Босим серцем в квітучі терни

Барвні пасма в рясне рядно

Повплітай

Вбережи від скверни

Чашу оцту і чашу вина

Дай допити до дна

Без смутку

Криком в кров «alleluja» волать

Криком в кров «alleluja»

Аmen

*

Минулої ночі сну клоччя розкидане в безлад

Зла тінь промайнула

І видиво дива відкрилось на овид

Долина вагітна

Тне небо вогненна мла

Іскра мала

Й жаринна жоржина розквітла в півнеба

Барвами міниться тля

Пустеля жива

Вітер спросоння рве простір довкола

Вістрям зринає у безтінь

Тлінними гривами зорі змережує

Жевр розпорошує в безмір

Змріяна мить

Над прірвою ночі день встав

В екстазі сонячних октав родиться пісня

Сплітаються рими в вихристий стир

Іскри вплітаються в грона

Чарними дзвонами п’яна блакить

Пломенем повне горно

Пишна могуть

Ліри й літаври таврують плес

Тисячосонце

Органи гудуть: «Hosanna!

Hosanna na wysokosci Bogu!

Yak bulа na poczantku

Teras i zawsze

I na wieki wiekow

Amen!»

*

Півонії пісню ви чули опівночі?

О!

Півночі стогону і півночі смутку

Пелюсток рожевих і білих з червоним

Нестримного стиру одвічне жадання

Вітру безсонного щем і зітхання

Ярими сплесками ватра мережиться

Тремкими тінями пінява міниться

Місиво - в плетиво хтивими блисками

Не часто, але несамовито

Зорі ледь тліють, від пахощів мліють

І падають навзнак

По долу жевріють

Місяць-всевида ридає в знемозі

Я завмираю

О, дай мені, Боже!

*

Холодна постіль

Ніч

Тебе нема

В шиби блазень місяць зазира

Тебе нема

Зима

*

На зламі миті -

Спазмований крик

Тиша без дна

Жах у вікні

Ні

Жага по тобі

*

Дякую тобі, Сонце!

Чи сон це?

Я йду по вулиці

І чую спокій.

*

Криком крука тиша красна

Кар, кар

Стокрило небо рястить

Кару Господню вістить

В імлі

Осінь спить

Зима

*

Хвилі долі - чиясь воля

Грають сутністю людською

То приніжать

То пронизить

Спалах миті

Сполох миті

В вирі моря все помине

не втрачаймо, брате, віри

*

Вітер розхристав небо

І жбурнув зірки у воду

Золотом забризкана верба

Враз злякалась

То ще не зоря

ПЕРЕРВАНИЙ СОН

Спомин стогоном наповнив груди

Як стиглі стегна твої стискав в обіймах

Як пишні перса палили губи

Як пружні соски губив і віднаходив знову

І прудко ноги вплітались в ноги

В вухах шуміло і тисло в скронях

Зливався шепіт і клекіт крові

Здавалось серце ось-ось спіткнеться

І тремким струмом життя замкнеться

Аж світ здригнувся

Й заліза скрегіт прорізав очі

І -

Я - на підлозі

Спросоння простір стінив довкола

Посеред ночі в тюрмі чи вдома

Чиясь валіза впилася в горло

Боліло в ребрах, коліна мліли

В руках стискав я вогку подушку

Не ти

хтось тихо плакав

В кінці вагона почувся гомін:

«Стоп-кран зірвали,

Хтось випав в двері»

