В суперечках про верлібр та вільний вірш списів наламано навіть більше, ніж заслуговує цей гібрид прози та поезії, тож не хочеться добавляти „своїх п’ять, щоб було десять”. Скажу єдине: вільність у ритмі та відсутність цементу – рими повинна, згідно закону компенсації, посилюватись іншими складовими вірша – образами, думками, звукорядами.

Саме з такої точки зору попробую піддати критичному скальпелю збірку „Кров і залізо” Петра Гниди.

Та навіть без нього неозброєним оком видно, що свіжих та оригінальних образів не так вже й багато, хоча для силабо-тонічного твору може й досить.

Звичайно „ніч, як довгокоса дівчина”, „у валізах ночі”, „і смерть, як докір”, „бубон красномовних строф”, „я плакав, як дощ”, „провина вагання”, „впав дощ і довго бавився в болоті”, „мов м’яч душа”, „загострилось небо”,” по життю, мов полем золотим”, ”півморя твоєї душі ”, „ журавлі обійшли небо” – яскраве свідчення таланту поета.

І навіть „Мандрами, мандрами (в Тичини – „Арфами, арфами” та „косами посічений ” в Тичини „закосичена” )”не псують доброго враження в цілому.

А от думкам та фразам не пощастило: „... на березі Останнього моря змучені дорогою і порохом коні вгамують свою спрагу його солодкою водою, ”- по – перше, в морі вода гірка, по – друге, коні солону воду не п’ють, це можуть тільки поети.

„Шкварчить у казанах”, - думаю, що в них все – таки булькає, а шкварчить лише тоді, коли кухар дописує чергову збірку.

„Гармати зимні і немиті”, - цікаво, але сумнівно, що таке може трапитись в серпні місяці. „Заховаю тебе у долоні, у мушлі морській на дні моря ”- для образу навіть руку втопити не жаль. „Хохли і бізнесмени, що зрештою одне і те ж” – мабуть, власник видавництва „СПОЛОМ” (Львів) збірки явно не читав.

Іноді автор пробує римувати. Але „усе - молоде”, „скосити - змінити”, „сліди - зими” – зайва трата часу, як і слово „теплокомуненергопостачання”.

Ось таке буває в „напівреальності, оголеної до кісточок реальності” (?), коли кляті „бажання, мов мухи” завзято кричать: „у хмари переростемо блакитнооким чадом” . Все ж віриться, що Петру Гниді вдасться „ по частині по крихтах змінити життя нове молоде”.