Хочу почати з дуже вдалої назви збірку Костянтина Басистого „Відвертий неспокій схими”. Назва дійсно відповідає змісту.

Внутрішній світ автора близький до усамітнення („…відпусти мене у спокій; ця самотність триста років...”) і так контрастно виглядає на тлі світу, „що п’яніє злочином, світ, де мовчання – золото”.

Філософські роздуми над вічними речами оживають барвистими, інколи дуже оригінальними образами, світлими і осінніми. Вірші пливуть легко і приємно, але хочеться іще раз повернутися і перечитати, затриматися, щоб осягнути глибину. Прекрасні верлібри або часткове римування тільки підсилюють вплив на уяву читача. Роздуми над суб’єктивністю речей („несправжністю”) і відносністю всього проглядає в кількох віршах в оригінальній інтерпретації: „...світу несправжня будова. Тільки про це – нікому”, „добрий ти... Та чи справжній? Справжній ти... Та чи добрий?. Добрим бути не страшно. Справжнім – собі дорожче”, „знати б, хто і по чому нас купив і навіщо...”, „у склянці квіти хочуть ще цвісти”.

Cамопізнання за певними рамками моралі, як спроба осягнути будову світу, відкидається: „Не дійти до межі крайньої, там, за обрієм, надто морозно”, „перейти Рубікон не страшно, тільки глибоко якось завше”, „не пали гніздо торішнє, в ньому їх тепло зосталось”, „страх – несвідома мудрість”.

Натомість, тільки творчістю можна вижити і „світ з душею поєднати”: „кажуть лише вустами можна зцілити крила”. Дивують образами пейзажі: „у лагідному попелі смеркання висіло небо, мов старе рядно”, „достиглий пагін виноградних грон мочив у роси сиві коси”.

Взагалі, важко виділити любовну лірику, пейзажні та філософські вірші, це все переплетено в досить неочікуваній оригінальній манері. Сподобались також рядки: „сон відлупцює кава”, „з обличчя срібного пити воду”, „тече молоко у правильних рисах обличчя”, „у світлі модернових течій...весна, думки і синій вечір”, „інстинкт скористався тобою”, „зі смороду провінцій у смороди столиць”.

Неточність деяких рим (повороту-значного, зараз-пара, реальним-кохана, істинних-різними, очі-років) можна вважати зауваженням, яке аж ніяк не псує доброго враження від книги.