Накорчевській Оксані
МРІЙНИКИ ЗНИКАЮТЬ САМОГУБЦЯМ
(DIXIELAND BEND)
***
ні не про те я – ну а ти про що
про листя – так воно зелене
про дощ – безчельник цюкає в кватирку
а може я оце про день
про сонце що в тумані нишком
вливає в нутрощі абсент
й сигари смалить непомірно
ти кажеш – це нестерпний біль
отак стояти – німувати
на кухні борщ і медовик
вечеря потім чаювання
ти щось сказала – не дочув
а на добраніч – ось валіза
це не твоя – ну так моя
нічого потім у неділю
ні не про те я – ну а ти про що
2004р.
***
він хотів би намалювати розлуку
подихом блюзу на варцабі
змайструвати пухнасті крила
із пір’я молодого бройлера
він хотів би поцупити голос у Сінатри
щоби лебедіти для неї під чернігівську гітару
потому зліпити блазнюватого чоловічка
із глини і крові
щоб повісити диво-цяцьку
на ключі від її нового
німецького авта
2003р.
***
я сиджу у парку
один завжди як і тепер
а десь там співає рок-гурт
хвилі спітнілих людей
я піду по знайомій вулиці до дому
вона порожня й німа
бо десь там залишився концерт
бо десь там загубилась юрба
2002р.
***
люби мене таким
з волоссям скуйовдженим
в брудному і старому халаті
з пляшкою портвейну в руці
люби мене таким
коли ніч за розмовою
і кава не встигає варитися
а попільничка керамічна
замала для недопалків
люби мене таким
невинний дотик до гомілки
пропадаю над тілом твоїм
і цілункам нема рахунку
а пестощі зливаються з божевіллям
люби мене таким
нахиляюся до вушка твого
Я КОХАЮ ТЕБЕ
люби мене таким
2004р.
Сумна жінка
тобі сумно
висмоктуєш мозок у рота
крізь горло
до шлунка
кістяком з манікюром
диригуєш подихом
засинаєш на ліжках
матрацах
канапах
диванах
підлогах
у ваннах
й стіна так буває не раз
чужа та обдерта
кігтями мідними
ліжком стає
для спітнілої
тонкої
плоті забутої
сумуєш
секундами недовгого спокою
моя бідолашна
побита вампірами з дзеркальними іклами
жартунами із подихом сечі ванільної
імпотентами з брудом смердючим під нігтями
і собою – тим сумом
що зранку вслизає
в сітківку фрегідную
залазиш в обійми
затаївши у п’ятах стомлену душу
приймаєш збудження звіряче
сумно
і потім знов сумно
теплом тим дешевим
миттєвим
і голим
тобі сумно
і знову обійми
прозорі
непевні
жорсткі чоловічі
лесбійські
дитячі
з легким мазохізмом
чужі та холодні
проходять тобою
проходять і йдуть
ти плачеш
до сміху приємні мені
твої сльози
відштовхує
рух механічний
що з юності завчений
ти тягнеш
знов руки
до кого
до мене
а сум
немовля
непорочне
калічне
пульсує в сто ват
на кінчиках пальців
сльози
ті штучні
погляд
в друзях
з пляшкою вермуту
ноги
в синцях
що зникати розучилися
груди
байдужі
силіконом затиснуті
душа
відпливла
круїзом по всесвіту
а далі – нічого
на дверях
написано
ти знов
дні крізь рік
для гостей
прикриваєш непевності
і знаю лиш я
ніхто тільки я
моя бідолашна
лиш я теє знаю
що сумно тобі
2004р.
Незаймана – зґвалтована – мертва
ноги з краплинами
ранішньої вільги
з відбитком сонячного зайчика
оголений живіт
крик німотного серця
під спогадом дотиків пазурів на грудях
під загубленою тінню велета
шепіт неугавної поточини
пісня зледачілого цвіркуна
заплетена у волосся
незворушна на живій ліжниці
застигши у неспинній тиші
з гарячими краплинами крові
на принаді таємній
2005р.
