з нової збірки "ЗАРІНОК"

ВІДГОМІН

Краплина дня розтала на долоні

Наталка ПОЛІЩУК

Краплина дна одна сумна як ніж

Перетекла у синьку падолисту

Німого неба. Злива на Пречисту

Перебігає полум босоніж.

Перебігає полум босоніж

Проз двері світла голосно прозорі.

Мотається вішак на осокорі –

Останній схлипень – липень як рубіж.

Останній схлипень, липень як рубіж,

Стиснув горлянку медом. Горлопанку,

Не тчи ілюзій. На припоні ранку

Солоні губи солодом розріж.

Солоні губи солодом розріж

І протечи сади семираміди.

Твої жагучі кров'яні броміди

Хотіли бути над а будуть між.

Хотіли бути над а будуть між

Ногами криж, книжками аж. Господньо

Порожньо в цій душі, неначе в бодні –

Краплина дна одна сумна як ніж.

10 березня 2009р.

м. Київ. Метро.

НАГОЛОС

Ой високо сонце сходить,

Низенько заходить…

Тарас ШЕВЧЕНКО

Я плачу чи плачу

Я люблю чи люблю

Я хочу чи хачу

Я свічу чи… Свічу

Палю в молитві тихо

На березі Дніпра

Де паленіє Ра

Батиєва гора

Каштанова кора

Упертий плуг ора

Масну солону земню…

Я плачу я люблю

Я хочу я свічу

Стосонячну свічу

На березі Дніпра

Де розгорає Ра

В молитві.

10 березня 2009р.

Київ, метро.

***

Мій Боже сонний. Березневе коло

Перетекло проз тебе через рік.

Зима прийшла і стало вельми голо

Серед тугих і чорних недорік –

Дерев голодних. Не мовчи сьогодні,

Розкинь проміння музики. У вир

Льодовий вітер вмочить сині сподні

І стане в танець свіжий дебошир

І полетить в льоди гарячий подих,

І сніг стече, і явиться трава.

І ожиє ожинна тятива

В моїй долоні на холодних сходах.

МОЛИТВА У ЛЬВОВІ

Впала зірка…

Ігор РИМАРУК

Водо Уляно, прийди в пороги.

Романе-пане, зайди в одвірки.

У яв з прияви прийшли дороги.

Прийшли дороги шукати зірки.

А зірка впала у яв з прияви.

А попіл зірки – як галас гною.

Стелила мама краї на лави.

Краї павунки. Господь з тобою.

Сподійся світла і не зречися

Ні цього світу ні світу того.

Солодкий морок води напився

І став просвітлений як дорога.

21 лютого 2009. Потяг на Львів.

***

У Львові ворони ночують на древніх соборах.

У сніг і мороз чимчикують зелені сади

У снах золотавих. А леви ночують на сходах

Удень і вночі і не чують моєї ходи.

Ходи, моя пташко, лети моя пташко. Співаю

Спиваю і кличу твій голос у солод калин.

Молитися Богові вольно усім і без краю,

І чупер збирати як пір'я з-під злих гільйотин

У місті чужому, де вбили й о г о ґенерати,

Де вбили Підкову, де витекли Івасюка.

У листі оцьому хтось може і мусить кохати,

І не усихає ні голос, ні ліс, ні рука.

Всечас забирає у міхи кубінскі… свободу?

Негріх, нежиття, кириваву жаданість тепла.

Дерева помовкли, помокли, тримаючи воду.

Ворони здирають кору. І здихають. Дотла.

21 лютого 2009. м. Львів.

***

Весна іде, красу несе,

А в тій красі радіє все.

Іван ОГІЄНКО

Коли річки, промерзлі до кісток

Течуть в сніги, в задимлені долоні,

Весна іде. Красу несе. Щокрок

Її несуть тяжкі зелені коні.

Колеса перемерзли. Горобці

Вже цвірінькочуть в калинові хащі,

Щоб дощ насінь розтав у молоці

І мовив нам: старі сніги пропащі.

Коли вода збурунить голоси

І протече між крижнями на кригу

У білий світ зеленої краси

Господь внесе горєчу мамалиґу –

І на горби, і на левади – там

Розкришить мед, розтопить і розлиє:

І рижим псам, і чорним воркотам

Теплом своїм стоголоси промиє.

І ожиє праголос молодий –

У праліс, у зело, у круговерті.

А ти не скигли, скиглику, а жий.

Коли весна іде – немає смерті.

23 лютого 2009р.

Потяг. Дорога зі Львова на Київ.

***

Пречиста діво, радуйся, Маріє…

Юрій ФЕДЬКОВИЧ

Кленовий сад не плодоносить.

Він суховіє на патик.

Але коли приходить осінь –

Кидає кольором у крик.

В саду хтось яблуко забуде

Чи згубить дивовижний птах.

І виросте маленьке чудо,

І стане пити на вітрах.

Для горобців суха потрава.

Вони ж – потрава на коти.

Ховаю яблуко у трави.

У нім живеш кленова ти.

Моя засмучена любове.

Моя прошита сном насінь.

Спадає золото кленове.

Воно в душі лишає тінь.

І шурхотить, і вереміє.

Його жере – як жар – іржа.

Кленовий сад. Сльота. І мрія

Як мед на кінчику ножа.

Як полум’я. І скрик. А скраю

Душа розкришена на пси.

Вмирає квітка без роси.

А я з тобою догораю,

Сльозо прибутної трави.

Як хочеш – чаполоч урви

І кинь в призахідне Дніпро.

Минає сніг. Темніє скло.

Пречиста діво, радуйся, благодатна Маріє,

Господь з тобою.

Благословенна ти між жінками

І плід лона твого…

5 жовтня 2008р. Київ, Тополиний бульвар.