Тимур Литовченко – людина, яка першою написала пародію на мої вірші. Як зараз пам`ятаю такі слова: “ Мама мила раму і т.д. і т.п.” Спочатку навіть образився, але, подумавши, зрозумів, що попри іронічність, це все-таки серйозний кістяк будь-якого твору, поетичного чи прозового.

Якщо вважати “мамою” головного позитивного героя, “мила” – дією, “раму” – негативним образом (байдуже, об`єкт це на прикладі роману Тимура Литовченка “Приречений жити”, який надрукував видавничий дім “Панорама” в 2005му році. “Мама” – конструктор – менеджер Демін. До речі, Демін – не найкраще ім`я для позитивного героя, бо десь і хтось вже описував Дем`єна – головного носія зла на землі, диявола у людській плоті.

Рефлексії героя подані чудово, але я, незважаючи на всі старання, не знайшов найбанальнішого – його портрета, що створить при спробі екранізації певні труднощі та маніпуляції.

Тепер про “мила” – дію. Оскільки Демін займається дуже серйозною річчю – стратегічною зброєю – “мило” тут не проходить, що й підтверджує весь роман Тема його не з розряду “ноу-хау” (в мене самого є неопублікована повість на подібну тему та ідею), але розвиток її несподіваний та оригінальний.

“Раму” подано теж достатньо смачно та захоплююче. Єдине – знову щось не те з іменем. Інопланетні вороги (дарки) мені чомусь асоціюються з Жанною д`Арк, особою занадто позитивною.

Я навмисне не буду переповідати сюжет навіть в найкращому плані. Думаю, так читачу стане ще цікавіше, але не можу і не маю права пройти мимо деяких афоризмів Литовченко: “ Страх – це сатанинське почуття”. А як же – “ Побійся Бога” та “Жена да убоится мужа свого”, “Мужні, а отже – безжальні”. Думаю, що мужні та сильні все-таки добрі.

Хоч видавництво львівське, чомусь зустрічаються невмотивовані русизми: привстаьте, пробіли, присипив, спепелить, яд, ухмилочкою.

І ще одне. Вважати євреїв, буддистів, мусульман – це трохи образливо для представників великих світових релігій. Нехай це навіть фантастично – гіпотетично і в найкращому сні.

Ось такі негативи. Але оскільки Литовченко не “вівуя” і навіть не “Агресивна вівця”, а “вовк у овечій шкірі”, потрібно його повернути, як він сам пише в романі, “до вовчого загону” бо “дарки” переможені (хеппі енд!), людство може знову подумати про моральні цінності в нормальному варіанті.

Читайте Тимура Литовченко, його “Рама” помита на совість.