Книга Володимира Перерви („Михайлівська парафія у місті Миронівка: історичний нарис. – Біла Церква: Вид. О. Пшонківський, 2004.”) є спробою підняти завісу забуття над історичною та духовною спадщиною міста Миронівки. Видання розповідає про храм архістратига Михаїла, збудованого ще в XVIII ст. та його подальшу видатну долю.

Автор показує, що миронівська святиня є місцем, де живе духовність. А тому там і відбуваються такі дива як побудова храму за кошти прихожан, прихід до сільського храму на посаду священика видатних церковних осіб, відкриття першої мережі парафіяльних шкіл, і нарешті факти спілкування прихожан з Божою Матір’ю.

«Михайлівська парафія у місті Миронівка» містить цікаві дані (як для віруючих, так і для людей, далеких від християнства), а саме: функції, роль храмів та їхніх служителів протягом усього існування церковних осередків віри; ревність мешканців маленького міста, шляхи та результати її реалізації, еволюція церковних звичаїв та особливості богослужінь на честь імператорських родин та видатних осіб, що мали заслуги перед державою – М. Ломоносова, О. Пушкіна, І. Карамзіна, І. Федорова та ін.

Книга видана як результат цілеспрямованого та кропіткого дослідження архівних матеріалів, що віддзеркалюється в структурі подання фактичних матеріалів та доборі супровідних ілюстрацій. Крім історичної, книга має ще й художню цінність, адже написана довершеною, пісенною мовою.

У сучасному світлі поваги до демократії темними плямами виглядають дві тенденції, помічені в книзі: 1 - взаємопідміна понять «релігія» та «віра», 2- реверанси української православної церкви в бік Росії та «успіху російської зброї» в колишніх війнах з державами європейської коаліції.