Літературний форум

* * *

У поїзді, щоразу, коли я чую слово «проїзд», я мало не сміюся, як
учень початкової школи.

* * *

У поїзді, щоразу, коли я чую слово «проїзд», я мало не сміюся, як
учень початкової школи.

* * *

Двох 19-річних мешканців Львова завербували російські спецслужби, які видавали себе за співробітників СБУ. Юнаків переконали, що вони беруть участь у спецоперації проти «ворогів України», і доручили підпалити поштове відділення та двері кількох квартир. Це була спроба експлуатувати патріотизм українців та їхню довіру до правоохоронців, щоб використати їх для підривної діяльності.

* * *

Президент Фердинанд Маркос-молодший у вівторок очолив інспекцію майже завершеного мосту Камаланіуган, який з'єднає північно-східну та північно-західну частини провінції Кагаян.

Після завершення будівництва вантовий міст довжиною 1580 метрів з'єднає міста Апаррі та Камаланіуган. Це єдиний міст, що перетинає річку Кагаян у найпівнічнішій частині Кагаяна.

* * *

Кандидат у президенти від партії Гоміньдан (Гоміньдан) Хау Лунбін сьогодні оголосив про свою політику щодо обох боків протоки, заявивши про намір відкрити представництва Гоміньдану в Пекіні та Шанхаї. Речник Ради у справах материкового Китаю Лян Веньцзе заявив, що консультації та обміни між сторонами протоки повинні залишатися офіційними, оскільки це найкращий підхід.

* * *

США зможуть передати Україні лише 20-50 ракет "Томагавк" – цього недостатньо, щоб змінити хід війни, – FT.

«США мають близько 4150 ракет «Томагавк», але зможуть передати Україні лише кілька десятків. Нові закупівлі обмежені», — колишній чиновник Пентагону Марк Канчіан

БЛОГИ

Блог Романа КУХАРУКА

Блог Дмитра ГАВРИЛЮКА

Блог Миколи ГНАТКА

Блог Оксани БЕЛЯКОВОЇ

Блог Миколая МЕЛЬНИКА

Блог Вячеслава CІВЧИКА

Блог Антона ВАРВАРИЧА

Блог Вячеслава СНІЖКА

Блог Галини КОСЯН

Блог Тетяни ІВАНЧУК

Блог Євгена ПАСТУХОВА

КНИЖКИ

ВТОПЛЕНА В БАГАТОСЛІВ’Я

00:00 07.09.2007

Наприпочатку читання роману Наталки Очкур „Учора і завжди” приємно вразили неприхований патрійотизм авторки, позірна ваговитість її книжки, намагання вишукувати в собі і в мові краплі істинного досвіду і вагомого змісту.

У першій частині твору авторці це почасти вдається – гарна мова, цікаві діалоги, а то й характери, що дає їй змогу творити справді художній текст і визнаходити у процесі писання роману навіть сентенції чи просто вдалі рядки: „Смерть – чоловіча робота”, „Діаманти виглядають ніжними, але скло ріжуть без напруги”, „Межі мого маленького світу розширилися так сильно, що раптом виявилося – він не має меж”, „усміхом, здатним за мить розморозити будь-який холодильник”, „волоссям кольору витриманого коньяку”, „Навіть ті, хто побив між собою всі горщики, глечики та слоїки”, „я не звикла потурати ані своїм долоням, ані своїм бажанням”, „ковзнула по чужих банях нашої Києво-Печерської Лаври”, „я вчепилася в нього, мов реп`ях у вовняні штани”, „Авжеж, у себе плюнути неможливо” тощо.

Але, на жаль, авторка топить себе – а відтак і читача – у своєму ж багатослів`ї: сон у неї -- виклад сну, а не сон; дуже багато непосутнього у той час, як треба брати головне і ним писати. Достатньо у романі і русизмів.

Що порадити?

Шанувати свій талант більше – писати посутніше, з характерами, з картинами, з діалогами, щоб за сюжетною ниткою була глибина. Чому Андрій Кокотюха може у романі „Повзе змія” дати і характери, і діалоги, і глибину, а Наталка Очкур -- ні?

Пані авторці варто усвідомити ріжниці між белетристикою і художньою літературою.

Василь Велимчий

Всі статті розділу "КНИЖКИ"