По тім ще довго велись розбори

Хтось когось вдарив

Хтось знов заплакав

Та потяг рушив

В вікні гойдався холодний місяць

Пливли дерева

Кивали віти

Колеса мірно про сон шептались

Ніч натомилась

Вгорнулась в спокій

*

Мене не болить Україна

Мене не болить Росія

Мене не болить і Polska

Мене болить людина

Та людина, що жито сіє

Та людина, що хліб збирає

Вона

Мені серце крає

Та, що на хліб не має

*

Туди

Де тане течія

Де сонях спить

Де осінь спахла і мовчить

Іду

Один

Пора

2004

МУЗІ

Звуки

врозтіч

Згори

і в рик

Криком

я

Рими

виреву

Чиєю б

коханкою

не була

Будеш

моєю

милою

***

Латає латає

Небо рябе

Болем і виєм вишите

Тихіше смерті спадає сніг

Нам би до року вижити

***

Мружить лиски суха імла

Літо – обпал

Латає небо густа печаль

Ліпить осінь

***

Лютує вітер

Січе полин

Попіл і тлін римуючи

Чим дужче тим вище

Здіймає пил

Лють розсипає лютуючи

*

Німбом скипає день

Лета лищить в імлі

Літо пройшло як стій

Диво в вікні

*

День спіткнувся

І впав

І змовк

**

Дзеркало

Зухвалий лисий йолоп

Що годен казати потомкам

Каменем канути кожен може

А так щоб користь яка була

Щоб просто дивитися правді в очі

Не просто

Стогне похилий день

Ніби й не вечір ще

Щезла в вікні зоря

Чорна пустеля жде

Де ті слова що збирав

Звуки первинні де

Не уникаю питань

Не відведу очей

Знаю що кепсько жив

Знаю що все не так

Коб хто навчив коли був молодий

А так

Так видно мало буть

Пиха тьмянила дух

Страх по усіх кутках

Ну хай би то відвернуть

А знать не було

Як

***

Вітер заграє з листям

Дріботить дурненьке

Облетить

Та й годі

***

Спраглим полум’ям

Ім’я Твоє

Палить

В грудях

Круки в крові

Поле в стерні

Голе

Вітер сопе

Вкрита земля

Болем

***

Коб не здуріти

Стокуса спокуса точить ня

Не словом

Оловом вилити в очі

«sim -sim» - всім

Мені ніяково

Ніяково мені

Ніхто не скаже теплого слова

Слава не там лежить

Люди

Агов

Україномовні

А чи надибали ви згоди

Чи втішні

Німі

Тиша шаліє

Потріскує в скронях

Ой скільки так жити

Кувала зозуля здаля і в далеко

Ковзько уяві

Та враженням тісно

Снується надія

Я вірю

Мова у нас «солов’їна»

Намистом перлинним розсипано в світі

Тільки прожити

Тичина творив

Плужник любив

Бажан хотів щоб було краще

А ще

Патрійоти казали

«Любіть Україну

Курва ваша мама була

Пращури нам не простять»

А пращури просцяли

І просрали

І нам казали

«Любіть Україну»

І лю-блять

І ссуть Україну байстрята Мамая

Я знаю

Мені казали

«В усьому винні жиди

І ляхи прокляті

Тільки не ми»

Але ж ми кревні брати

Psja krew

Мені ніяково

Ніяково мені

*

На зламі миті -

Спазмований крик

Тиша без дна

Жах у вікні

Ні

Жага по тобі

*

Ворони

Вітер

Сосни

Пустельний берег

Човни

Покидані і там, і сям

По хвилях котять хвилі

Я сам

***

Я йду, вона йде

Все, що поряд,

не має сенсу -

Вона йде

Мій погляд танув в ній

Канув в ній

Я нічого не бачу -

Чую:

Вона йде

НЕ МОЖУ СПАТИ

Не можу спати.

А ти?

Чечня теж не спить

Люди, не спіть!

У когось загинула мати

Хтось немає спокою теж

Зло без меж...

Хтось кличе:

«Господи, прийди, побач!

Молю Тебе, люблю, пробач!»

Ніч, хоч очі виколи

Правда очі й коле

Де ми були, коли

Над болем ближнього глумився палач?

Не плач

Бог має більше, ніж дав

Не ніж дав, - любов

Від творіння свого зло має

Не враз зламає

За гріхи каратиме

Йме віру кожен в душі -

Бог - свідок

Тільки без квітне без гріха

Не можу спати

У когось загинула мати

Тсс...

Спокійно

Покійник у хижі днесь

То десь...

Чую в грудях щем

А мо’ й хижі не є?

Нема кому поховать?

Сина вбили люди хижі?

Тиша німа

Ні ба... ні ма... не чують

Нікого живого поруч...

Душі безсилі снують

Сиренами виють

Очі ніхто не зімкне

Й я не годен

Не можу спати...

Дихання твоє чую

В ім’я Отця і Сина, І Святого Духа

Я ще живий!

Хоч вий...

Хай би не спати

У когось загинула мати

По телевізору - розбій, розбрат...

Come in...Come on...

Винен він... Виноват он...

Come what may!..

Нам би хліба і вина

Я такой же как он... Я такий же як він

Розбій, розбрат...

Але ж проти брата постав брат!

«Поставь точку, махни рукой!»

Ой!

Не можу спати...

Ей, ти! Не спи!

Поки чужий скривиться - свій заплаче...

Але ж ми кревні брати!

Psya krew!

Де моя душа, а де твоя

Ми ж єдине ціле, брат!

Душить чад від танків і бомб

Боббі, хоч ти не влазь

Вбережи тебе, Боже

Згарища тіла жруть

Жуть

Живіт булькоче. Хоче хліба і вина...

