Хай дарує мені автор рецензованої книжки (Олег Коцарев “Коротке і довге”), але для мене значення має не лиш назва книжки, а й ім`я автора – в тому є багато від містики і від чогось ще посутнішого.

Наші попередники в літературі дуже то розуміли, і тому Вацик ставав Земляком, Фітільов Хвильовим, Косач Українкою.

Прізвище автора можна трактувати як від “коцати” так і від “коц”. Хоча, чортийогобатьказнають – не це головне.

А що?

Автор вибудував свою книжку філігранно, додав багатозначні коментарі, вичерпну біографію, а Ганна Яновська навіть написала простору передмову, яка виглядає ессеєм про самого автора.

Що ж у ньому є? Є засвоєння уроків кращих поетів сімдесятих (Василь Рубан, Василь Голобородько, Тарас Мельничук), є здоровий україноцентричний урбанізм, а також намагання знайти себе і себе витворити.

Як на мене, Олегові це вдалося, і то цілком.

В його верлібрах, повних вільного вірша і метафорики, є ще й божевілля доволі вільної людини, її характер, її буря і натиск в душі (півень – до Артюра Рембо: “Ти що думаєш, Я не знаю?”; на запитання “що ліпше журавель в криниці чи суниця в небі?” вікно до –відки каже “іди в дупу!!!”).

У композиції “Молитва в дорогу” – чітко витриманий ритм vers libre, є пластика і ненав`язливість деталей.

Три тантри пахнуть снігом.

СБУ з ріжнокольоровими фіранками і папірці від морозива у вигляді жаб – це його погляд на світ. Він уміє бути урбаністичним (“Герой з`являється”), лапідарним (низка дворядково-однорядкових творів), промовистим і просторим (“Глиця”, “Повернення Пенелопи”).

Цікавою є його еротична лірика: “Глиця”, “Двоє-два”, а також – “сніг підхоплений закоханий швидкий наструнений”, “сновигають виснуваті кохані-перекохані а в шурхітливих легенькою летючою золотою хіттю (…) ховається в`юн, віднедавна ховається в`юн”.

До негативів відніс би неувагу до літери “ґ” і вживання деяких наголосів. Загалом же Олег Коцарев – талановитий поет зі своїм світом, характером, світлом.

З нетерпінням чекатиму його нових книжок, де нерозкрите розкриється, а розкрите поглибиться.

Дай то Боже, бо ми того варті.