Випадок в метро
ангел потрапив в метро
як усі через двері пробився
виклав пів гривні за синій жетон
на ескалаторі мовчки спустився
НЕ ПРИТУЛЯТИСЯ
на склі брудному написано
та давка страшна
обличчя скривилися
пульсують й зливаються
вогники-лінія
вгавають крізь світло
бажання скривджені
юнак із пушком
ледь помітним під ніздрями
незграбно троянда
в долоні затиснута
крізь думки
мелькотить
„Секс на пляжі” – коктейль
жінка забута цілунками
втиснута в місце з замінника
прокралась в історію фентезі
з принцом
принцесою
й ельфами
їде крилатий на Золотоустівську
німб невмисно згубив там
коли на секунду знетямився
дотик відчувши
вона акторка-аматорка
її покинув коханець невпевнений
вона сиділа і знишка плакала
засмаглі коліна затиснула
нафарбований погляд розмазала
чоловік із серцем недугою стомленим
з шарфом червоним
на шиї намотаним
серед тіл незнайомих
таємно вгрівається
ненароком долоні
холодні стискаючі
а йому там за склом
шаленство промовляє щось диявольське
химери мазюкає диковинні
із плоті в єдине злитої
надів він пальто кашемірове звечора
недолік від себе сховав
недоречний той
а потім
металевий голос сказав
„Дорогожицька”
і двері зникнули
щоб знову притиснутись
з’їдаючи ще одну
порцію кислого
поїзд все різав
повітря із сирістю
хлопчина кричав щось
про зламану істину
пакунок розламував
дуже вже з швидкістю
замовк і був стоп
одразу за вибухом
писали газети
журнали
плакати
яке то страхіття
світом пройнялось
виносили довго
тіні розчавлені
одну лиш забули
в пальто кашеміровім
туди вже по тому
прийшов хтось без імені
схилився й без рими
та такту сказав
АНГЕЛИ НЕ ВМИРАЮТЬ ВОНИ ПРОСТО ЗАКРИВАЮТЬ ОЧІ І ПЕРЕСТАЮТЬ ІСНУВАТИ
той хтось лиш на хвильку
під землю занурився
бо там на горі
акторка-аматорка
його вже мабуть
таки зачекалася
з прощенням
і поглядом
в синє фарбованим
2004р.
Пес-гурман
(байка)
песик Вухань
забіяка завзятий
курчатко спіймав
на подвір’ї господи
у будку забрав
в куточку поклав
попестив рукою
та й ноги зв’язав
заліз до комори
і там вже набрав
жменьку солі
трохи перцю
бульби двійко
сто грам гречки
й на зашкварку
цибулину
в казанець усе поклав
дрів дубових нарубав
та й роздмухав ладну ватру
піт змахнув
узяв курчатко
на ослінчика присів
і пустив мале створіння
перед днем його останнім
поклюватися в землі
а воно чи зовсім юне
ну а може благувате
як взялося танцювати
ще й пищати ладно в такт
пес й собі почав мугикать
й про поважність геть забувши
пляску дивну розпочав
ледь курча не розтоптав
і таке ж бо почалося
диво дивом узялося
пес курча до себе тулить
щось мугикає жартує
хвіст мохнатий підіймає
крутить колесом стрибає
справжній тобі акробат
так чудилось з пів години
ну а потім в казанці
вже запінився укріп
пес курчаті в очі глянув
цмокнув в дзьоба обійняв
зітхнув тяжко відвернувся
щось промовив небесам
й перегриз малому горло
общипав в казан поклав
і заплакав
довго плакав
їв теж плакав
шморгав носом
й ледь помітно
масні губи витирав
як бажаєте мораль
не скупий я ось вона
пес це пес
а до курчати
не знайдете ви приправи
що доладніша від сліз
2004р.
***
потяг „Київ – Москва” – експрес
накрохмалені вагони – драйв джанків
провідниця із засмаглими литками
дармове „Оболонське” – так на щастя
цигарка французька
тісний тамбур на двох
спідниця з червоними квітами на чорному
навіщо тобі так до біса
тих цяцьок на зап’ясті
швидкість сховала торішнє життя
за тінню старого
без струн контрабасу
зупинка на годину
крамарі й проститутки
пломбір в подарунок
і небо що в силі
на обід згризти Землю
ти посміхалась – Ярина
згадати те все
не вистачить фальші
ти сказала – так кумедно
проходив крізь тебе
схвильований натовп
проходив – забрав
потяг „Київ – Москва” – експрес
2004р.
***
коли гниє твоя ротова порожнина
потрібно думати про вічність
старих знайомих – старожилів кнайп
жінок з якими – завжди за щось
новий день – нове ніщо
коли зимою тепло й нудно
і лише дерева по святковому у стилі ню
а восени чорний сніг і мінус десять
це я вам скажу – НЕНОРМАЛЬНО
який голос ти хотів би
впізнати вночі по телефону
якою музикою відчувати
під час народження своєї дитини
які згляди всотувати у крематорії
скільки пива випити у понеділок
як не втопитися влітку на морі
скільки ґанджі заготувати на зиму
і перед ким тримати сповід
прислухайся до духів рок-н-ролу метрополітену
вони пробухали своє світло
спитай про цю хтиву сакральність у волоцюг
вони про це дещо знають
моя обрада – залізь на плоть якогось мосту
пропусти пляшку ячмінного напою
дочекайся коли солод підійде до краю
і додай себе у вічність жовтою цівкою
а потім волай щоб тріснули легені
„це життя прекрасне – все інше зайве”
2005р.