Чия ж вина?

Чи я не серед них?

Діоген теж правди шукав

Ав...

Кривда загострює розум

Навертає до Слова

Слава в тім, щоб знайти і йти.

Любити ближнього за те, що він є

Відбиток твій в святій пустоті

Господи, Ти в нас і ми в Тобі

Хай святиться ім’я Твоє

Хай буде воля Твоя

Як на Небі так і на Землі

Амінь!

***

В вулиці вилиці втисну я

Сон розпорошу шалом

Шалом тобі день сьогодень

Шалом тобі день останній

Синім птахом у синю путь

Іду кроком бруківка килимом

А назустріч в авто пливуть

Ті що нові і ті що вибрані

Ні сльозинки в очах ні крові

Вітром вільним не вити віяти

Тільки б пити хватило снаги

Тільки б випити

Чуєш день до дна

Чуєш ще одна

Чуєш серце між ребер здиблене

Не відводив очей

Не скидав з плечей

черствим хлібом і сіллю тішився

Сяду з словом один на одинв так легко читається й пишеться

Ах

Було то давно

Юність порухом миті минулася

Пам’ять хвилить відкрите вікно

Рими ридма згори покотилися

Ах

Було то давно

2005

***

Я не знаю тебе як звати

Вдома кличуть як теж не знаю

Тільки вір

Я тебе заклинаю

Чуєш

Я без тебе не засинаю

Чуєш шепіт пітьми зимою

Чуєш шелест трави весною

Чуєш

Бруківка плаче

Я без тебе не засинаю

Синє небо і синє море

Все минеться і все вернеться

Тільки знай

Я тебе заклинаю

Чуєш

Я без тебе не засинаю

Люба змилуйся посміхнися

Я вже не прошу

Я вимагаю

Чуєш

Я тебе заклинає

1990

*

Не божевільний я

Стривайте

Скажу останнє на прощання ню

Оголене як кістка гола

Слово

Люблю

*

«О панно Інно, панно Інно...»

(П. Тичина)

