У стольному граді Києві на вул. Здолбунівській, 3-а живе собі помаленьку бібліотека ім. Юрія Смолича. Може, й не найбільша, проте "за євростандартом" Єдиною, проте мало не фатальною вадою, є те, що там само розташований інтернет-клуб... Отож, відвідувачі переймаються справді гамлетівським питанням - куди податись, кому віддатись. Переважно обирають віртуальну мережу, а жива книга лишається обабіч їхньої уваги.

Але про що це я...

Так от, сьогодні в цій бібліотеці відбулася зустріч літфорумівців у особах Романа Кухарука, Олексія Усачова і, звісно, мене (а чого б я вам писала про те, чого в очі не бачила?). Добровольців мало бути більше, та чомусь усі одразу виявилися страшенно зайняті - вираховуванням світлових років до Бетельгейзе, з`ясуванням погоди на Марсі і т.д. Ну-ну, іншого дня вони дертимуть на грудях сорочку з патріотичними вигуками...

Зустріч традиційно проводив Олексій, який подарував бібліотеці книги й портрет Шевченка та відрекомендував нас. Я прочитала власні "коломогильні" вірші, Роман - не лише свої, а й усіх авторів, яких видавав "Український клуб".

Нашими жертвами (то зараз називається більш цивілізовано - аудиторія) цього разу були учні та учениці місцевих шкіл, яким довелося стати добровольцями. Декому, щоправда, урочисто вручили заохочувальні винагороди - за те, що уважно слухали і задавали цікаві питання. Інші ні про що не запитували і слухати уважно лише намагались...

А які ж питання задавали нам учні?

1. Чому вірші такі сумні? Чому немає ноти щастя?

Я: Ці вірші написані давно. Взагалі я пишу часом і веселіше...

Кухарук (К.): Не завжди треба веселитись. Часом потрібно бути й серйозним. Хоча у мене є і веселі вірші...

І прочитав як доказ 2 не настільки сумні поезії, щоб до них можна було придовбатися.

2. Ви песиміст чи оптиміст?

Виявилося, що у нас є оптимісти, песимісти й реалісти (наче в анекдоті). Зокрема, в Усачова приводом для радості стає навіть втрата гаманця і пробита шина. Оскільки в першому випадку він вважає, що комусь зробив подарунок, а в другому - для когось знаходиться робота.

3. Коли ви почали писати?

Роман почав своє творче життя у 8 років - так само, як і я.

4. Чи не важко виставляти на показ свої почуття, про які говориться у ваших віршах?

Я: Писати вірші про почуття не важко. Читати їх - теж не важко. А почуття показувати - важко.

К.: Кожен письменник - самогубець. Йому би хотілося залізти під панцир і нічого й нікого не бачити. Проте необхідно знаходити коло читачів і йти між люди.

5. Ви в школі уроки прогулювали?

Усачов (У.): З одного боку школи, де я вчився, було військове містечко, а з іншого - дендропарк, тому не прогуляти було просто гріх. Здається, всі прогулювали колись уроки. А хто їх не прогулював - підійміть руки! (запанувала мертва тиша...)

Я: Я не прогулювала в школі уроки. Проте в коледжі та університеті - звісно. Головне не прогулювати на роботі - зарплату знімають.

К.: Коли я вчився у восьмому класі, то ходив до школи двічі на тиждень. Але потім закохався у міську дівчину. І довелося ходити на уроки... (зітхає)

6. Чи надихає вас політика на поезію?

Я: Хіба що на іронічну.

У.: Багато моїх знайомих пишуть щось жартівливе стосовно нашої політики. Справді, вона не заслуговує ні на що інше.

К.: Політика на поезію не надихає, бо занадто сумно усе в нашій державі.

7. Що надихнуло вас на створення спілки?

Ну звісно, що людям треба десь спілкуватись і показувати свої здібності - для цього і створений Український клуб. (чи ви сумніваєтеся?)

8. Як ви ставитесь до людей нашої держави, які пишуть російською мовою?

У.: На нашому форумі є і російськомовні поети - жодних обмежень не існує.

Я: Немає різниці, якою мовою написано вірш. Головне, щоб це було зроблено майстерно.

К.: Справді, різниці немає. Проте ми не сприймаємо людей, які не поважають державної мови. Які живуть у цій країні і ненавидять її. Ніхто тут нікого не тримає.

9. Ви патріоти України?

Звісно, що всі погодились, лише кожен по-своєму оцінив міру відданності рідній землі.

10. Чи справдилися ваші надії після голосування?

Однозначно - ні. Але надія помирає останньою і полягає в тому, що сподівання усе ж справдяться.

11. На які кошти існує ваша спілка?

Спілка прибутків не приносить і багато грошей не забирає. Досить певну частину прибутку від основної роботи вкласти в улюблену справу.

І останнє...

12. Що для вас є справжнім коханням, і чи існує воно взагалі?

У.: Справжнє кохання існує і, на мою думку, це - взаємне кохання.

Я: Я вважаю, що справжнє кохання - те, яке дає нам радість.

А Роман Кухарук коректно промовчав, оскільки свідченням його справжнього кохання є багаторічний шлюб і дві донечки. Чим не доказ?

На цій ноті завершу свою розповідь.

З вами була Я,