Ось переді мною книга Н.Дев’ятко «Три кроки до світанку» (Дніпропетровськ, 2005). Дві передмови. Якогось Пуппо та доктора Поповського. За великим рахунком, фігня повна. Зараз спробую це довести. Та спершу декілька попередніх завваг. Для авторки дана книга є другою.

Перша російськомовна. Пуппо в анотації до останньої заїкається, що, мовляв, книга Дев’ятко вийшла в «ювілейне свято Великої Перемоги». Про яку таку велику перемогу йдеться, я так і не зрозумів. Можливо, «ветеран журналістики і поезії» мав на увазі перемогу в імперіалістичній війні 1945 року. Не знаю. Знаю тільки одне. Війна на нашій землі тривала ще довго після зазначеної дати. А закінчилась, сливе, 24 серпня 1991 року. Інша справа, що такі, з дозволу сказати, анотатчики завжди мають в голові по дві батьківщини про запас...

А тепер вперед... До книги увійшли власне вірші, легенди та оповідання. Уже саме поєднання різних літератруних жанрів свідчить про несмак автора, а точніше, відсутність його (смаку) взагалі. Ось декілька уривків з поезії, аби читач мав змогу собі уявити про що, власне, йдеться:

Тінь та зло від добра відділили давно,

Марно, бо багатьом з нас тепер все одно,

Гинуть цілі світи, почорніла земля (...)

Зірки запалали у тьмі,

Вони там на небі німі. (...)

По степу дівчина ішла

Та дівчину іншу знайшла (...)

Україно, Україно,

Ти кохана ,ти єдина.

Україно, Україно,

Ти чарівна, мов дитина.(...)

Думаю, продовжувати далі не варто.Я так гадаю, що не варто продовжувати взагалі. В усякому разі, з віршами ми розібрались. Що ж стосується легенд та оповідань, то тут перспектива у молодої авторки мала б виглядати куди кращою.Принаймні, у Дев’ятко є шанс виписатись ( будь-ласка читати останнє без помилок ).

От нещодавно, за звичкою, заходжу на сайт Кухарука, тобто не сайт персонально українського письменника Романа Кухарука, а його структури під назвою «Літературний форум». На головній сторінці знаходжу презентацію якогось оповідання дніпропетровської письменниці Наталії Дев»ятко. Варто додати, що наша підопічна є членом Національної Спілки письменників України (НСПУ). А цього літа, відпочиваючи у Коктебелі з письменницею Є.Найчук, мав змогу познайомитись з Н.Д. особисто...

Наталія Дев’ятко є лауреатом конкурсів: «Обдаровані діти – надія України», «Собори наших душ», «Чарівна книжка», «Рукомесло» і т.д., і т.п. Це нормально, це самозрозуміло. Але що мене вразило найбільше, так це те, що авторка, книгу котрої тут аналізуємо, виявляється, є дипломантом міжнародного конкурсу гранослов-2001. No comments.

Що ж, будемо з насолодою чекати наступних одкровень юної письменниці з міста Дніпропетровська Н.Дев’ятко. І на прощання, вслід за ветераном Пуппо, можемо сказати : так тримати,Наталко!

жовтень»2007