеси.

Книга подана у трьох циклах: Жіноче серце, Серенади літа і, що традиційно, до України. Головним лейтмотивом першого циклу можна визначити інтимне зізнання авторки: я призначена для весни. У даній фразі молода авторка відкриває своє головне, первинне призначення. Більше того, в подальших віршованих рядках розкриває, розгортує відверте зізнання молодості: я народжена, щоб цвісти у саду Твоїм розмарином. Тут слід трішечки відійти від означеної теми й привідкрити читачу штрихи-контури автопортрету поетеси. Усвідомлюючи свою природню звабливість, авторка мовби милується собою, вдається у саморозпис власного образу, де перед читачем мимоволі постають усі найтонкіші деталі самого автора, хоча, насправді, літературного героя, чи то пак героїні: вітер золотистим бавиться волоссям, очей моїх літня ніч кольору стиглих вишень...

Поступово в контекст поезії, її вінок, авторка, поруч літературної героїні, вводить означене чоловіче начало. Вочевидь, інакше бути не може. Хоча, як наслідок, серце розбите навпіл. Але не про те мова. Важливо, що авторка знає найголовніше: я нічкою стану і розсиплю зорі для Тебе. Все інше для нас є нецікавим: пережовуванням і пересмоктуванням старого на власний лад.

Тут можна було б поставити крапку. Велику і жирну. Мається на увазі, авторці книги. Бо, на нашу думку, саме інтимна лірика вдається авторці найкраще. Усе решта є зайвим. Єдиним виключенням з двох наступних циклів можна вважати вірш «Мені наснилось море».

Відносно ж циклю «До України». То це, без сумніву, добре, патріотично, та, на наше переконання, поезія повинна бути вільною від нашарувань. Я не хочу сказати, що патріотична, чи там, громадянська лірика – це зле, ні. Просто поезія повинна слугувати, насамперед, мистецтву.

жовтень,2007