Минулі вибори президента завершились після “хорового” дійства українських нардепів- голосування двома руками і ногами за зміни до чинної Конституції. Хтось першим затягнув безконечну політичну і дуже невідчепну пісню про зміни до Kонституції і про парламентську республіку. Ці президентські вибори пройдуть під тим же лейтмотивом – зробити українців щасливими громадянами держави дивного парламенту і без діючого президента. В народі кажуть, що коли Господь хоче когось погубити, то відбирає розум. З державами майже так само: пропонують парламентську форму правління як найвищу цінність демократії. Саме таку форму правління нав’язали за пропозицією США західній частині повоєнної Німеччини. Це мало гарантувати толерантність і слабкість переможеної держави і унеможливити новий підйом її військової потуги. Те, що Німеччина навіть з нав’язаним невластивим для нації державним укладом зберегла ключове положення в сучасній Європі, свідчить лише про феноменальну працьовитість та організованість німців. Це виняток, що підтверджує правило. Українці в багатьох аспектах дуже відрізняються від німців і на відміну від німців пережили величезні часові періоди бездержавності та справжній геноцид. Якщо нам таки нав’яжуть парламентську республіку, ми ризикуємо втратити реальну державну самостійність, а про здатність конкурувати і захищати національні інтереси у світі доведеться забути.
Україна з її історією гетьманства тяжіє до президентської республіки. Про це свідчить покладання особливих надій українців на президента і небажання сприймати навіть думки про те, що після останньої конституційної реформи президент вже не відповідає за все у державі. Тим не менше Україну продовжуватимуть силоміць штовхати до парламентського устрою. Європі, яка має зараз дуже багато власних проблем не хочеться бачити в Україні сильного конкурента і майбутнього впливового учасника співтовариства. Росія теж дуже зацікавлена в слабкому державному устрої України, бо так легше буде вирішити питання контролю за транзитом газу, продовження базування Чорноморського флоту, забезпечення вигідного бізнесу в Україні як на території політичного впливу і навіть задля формування образу національного неприятеля, щоб відволікати власне населення від проблем виживання. Америка за всіма ознаками вже неформально погодила з Росією ромежування світових впливів і ми точно визнані територією російського інтересу. Сильна і конкурентна, велика Україна може зіпсувати світову гру зверхдержавам і лякає не готову прийняти нас на свій ринок Європу. Отже Україна із слабким парламентським правлінням об’єктивно вигідна всьому світові, лиш не українцям. Політики, які послідовно штовхають державу до парламентського устрою свідомо чи несвідомо працюють не на боці народу. Багатьма політиками невідступно мусується тема парламентської республіки аж до скасування поста президента. В критичний момент минулих президентських виборів була підступно нав’язана перша так звана конституційна реформа . Ці президентські вибори вже називають бротьбою проектів Конституції. Почалось це спробою заочно презентувати проект Конституції від коаліції БЮТ і Партії Регіонів. В разі реалізації ми стали б громадянами найслабшої у світі парламентської республіки з проблемами системи влади, свободи виборів і свободи слова. Схоже на те, що автори і не розраховували на прийняття цього проекту – він повинен був лиш викликати переляк в українському суспільстві, після якого легше проштовхнути хитро складений і не менш руйнівний , але безвідмовний проект конституції парламентської республіки. Для камуфляжу з подібними проектами підуть на президентські вибори ще декілька кандидатів. Проте серед них буде лиш одни, на який треба звернути особливу увагу українцям – це проект від БЮТ і кандидата Юлії Тимошенко. Логіка майбутніх виборчих перегонів не дає шансів пані Тимошенко стати президентом. Зрештою, посада прем’єра дає більше влади і контролю над фінансами держави, порівняно з обрізаними реформою повноваженнями президента. Тому прем’єрові дуже вигідно з допомогою пропаганди власного проекту Конституції закріпити за собою суспільне положення сильного канцлера при контрольованому парламенті. Дуже шкода, що ідея запровадження парламентської республіки вигідна пані Тимошенко і абсолютно невигідна українському народові. Правда, нас будуть дуже послідовно переконувати в протилежному, але це до виборів. Якщо повіримо гарній байці про парламентське торжество народовладдя, після виборів відчуємо як воно насправді бути громадянами толерантної, тобто згідної на все парламентської держави.
