Відчайдушний перекладач поставив перед собою задачу благородну й важко здійсненну: відтворити українською звучання в першу чергу російської класичної поезії, не зупинившись навіть перед тим, що багато що з того, на що він наважився, середнє й старше покоління більш-менш освічених людей знає напам’ять в оригіналі або в перекладах метрів.

Українське звучання чужої поезії / Переклад та упорядкування Олександра Грязнова / Київ / За друга / 2006

Так, Пушкіна плідно перекладав М. Рильський, Лермонтова – В. Сосюра. Особливо багато й охоче перекладали Єсеніна. Хто гірше, хто краще. Мабуть, менше перекладали Тютчева.

Мені б хотілося, перш ніж говорити про недоліки перекладів, відзначити безсумнівні удачі перекладача. Наприклад, такі:

З перекладів Лермонтова:

І снилась їй долина Дагестану;

Знайомий труп заносило піском;

Палило сонце невигойну рану,

І кров лилась міліючим струмком.

Скакав, неначе схиблений, / Татарин у пітьму.

... і дикий Терек,

Як лев зі здобиччю в зубах,

Стрибав розлючений на берег.

...

Презирливим оглянув оком

Роботу Бога на землі,

І жодна думка ненароком

Не промайнула на чолі.

...

Кущі троянд, де солов’ї

Красунь оспівують байдужих

До їх натхнених рубаї.

...

Як вперше, він з’являвся їй

З очима, повними печалі,

Й словами, повними надій.

...

І що мені без тебе вічність,

Коли твоє життя – лиш мить?

...

... родинне кладовище

Жорстокий предок заснував,

Що в простоті своїй вважав,

Немов звідтіль до Бога ближче.

...

Вона страждала і любила –

З любов’ю прийме Бог її.

З перекладів Тютчева:

Нам наперед не відгадать,

Як слово наше відгукнеться, –

Та співчуття нам надається,

Як нам дається благодать.

З Інокентія Анненського:

І як обступить сумнівів стіна,

Чекаю, щоб в пітьмі вона розквітла.

Та не тому, що світиться вона, –

Тому, що з нею не потрібно світла.

З Олександра Блока:

З нерозгаданим іменем Бога

На німих і холодних вустах.

...

І німців сутінковий геній

Із Сергія Єсеніна:

Хто кохав, кохати вже не зможе,

Хто згорів, того не підпалить.

...

О моє розтрачене завзяття,

Шал очей і повінь почуттів!

З Йосипа Бродського:

Якби тут не робили дітлахів,

То пастор би хрестив автомобілі.

...

Хоч справа не в потворності пропорцій,

Бо ми залежим зовсім не від них,

Частіше – від пропорції потворства.

...

Зумій не піддаватися, якщо ти

Стіна, а проти тебе – руйнівник!

...

Бо націю хрестити – це одне,

А хрест нести з народом – зовсім інше.

З Міхи Квлівідзе:

... спить твій Тбілісі,

Голову горам поклав на коліна

І, як мисливець у мороці ночі, (в автора – в мороку – В.Б.)

Сном сторожким задрімав до світанку.

Чому я так детально зупинилася на тому, що вважаю досягненнями перекладача? Тому що не менш прискіпливо хочу пройтися по недоліках. Для полегшення я розіб’ю їх на групи.

У Пушкіна: шукач нових красот і вроди; спокусниці приємні; дух ліцейської орави; десь є спокій, воля (в оригіналі: “Но есть покой и воля”);

У Лермонтова: слідкував з-під білих крил; з Арагви воду набира; втекли налякані грузини (в автора – “Бежали робкие грузины”, тобто не налякані, а боязкі); з людьми я сходивсь неквапливо; важкі бої тоді чекались; навіщо нам ворогувать? (в автора: “Один воюет он – зачем?”); з твоїх грудей на плаху покладу (в автора: “С твоїй груди на плаху упадет” – відчуваєте різницю?); крізь морок нічний імператор (тобто нічний не морок, а імператор); життя... дурне і порожнє; під ним рівнина із лазурі; затертий натовпом; почав лісами йти; коли почну я помирать (в оригіналі: стану); виспівували сотні птиць; ковила... цвіла; із довгим глечиком в руці; і вершник, повний здивування; Демон... мерщій злетіти хоче; зрадив друг (це Демонові?!); зречися клятвами всіма; без співчуття, байдуже й бридко; Демон в темряві мерзотній... самотній (в оригіналі: надменный);

У Тютчева: людяність провин; коли життю приходить край (в автора: “О, как на склоне наших дней”);

У Блока: персні білої руки; у сльозах не було недостатку; верещала зорі про любов; знімок, вставлений в оправу; не мріять вже про ніжність і про славу (в автора: “Уж не мечтать о доблестях, о славе”); зі столу власноручно я забрав (треба було би: прибрав); заглядав печально за кордон; що з тобою, улюблений мій;

В Єсеніна: втративши відвагу чоловічу (в автора: “Увяданья золотом охваченный”); не покину я тепер столицю: / охололо серце, на біду (в автора: “Ты теперь не так уж будешь биться, / сердце, тронутое холодком»); може, в бідній лікарні, в палаті / доведеться закінчити путь (в автора: “Не вчера ли я молодость пропил, / разлюбил ли тебя не вчера”; відговорило мовою беріз (краще – “відгомоніло”); та про всякий випадок для тебе / Залишаю пісеньку про Русь (по-перше, про всяк випадок, а, по-друге, – до чого тут це?);

У Пастернака: мела, мела по всій землі / нечиста сила (в автора: «Мела метель во все концы, во все пределы»);

У Бродського: навкруг пухнастого тім’я; путь розширялась (чудова двозначність, чи не так? – В.Б.).

Слід відзначити, в основному, дуже вдалі переклади таких ранніх поем Лермонтова як “Хаджи Абрек” та “Аул Бастунджи”. Вдалі в цілому переклади з Бродського, якого, як мені здається, перекладач дуже добре відчуває.

Помилки, які я зауважила, не важко було б виправити, якби в перекладача був прискіпливий і вдумливий редактор. Це зараз наша спільна проблема, сказати б, дуже болюча, пекуча й нагальна.