ДІВЧИНА-ІНДІЯ

Ах як пахне твоє волосся!

(або краще ох).

Навіть в Індії

Я не бачив

Таких дівчат.

Хоча з Індії,мабуть,

Твоє коріння.

Я не заглядав

Тобі під спідницю,

Хоча певен,там є

На що подивитись.

Навіть в Індії

Я не бачив такого.

Ти ходою своєю

Мене різонула,

І сховалась за обрієм,

Як мана.

Я до Індії,

Чуєш, твоєї

Віднайду таки

Коли-небудь шлях.

* * *

Поміж стін

Каталогів

І шаф

Торувала дорогу

У храм науки

Я б за нею

Хоч у шафу

Чи в каталог

Або

Порошинкою перетворившись

За радість мав би

Вхопитись її плаща

Пішла собі поміж

Шаф і каталогів

Вище носа

Старі книжки

Не пішов нікуди

Не хапав нічого

Рипнули двері

Бібліотеки

Від морозу

І снігу

В очах

* * *

Трава в воді

Крізь пальці

Воду чеше

Струмки стрункі

Гатять

Крізь перешкоди

На голе тло

Упав водорозділ

Порізав вени

Судноплавні

Гострі

І пристрастно

Уп”явсь

В рілля його

О вже не стримати

Поривів

Що із нутра

Несуть життя

Тепло

Здолавши

Опір

Й простір

Так

Добирається

Вода

До

Моря

* * *

На білі

Фрагменти двору,

Наче злодій

По лікоть в кишенях,

Зійшла твоя тінь

І вже стали,

Спроквола молячись,

Висуватися руки

До балконів,

Дахів,

Повз антен

Дротові павутиння.

Благали в той вечір

Тихо очі

Розсунутись стіни,

Стати пустелею,

На тисячі миль

Простягнутися тілом,

Увібрати дахи

І балкони,

Порозмотувати сплетіння

Телеантен.

Бути вільним

В ту мить хотілося,

Запаливши

Малесеньку свічечку

В підворотті

Твоїх колін.

* * *

Ти увійшла

І впало покривало,

Замайорів над нами

Стяг нестримного кохання,

Із уст червлених

Слова солодким медом

Потекли

І в серці

Найпотаємні струни

Розворушили.

Упали так,

Як падають в густу траву

Достиглі вишні.

Нас місяць

Пас

Всю ніч.

Ти плакала

Печальною струною,

Мов дівчина над берегом

Червоної ріки.

І знову десь

За лаштунками

Осінь.

Багряна акварель

В віконній рамі

І місяць

Хитрим оком

За нами стежить …

А ВІТЕР…

А вітер, а вітер,

А вітер…

Розгойдував коси твої,

Мов печалі.

А вітер…

До рук твоїх

Ніжних тулився.

Й цілував на ногах

Сандалі.

З вітром дорогою

Танцювала,

І співала од радости

Сотні пісень.

Вітра на руки

Брала,

Й крізь вікно

До хати

Пустила,

З вітром

Як жінка

Жила…

А вітер,а вітер,

А вітер…

* * *

несеш для мене

спраглого

дощу пригорщу

в губах вологих

як їжу

для пташат

приносить птах

цей дощ

із уст твоїх

стає солодшим меду

натхненно п”ється

цей блаженний дощ

вуста в уста

як для прочан

криниця твоє тіло

горня гарячих уст

причастя

я причастив-ся

твоїм тілом

дощем солодким

змив тягар терпінь