Це — Олексій Ганзенко “І сніг немов зола”., збірка Але не весь, бо він ще й оптиміст

І сніг його “немов зола”, тобто не холодний і до якого ми звикли, а ще теплій від польоту з висоти. І буває він всяким, наприклад таким: — Пахучим снігом на вишневих вітах

І хоч перша, песимістична половина Олексія Ганзенка стверджує, що “... не тривожить навесні лапатий білий березовий сніг, світла половина заперечує з надзвичайною експресією: — О, цей засніжений пляж! Вибілений і безгрішний.—Та все ж головний герой Ганзенка не сніг, а Поезія — Філософія — Любов, Кохання, природа, а якщо узагальнювати — життя в його розмаїтті. Поет (до речі, ще й чудовий прозаїк) для розкриття тем відмобілізовує весь свій багатий технічний арсенал. Це і афоризми: — Адже краще забути людину, ніж тримати на неї зло — Як мало насправді – багато в думках – на перегонах життя і смерті – на перемогу життя не став- більше роздати, щоб менше нести.

Олексій пише: Я —раб краси. І дійсно, такі образи, як: “порожні слова”, “брама любові”, “жовте листя, мов квитки у осінь”, “Словами, що як вишні відцвіли”, “Зів`яли спогадом”, “капало сонце в пісок”, “дні ... безсилі і безсині”, “спогадів давню кістку”, “часу бадьорий цокіт” — це ода краси, краси образу. А чудові звукоряди: — Червневі черешні — осінь, наче зрадлива коханка—. А цікавий словотвір:— Ледь тремтіння, спобажання, ретросни, ретросум, весно гради, волошкоока, вишнебілі.

А дієслів: — Листопадило, ниділо, нудило. Ти линилась, манилась, промінилась— поринаєм, злітаєм, відгадуєм.

Прочитаєш таке на ніч і “ранок настає такий високий”. Спробуйте!