Chérie, ми пролетіли над Парижем,

як фанера.

І приземлилися в Орлі,

й до вас у двері

Звонили як у рельсу без пуття.

Ви поглядом нас ранили навиліт.

І ми хапались за найменший привід,

щоб вас побачити,

та все було дарма.

Отож

обоє ми

(я із своєю гордістю у парі)

пропали.

La Mediterrannee.

La Mediterrannee –

Це Середземне море.

Серед земель нівроку

Солоної води.

La Mediterrannee, –

Звучить так загадково,

Що хочеться вернутись

Хоч раз іще туди,

Де з пальм, немов спідниці,

Звисає жовте листя,

З кафе на пляжі лине

Мелодія п’янка.

І теплий вітер січня

З нічного Тель-Авіва

Здуває сон одвічний,

Відносить звуки вдаль.

Колись у тому морі,

На березі якого

Стояли ми з тобою

В передпрощальний час,

Тонуло тихо сонце,

І не було нікого,

Щоб від жалю й розлуки

Порятувати нас.

02.2005

Біле і червоне

На білому плащі - червоний хрест.

Середньовіччя кліпає очима, -

Ці дивні лицарі носили свою честь

Мов крила за плечима.

Відвага лицарів - на відстані меча.

На вістрі слави - битва за святині.

Згорала долі їхньої свіча

В огні Єрусалима.

І мали бідні лицарі за те

Прихильність королів і милість папи.

І стало братство чисте і святе

Нечувано багатим.

Чуже багатство виїдає очі,

І сліпить чорні душі чесна слава.

То ж для грабунку змовились охоче

Корона і тіара.

Тоді вогонь неправедних багать

Поглинув лицарство без страху і докорів.

Честь і багатство важче поєднать,

Ніж біле і червоне.

5.12.2007

Білий вальс

Вальс пелюсток закружляє над містом,

Віхола біла здійметься увись.

Дзвони як грім загудуть урочисто, -

Так я вернутися мріяв колись.

І ти зустріла мене, Україно,

Пишним убранством квітучих садів.

Рідна, пробач мою тяжку провину, -

Що залишитися не захотів.

Я без вагань покидав тебе, бідну,

Їхав шукати в далеких світах

Чашу Грааля, священний напій той

Щоб силу й щастя мені дарував.

Світ обійшов, і вернувся, й заплакав.

Впала горюча сльоза на бетон,

І проросли чорнобривці і м’ята,

Батькова пам’ять і мами любов.

В білому вальсі кружляє планета.

Та мені байдуже, що там усі.

Я, Україно, вертаюсь до тебе.

Не відвернися. Прости. Зрозумій.

БАТЬКІВСЬКА ХАТА

Посміхнулося небо

Рожевими хмарами.

Затуманена тиша

Дрімала в гаю.

Біла батькіська хата,

Заквітчена мальвами,

На світанку стривожила

Пам’ять мою.

В тій щемливій задумі

Старенької хати

Задивилися вікна

В далекі роки,

Де над світлинами

Діда і баби

У віки вишивані

Летять рушники.

Біла хата, врочиста,

Світліша за спомин,

Посивіла

Від давніх тривог і прощань.

Ми збулися тебе,

І, змирившись із долею,

Ти сховала зажуру

В густих споришах.

ВІД СІЧНЯ ДО СІЧНЯ

Снігопадами в січні посічена,

Ти відлигами в лютому згоєна,

Ще й у березні рястом заквітчана

І березовим соком напоєна.

Весняні найжаданіші квіти

Дарував тобі квітень привітний.

З різнотрав’я травневого раю

До розкішного червня попала.

Захміліла в липневих медах.

Тепле літо розм’якло в садах.

За серпанками серпня вже хвилями

Потягнулися птахи до вирію,

І забрали останню надію

На тепло. Та була ще краса

Пурпурово-жовтавого жовтня.

Він світився в лісах ніби сонце

І осипався під листопад.

Так хотілось вернутись назад!

Та вже грудень.

Німота в полях.

Не втекти.

Груддя.

Груди

Здавило.

Засніжило -

Вкотре ти

Знов до січня

Вернулася.

Вижила.