О пані Ніно пані Ніно

Ніщо мене не вабить не п’янить

Ні нові спомини про Вас

Ні ліри що плелись навколо Вас

Ні вальс сумний

Ні стомлене пусте п’яніно

Ніщо

Ніщо мене не вабить не п’янить

Я марив Вами

Я я

Ніщо

Ніщо не муч

Прощай

*

Знову бачу тебе за вуалями

Гілля голого лип у гаю

Сяйво сірих очей нерозгадане

Знову впало на зжовклу траву

Вітер рими скидає в попіл

Листя змовкле летить в туман

Нова пісня

Чи новий спомин

Не п’янить

І не душить жаль

*

Знову

Вечір

Дорога

Додому

Степ

Чи поле

Різниця

Мала

Столеза

Пустеля

Лягає

Додолу

Зимна

Мжичка

І сива

Мла

Вітер

Рискає

Січе

І коле

Око

В око

Не видно

Нич

Ніч

Так близько

Ковзька

Дорога

Судомить

Подих

Ще мить

Впаду

Я йду

Додому

Мерщій

Додому

Римую

Вголос

Агов

Люблю

*

Вколисаний вітром день спить

Снить сонях забуту пісню

Про синього птаха

Про зоряне небо

Прозору глибінь

І просо

Розсипане просто неба

Так просто

Та сама тополя

Що серед поля гола

Та сама дівка

Ті самі хлопці

Цівкою час збігає

І небо мовчить

Щоночі по-іншому

*

І дощ іде і сніг іде

І день іде і ніч іде

Ліхтар стоїть

І сніг іде і дощ іде

І ніч іде і день іде

Ліхтар стоїть

Він

На чатах

*

Горбатий день

Кульгавий дощ

Ліхтар на милицях

Хвойда ніч запрошує

*

Нема нічого гірш за безкохання

Пустельна постіль

Пастка

Каяття

Тягучі спомини

І вий вагання

Густа печаль

І зимна чужина

*

Україна українці

В білім світі білі круки

Руки вмілі дупи в милі

А втіхи не знають

Тільки й чути як співають

Україну вихваляють

Чорне небо вколо раю

Зорями квітчають

Тільки й чути

Як ридають

Бога проклинають

Досі досі

Свині у горосі

Нема кому вигнать

Українці босі

Як заграють весілля

Для Марусі й Василя

Від села і до села

До-сі-ля

До-сі-ля

Сіль на рани від стерні

Ні кровинки ні сльози

До-сі-ля

До-сі-ля

До-сі

До-сі

Українці босі

***

Ріка буття -

Не плин перлин

А іскор стир

Стирає що вмерло

Лоно нове готоване

Дню новому

***

Плес такий що сонцю ковзко

Колеться навпіл лавина

Бути - не бути рокує ярінь

Рінь заіскрилась

Бути

***

Де дощ іде

Де сон змагає день

Де сонце уст твоїх

І де весна

До тебе йду

До тебе йду щодня

Де сон змагає день

Де сонце уст твоїх

І де весна

***

Чи чули коли

Дикун нудить як

Муки роздертих хмар римами

Хоче видіти

В люті і відчаї губи скривлені

Німо навколо

І голо навколо

Ікона

І кон над усе

Слово

Господи

Не покидай мене

***

Цікаво

Як живете ви

Друзі в Чікаго

Чи доля пантрує над вами

Чи згода панує між вами

Чи маєте втіху в роботі

Чи маєте ввечері спокій

Цікаво

Чи сняться ночами мальви

Чи Львів вам нагадує місто Чікаго

Цікаво

Чи любиться вам на сніданок

Чифір чи кефір

Чи кава з вершками

Цікаво

Колись ми ділили з вами

Хліб домашній і дикі трави

Було то давно чи недавно

Хто знає

Та тільки вчора бувало ще завтра

Сьогодні ж то тільки вчора

Радіймо що живі

Ввімкнемо TV і світ стане ближчим

Чим більше тим менше

Ще трохи і вічність

Тримаймося віри

***

Чуєш ти

Улінь

Стули писок

Витри сльози

Чуєш

Сердитий я

Мовчу

Чуєш

Вітер римує фіранку до ранку

Шукає притулку

А ти сьогодні

Здоровий і дужий

Жиєш і жуєш

І скиглиш шалений

Отож бо воно й є

Людина не знає, коли їй добре

2006

***

Кладовище

Клад кладів

Клад сонячних мрій

Клад останніх надій

Клад любові і цнот

Клад квітучих дрімот

***

Спадає сон у споминів перлини

До Мавки лину

Юнка в губи пелюсток майви

Позиралась на мене так ніжно

Вітер пестив її персиці

Гладив стегна

Шовковив коси

В очах ще й досі її сідниці

Мавки в губи пелюсток майви

***

Слово, що лине до тебе

Знесилено падає в серце

І змагмує кров

І спікає жили

І знову відлунює в мозку

Агов

***

Ми звикли до чуда

Ми звикли до неба

Ми звикли до пташки

І навіть до себе

Ми звикли

***

Який зв’язок у тім

І листя шепіт

І неба грім

І неба тайна

І листя тінь

***

Вітер розхристав небо

І жбурнув зірки у воду

Золотом забризкана верба

Враз злякалась

То ще не зоря

***

По спітнілій шибі

Бігали тіні голого гілля

Як діти

***

Небом надиханий

Землею напоєний

Серцем зігрітий

Душею милований

Лист осінній

***

Чаркою осені впився лист

П’яний вдризк

Спить

***

Зелене листя

Жовте

Золоте

Обабіч поля вітер понесе

Жорстокий смуток

***

Не турбуй

Не клич

Душу не каліч

Бога не гніви

Не дури мене

Не доводь до сліз

Обмини мене

Обійми мене

***

Дивна ніч

Комар не спить

Чи то від холоду

Чи то від туги

Мені не легше

***

Заблукала комета розітнула сизу імлу неба

І посіяла іскри

І завмер ліс у багряному подиві

І затремтіла осика у передчутті неминучого гніту

І завив вітер у розпачі, не знаходячи невідомої правди

І заплакало небо у безмежній тузі

І ставали сльози льодом

***

Каштани б’ються в голий камінь

Бруківка мороком і голодом п’янить

Не годні хоч на мить прийти до тями

Землі не є і місця голову маленьким прихилить

В калюжах блиск вогнів від світлофорів

Луна машин неначе душу й веселить

Та час мине

Дрімота піде з ніччю

Сади, що маряться каштанам, пропадуть

Та істина вогненна і незмінна

Постане враз

І серце заболить

Все затремтить від того розуміння

Все підлягатиме законам тління

Пройдуть так дні

Так і життя пройде

Горить - тремтить ріка

Як музика...

