БУЛО ПО ЛЮДСЬКИ

3 березня 2009 року в день народження видатної українки, доброї журналістки Галини Левицької у Центрі національного відродження імені Степана Бандери спільними зусиллями удівця Мирослава Левицького та Українського клубу і Української громади відбувся теплий, сімейний, людський вечір пам’яті Галини.

Родичі, друзі, журналісти, поети висловили свої думки, спомини про Галину – Роман Кухарук, Дмитро Пономарчук, Богдан Горинь, Іван Рибалко, Уїна Попель та інші.

Мирослав підготував і продемонстрував фільм у світлинах, який нікого з присутніх не полишив байдужим.

Видавництво «Український клуб» готує книжку спогадів про Галину та книжку її публікацій у періодиці.

Поетеса Надія Красножон уже працює над п’єсою про Галину.

На сайті Літфоруму у кнопці «Меморіал» з'являться матеріали про Галину.

Вічная пам'ять.

Інформаційний центр НАЦІЯ.

Галина ЛЕВИЦЬКА як символ

3 – го березня в 51 – й день народження відомої журналістки Галини Левицької в Центрі національного відродження ім. Степана Бандери зібралися журналісти, політики й просто друзі Галі, щоб поділитися спогадами про щиру патріотку України, яка, на превеликий жаль, так рано покинула нас…

…Біль втрати час не лікує, він не дає забути близьку чи просто добре знайому людину. Як важливо зустріти в житті хоч одну людину, іноді навіть зовсім незнайому, яка безкорисливо надасть тобі допомогу й підтримає у важку для тебе хвилину. Саме такою людиною і була для всіх Левицька. Навіть для тих, проти кого воювала чи протистояла. І зараз на прес – конференціях відчувається відсутність Галі, гостроти її недипломатичних запитань, які спонукали її супротивників говорити правду. Вона вчила наших президентів, прем’єрів та інших державних високо посадовців поважати державну мову, та й саму державу, вчила відстоювати національні інтереси країни, якою вони керують. І супротивники поважали її сміливість та принциповість, й дослухалися до її поглядів. Президент Кучма, даруючи Левицькій свою книгу «Україна – не Росія.», написав: «Нехай Ваша опозиційність до мене після цієї книги трошки зменшиться». Галина завжди будила як каменярі Франка, своїм дзвінким голосом усіх українських Президентів, аби вони не заснули і не проспали її душу – Україну, яку вона любила понад усе!: «Моє з чоловіком (Мирославом Левицьким – авт.) розуміння українських цінностей викладене в нашій книжці «Подвижник». Наріжним каменем є мова, у якій відзеркалено спосіб мислення і поведінка нації. До українських цінностей відношу наші славні традиції, у яких на першому місці стоїть повага до батьків і до роду. Коли відродимо цю повагу у загальнонаціональному масштабі, то наше життя у багатьох аспектах стане простішим. Українські цінності – це для мене також той стан, коли українець ніколи не буде ганьбитися перед чужинцем свого імені, і своєї землі.»

Шлях у журналістику складався в Галини не просто. Важливу роль зіграв у цьому її майбутній чоловік: журналіст Мирослав Левицький. Він пророчо сказав після знайомства з нею: «Галя буде журналісткою!». А політиком – патріотом зробили Галину статті в чорноволівському «Віснику», які вона підпільно передруковувала на своїй машинці. Фактично вона стала літописцем національно-демократичного руху вісімдесятих: УГС, Народного Руху, УРП. Прес- служба УГС була взірцем для всієї України. Нині багато хто примазуєтьсься до самвидаву. Але у 1988 році, коли за самвидав можна було загриміти у тюрму, із числа офіційних журналістів не було бажаючих займатися цією справою…

Левицька була незручною журналісткою, яка мала почуття внутрішньої гідності і патріотичного, не декларованого обов’язку. Дуже тверда була людина в своїх переконаннях і діях. Це було змістом її життєвої дороги: щоденно викривати фальш і облуду політики, нести народові слово правди, боротися за права кожної приниженої владою людини! Заставити посадовця чи політика говорити правду на публіку – ось що завжди було основним завданням журналістки. Її питання були орієнтиром для інших журналістів, як маяк для моряків, адже між рядками кожного запитання Галі чітко світилася національна ідея.

Завершилась епоха журналістки Галини Левицької, гордої своєю приналежністю до великої української нації, яка горіла вірою в краще майбутнє своєї рідної країни.

P.S. На вечорі була озвучена і найшла загальну підтримку ідея про створення Благодійного фонду ім. Галини Левицької, який би підтримував чесних й принципових журналістів України.