Рецензія на науково-популярне видання “Філософія українського слова” Сергія Піддубного.

Такі видання, як “Філософія українського слова” читаються на одному диханні. З твореннями автора можна погоджуватись чи ні, але однозначно те, що твори на цю тему змушують читача думати, розбуджують його приспаний викрутасами патріотизм.

На багатьох фактах книга спростовує багато нав`язаних нам міфів, таких, наприклад, як старшинство росіян, язичництво давніх українців, “богоізбраність” євреїв.

Піддубний узагальнює роботи багатьох дослідників історії, які звернулися до того, “що було першим за всілякі письмові пам`ятки” – людської мови, тобто Слова.

“В її архетипах можна знайти відповіді на дуже багато запитань”. Згадаємо біблію: – Спочатку було Слово – одна з найдавніших ( думається, що на часі знахідки інших) – “Велесова книга”.

А в ній: – І були ми кравенці і скіфи, і анти, і руси, боруси і сурожці – І тако стали діди русове. – Отже, спочатку ми були кравенці – те саме КРА, що і в слові уКРАїнці.

Цікава теорія, що бог Сонця РА (історична особа) прийшов у Єгипет, Сірію, Іран та Індію саме із території України, тобто Україна була прародителькою всіх найдавніших релігій. І це підтверджується українськими словами. Корінь “Ра” зберігся в таких не останніх словах нашої мови, як “ рай, віра, кара, образ, празник, храм, Оранта, рада, прапор, право, праведність, справедливість, праця, райдуга, ранок і т.д. і т.п.

В своєму творі автор досить переконливо доводить, що Київська Русь ХІІ віку – не предок сучасної Росії. Піддубний цитує російського академіка О.Трубачова (1957рік, який констатував, що в російської мові власне російських слів всього 0,9%, 29,5% загальнослов’янських і ранніх запозичень українських, пізніх запозичень – 58,5%. Отже, це штучна мова, створена на догоду імперії.

Бо інакше як можна було об’єднати південноруських переселенців, фінські племена, хозарів, а потім монголо-татар та багато інших завойованих народів? Словник Даля лише закріпив найзвичайнісіньку крадіжку.

Історія України ще чекає своїх Шліманів – ось головний висновок, який я зробив, прочитавши захоплююче науково-популярне видання Сергія Васильовича Піддубного. Цікаво, який зробите ви?