П. Тичина

Квіт калини вночі наче зіроньки

Поцілунки жагкі за день змарені

Сонцем бик на ріллі зліг заморений

Я без тебе один над Хоморою

У полоні я у Полонія

По долині розлита мелодія

У полоні я

Плин перлин у воді ледь мережиться

Тане, тоне в імлі, як та музика

Мліє серце красою бентежене

У полоні я

У полоні я

Місто в спалахах сяйв, як намистечко

Роси в зелені трав заіскрилися

В дивнім плетиві день заколисаний

У полоні я

У полоні я

ПРОБУДЖЕННЯ

Над згарищами мрій - дими

Між примарами лину

В золі почуттів шукаю вогню

Не є

Диму без вогню не буває

Є

Спогади

Задивлений в шиби

Задимлені

Шибениці хижі лапають повітря вістря

Шибеника не є

Блукаю, вию, плекаю жону

Не є

Під сухим гіллям шукаю яблуко

Не є

Спрага,

Туга,

Задуха

Подиху не чую

Ворожу на впалому листі

Вороже

Жертовні вогні іржа сточила

Крові не є

Щоки обпалені сіллю

Градинка сльози покотилася смугою туги

Танула в ній, канула в ній

Не є

Задивований

За вікном мого потягу - колажі із калюж

В калюжах -жони

В калюжах - діти

В калюжах - стогін

В калюжах - жах

Втіхи не є

Стежки між плямами розлука вкрила

Жовтий колір писка кривить

Писку не пустить

Серце щемить

Ще мить

І полетить швидше за мене

Минають тіні

Пливуть

Тануть

Минає все

І мене не мине

Все мине

Я не сам

Хтось без сліз плаче

Зозуля кує десь

Невимовне кодується в звуки, карбується в орнаменти слів

Слово вливається

Ллється далі

Співом

Музика бринить десь

Зоряне поле думками сію

Спів захлинається

Зітхає ніч

Зітканий сон сонце крає

Небо безкрає

З-за обрію сплески вогню

Заграви плескочуть

Вирватись хочуть

Регочуть

Блискавиці виконують ритуальний танок

Тануть

Світ тане

Світанок

Любов Господа ніжить мене

Пронизує мене

Лине до тебе

О, світе

Радість в небесах

І свіжий подих на устах

Осанна!

Всі барви осені в мені

Всі води весен у мені

Осанна!

Я зачинаю новий вірш

О, розплескатися б скоріш

Так хочу

І знову - вітер по вінках

І знову - шепіт у гаях

Життя то

Всі мрії росами впадуть

Монади нові понесуть

Надію

Життя жеврітиме нове

І знов окликне хтось мене

Я вірю

***

Еріка

Америка

Далеко

Серце Ерцьом близько

Його стукіт в моїх грудях

Палко “Ой!” відбився

Те відлуння я приймаю

Як бальзам до рани

Натщесерце

На щоночі

На щомиті

Хай би видів тебе щодня

Хай би ніжив тебе щоночі

Хай би німбом тебе квітчав

І мовчав бим

Мовчав

Мовчав

***

Чом така болюча любове

Чом пекуча чом нестерпна

Руки ноги терпнуть

Око жмурить

Сльозу ронить

За крила впіймалась

***

Ой сяйво не сяй бо

Дороги не бачу

До серденька свого

І до милої

***

Не край душі моєї вкрай

Від краю білого

До краю чорного

Не край

***

Зірки світили не для нас

Нажаль

І місяць сяяв не для нас

На жаль

І все що сіяв я на жаль

Своєї спраглої душі

Не жаль

За те не жаль

Облиш

Не жаль

***

Лесенька малесенька

Лесенька милесенька

І Маріченька невеличенька

Протекли як річенька

Як річенька гірська

Так зі щоки сльоза

Якої не є

***

Де поцілунки

Де усмішки

Де “Засосалам”

Де “Люблю”

О де ви жони

Жони мої

Натхненники краси і болю

Чи полюбилися ви кому

Чи й не любив я вас ніколи

Бо ще живий

***

Дощик з неба

Кап -кап

Сльози зі щоки

Кап-кап

Слова із грудей

Як так

Нічого не є

І було

Так

***

Сльози

Щоки

Очі

Сум

Шепотіли –дріботіли

Сліпі губи пекли тіло

В пекло тіло помарніле

Від любові-нелюбові

Від кохання-некохання

Тіло пихи і вагання

За гріхи терпи страждання

***

Лист осінній- дивний фацет

Розлігся красенем на сходах

Комусь на втіху

Комусь на сміття

***

Моїй любові нікуди дітись

Нема місця

І ні в що вдягнутись

Гола-голісінька

Скиглить в віки

Гей

Ти куди

***

Зроду закоханий

Зроду не коханий

Зроду закопаний

В гріх