Переклад з Джона Ленона
***
Я пам’ятаю час,
Коли мене ненавиділи усі, кого я любив,
Тому, що я ненавидів їх,
Ну і що з того, ну і нехай,
Якого біса...
Я пам’ятаю час,
Коли я пішки ходив під стіл
І тільки лайно здавалося брудним,
Інше
Було чистим і прекрасним.
Я неможу згадувати аніщо
Без суму.
Так глибоко
Вона в мене прокралася.
Так глибоко, що її сльози
Перетворюють мене на глядача
Власної безглуздості.
Так я патякаю цілісенький день
Ей, еге-гей, – ні, ні, ні.
2005р.
***
з повагою до твого серця
твого волосся
твоїх очей і подиху
твого запаху
я майструю ілюзію
з бажанням твого тіла
твоєї душі
твоїх рухів
твоїх таємних місць
я майструю ніч
з протягом зачинених дверей
твоїх сліз
твоїх образ
твоїх останніх сил
я майструю спогад
2005р.
Підвальний блюз
коли мені нудно
на похороні вчорашнього дня
серед ковдашів привокзальних закапелків
і хочеться придушити кота – тобто заснути
тоді я думаю про тебе
коли згортаю в рурку граматичні помилки
і кажу що то клятий поступ
а потім знайшовши старий ровер
шіковно мчу на Дніпро – пошпурити свої тельбухи
тоді я думаю про тебе
коли набридає гарувати а потім фулювати
щоб на обід зґелемзати фалатчик плоті
а на вашарі Київських фраїрок
не знайдеш жінчовку задарма
тоді я думаю про тебе
коли лапайдухи скручують руки
а потім лікують п’ястуками
згасає останній дзиґар
коли моєю кров’ю базґрають графіті
тоді я думаю про тебе
коли Богуміл Грабал гриз вугілля
я майстрував атомну квітку на Парнасі
а на Трухановому повітрулі беруться на шмарклі
вони мали зі мною фройду
тоді я думаю про тебе
коли прищавий мажор запрошує кобіту на каву
а в тебе така моцна фризура
і ти петраєш пашталакати
та віпштику притрафило більше – то ґеца
тоді я думаю про тебе
запрошую цуравого кота швендяти смітниками
у нього замість вус радари
закінчився шнапс – шпацирок зіпсований
а у вухах той Том Вейтс
тоді я думаю про тебе
я випив до краплі цебра зі спогадами
кепсько – на кватирці ховається фертик
до Зімбабве відлетів останній устрок волосся
тут скоро зима – там знімають зі стелі тропічні банани
2006р.
***
те вікно
де розплавлене місто повільно сповзає
за червоними шторами птах
танцює у пломені ліхтарів
вона крамарює побутовою хімією
він слюсар рухомого складу тролейбусів
її коханці прослизають крізь двері – завжди відчинені
він до ранку обм’яклий – не спить
той балкон
за декілька змахів крил
за кілька кроків невпевненості
і сонних екстазів скла
пролітав – різав ніч – Прометей
у затертій в’єтнамській шкірянці
крила-фіранки – то так подарунок
на бруківці – для газет перша шпальта
2007р.
***
я розтертий наче пляма
від розлитого майонезу
по елітній долівці
на художній тусовці
я розтертий до насмішки
твоїм тілом тропічним
на мольберті під оркестро
холодною кирвавицею подиху
притискаюсь до вигина жаготи
забуте
стерте
мертве
2003р.
***
моя маленька
загубилися в моїх сновидах твої очі
пусті холодні сиротливі – ночі
моя маленька
ніжна й масна
пестливо-сиротлива думка – рідна
моя маленька
хтось – та не я
не знатимеш – забудеш
моя маленька – не моя
2002р.
***
заберіть свою любов
на папері тексти без двокрапки
очі виїдає вихлоп-мла
за вікном будують храм для тих хто кращий
заберіть свою любов
жовта пляма закохалась в простирадло
рідина пролита в дрімоті
нагадає марення – мабуть вчорашнє
заберіть свою любов
під пахвою розвертаючись затисніть слід
і чому пісні ті всі про смуту
у танку без пари в забутті
заберіть свою любов
вже пізно
2004р.
