Мій Світ. Він тісний, але затишний. Інколи мені буває самотньо, але я маю вдосталь часу, щоб побути наодинці сам із собою, поміркувати, а головне – помріяти. Мені комфортно тут в моєму маленькому світочку. Тут я маю усе необхідне, не маю про що переживати, не знаю страхів. Та я скоро буду покидати його, скоро мене чекає інша реальність.

***

Моя мама завжди любила мене. Я це знаю і запам’ятаю назавжди. Вона зажди дбала про мене, думала про мене. Як би важко нам не було, я завжди відчував на собі її теплу, лагідну руку, її підтримку. Вона завжди важко працювала, хоч не завжди отримувала гідну винагороду за працю.

Я любив гуляти з нею весняним парком. Вдихати п’янкий запах цвіту, слухати заворожуючий спів пташок. Відпочивати удвох в тіні великого дуба на старій дерев’яній лавиці. Тихо мріяти про краще майбутнє. В такі моменти, вона клала на мою голову свою тендітну руку і дивилась у високе небо весни. Ми тоді були щасливі. А якось ми потрапили під справжнісіньку зливу. Весело бігли широкими алеями до автобусної зупинки, щоб сховатись під накриттям. Хоч мама промокла вже до нитки, а все ж продовжувала бігти тихо посміюватись. Тепла вода веселими струмочками збігала з її волосся на щоки, шию, груди. Я завжди посміхаюсь, коли згадую той день. Мабуть, такі спогади залишаються з нами на все життя...

Мама любить читати мені вголос дитячі казочки. Я люблю слухати їх і засинати під ніжний матусин голос. Часом, вона затихає на хвильку, важко зітхає, потім знов продовжує. Щось її мучить. Їй чомусь важко. Мені шкода її. Але я не знаю чим і як я можу допомогти. Добре, що я завжди з нею. Ми завжди разом. Це, здається, підтримує її та додає оптимізму мені.

Вона відчуває, коли мені погано. Вона знає, коли мені боляче. З мамою мені добре.

Нещодавно маму вигнали з роботи. Ну що ж сталось, як сталось. Зате тепер вона більше уваги приділяє мені. Ми частіше залишаємось наодинці.

***

Я не знаю, де мій тато. Він десь поїхав і не вертається. Мама називає його заробітчанином. Каже, що там йому краще, ніж було тут. Але боїться, що йому там самотньо. Я сумую за своїм татом. Вона говорить з ним по телефону. Говорить і від цього дуже нервується. Якось навіть заплакала. Сіла біля вікна і довго плакала. Мені було гірко, адже я нічим не можу їй допомогти. А так хотілось просто підібрати потрібні слова, просто витерти її сльози. В мами замість закладки в книжці татова фотографія. Коли вона дивиться на неї, то особливо тепло усміхається. Тато там молодий, у військовій формі. Я теж люблю ту світлину.

Я часто мрію про прості речі. Про ігри в м’яча з батьком, про те, як він вчить мене поратись по господарству, тримати в руках інструменти, розбиратись в автомобілях. Про ті звичні речі, які мають всі хлопчики. Іноді для щастя треба зовсім мало, якусь крихту порозуміння. Напевно, це здорово, коли маєш тата. Це весело. Мені здається, що я ніколи про це не дізнаюсь. Маю відчуття, що я ніколи не побачу тата. Мабуть, він не повернеться.

Мама любить татка, я люблю маму. Значить я люблю тата. Не важливо, що він далеко. Я думаю, що він пам’ятає про мене.

***

Мама говорила по телефону з татом. Він не повернеться. Я відчував, що так і буде. Я ніколи його не побачу. Мене пече мамин розпач. Вона більше зі мною не говорить. Чому? Адже в неї залишився тільки я. Я зовсім маленький. Мабуть, я ще не можу все це зрозуміти. Мама часто плаче біля вікна. Я безпорадний, я не можу їй допомогти, вона ж відмовляється помагати мені. Таке відчуття, ніби між нами стіна. Мені вже не затишно в своєму світі. Тепло змінилось холодом. Тепер я знаю, що таке справжня самотність...

***

Мої друзі. Вони ще не знають мене...

***

Їх Світ. Він великий, але не вільний. Він ілюзорний та примарний. В ньому так же самотньо, але мало часу, щоб побути наодинці сам із собою, поміркувати, а головне – помріяти. Тут треба постійно боротись, тут завжди війна, завжди два протилежних полюси. Тут маєш здобути собі все необхідне сам. Він страшний, цей великий Світ-примара. Я не потраплю до нього. Мені пощастило – мама зробила аборт...

***

Наш світ. Він не злий і не добрий. Він такий, який є. Чим коротший він, тім більша вага кожного дня.