У кожного в житті трапляються хвилини, коли починаєш усвідомлювати життя і ставитися до нього з особливою повагою, як до даної людині найвищої цінності. У когось це відчуття приходить вчасно, а у когось уже можливо тоді, як часу на землі майже не зосталося. Але коли тримаєш у собі цю цінність обов`язково постає питання як нею розпорядитися, щоб не занапастити.

Принаймні, троє людей, на мою думку, вже заслужили поваги і на сьогодні, і на майбутнє. Це духовний подвижник о. Теодозій Янків і автори документальної повісті про цю унікальну постать українського сьогодення Галина і Мирослав Левицькі.

„Доля людини – доля нації” – цей заголовок передмови Дмитра Степовика до повісті-хроніки „Подвижник” Галини та Мирослава Левицьких (Київ: Пульсари, 2007. - 302 с.), хоч можливо дещо затертий і затяганий зовні власне найвлучніше передає сутність книжки про о. Теодозія. Бо з таких людей будується хребет нації і на таких людях тримається духовність, а отже, невмирущість нації. І ця духовність у житті о. Теодозія – це не тільки християнські високоморальні цінності, що їх він проповідує як священник, це справжній подвижнецький принцип боротьби за духовну Україну, без якої жодні економічні матеріальні показники не дадуть відбутися Україні як державі, а українству як нації.

Велика заслуга авторів документальної повісті в тому, що розповідаючи про традиційні речі – дитинство, навчання, служіння у церкві, спілкування головного героя з родичами і знайомими – вони зуміли майстерно передати духовну сутність цих начал, прослідкувати причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою, моральними принципами, любов`ю до України і до своєї справи і тим результатом, якого клопіткою своєю працею, всім своїм життям досягає о. Теодозій Янків. Через його історію вдалося простежити життя українських родин у Польщі ХХ століття, повернення через віру до національного самоусвідомлення. Важливим у книзі є також те, що розповідаючи про життя однієї людини, Галині і Мирославу Левицьким вдалося розкрити розвиток відновлення ролі Української греко-католицької церкви на теренах України, її місце у духовному і національному житті. Адже разом з о. Теодозієм на сторінках книжки читач помандрує від українських поселень у Польщі через Галичину аж на Лівий берег Дніпра. Перед читачем також відкриваються деякі „позакулісні” подробиці церковного життя, його переплетінь із світською владою, окремі деталі приїзду в Україну Папи римського Івана Павла ІІ тощо, а також особливості відбудови греко-католицьких монастирів та церков, зокрема Гошівського і Крехівського монастирів, храму і монастиря Василя Великого у Києві.

Важливим додатком до книги про о. Теодозія Янківа є розповідь про Чин отців василіян – його історію, роль в історії Церкви та в історії християнської цивілізації. Видання проілюстровано численними світлинами.