27 травня 2007 року відбулося засідання Українського клубу. На зустріч до Києва завітала письменниця із Запоріжжя Анна Лупинос.

Традиційно зустріч розпочали поети. Своєю поезією порадували присутніх переможиця фестивалю “Поетична зима” 2007 року Світлана Дідківська з міста Василькова Київської області.

“Життя – ланцюг розчарувань,

Життя – зібрання протирічь” – цілком слушно говорить поезією поетеса.

Богдан Гордійчук, молодий поет з міста Києва, вбравшись у дідову вишиванку дуже впевнено переконав слухачів, що він – козацького роду. Поезія модерна, заряджена енергією вразила присутніх, як було відзначено під чса обговорення.

Андрій Волошин читав і нове, і вже зачитане, але переконав гостей Українського клубу, що “люди забули, що небо належить не нам”. “Гроші – пастух, а люди – стадо” – каже поет.

Анна Лупинос розпочала свій творчий вечір з інформування про стан літературних справ у Запорізькому ріґіоні, презентувала останні номери журналу “Хортиця” і приємно вразила присутніх тим, що літературну справу Запорізького краю не лише словом, а й ділом підтримують Запорізька обласна Рада, ВАТ “Мотор Січ” і особисто В’ячеслав Богуслаєв, а також торгава марка “Хортиця”.

Говорячи поетичним словом до присутніх Анна довела, що вона не тільки поет, а й філософ. Поезія для неї – життя, а життя дає теми для роздумів і поезії. Поетичним словом можна сказати все, але іноді треба писати прозу. Короткі прозові речі сказали самі за себе. “Анна – готовий прозаїк” – зауважили одразу декілька присутніх.

Під час обговорення всі погодились з Тим, що іноді корисно відірватись від картоплі заради поезії. Микола Дудар сказав слова подяки гостям Українського клубу у доволі оригінальний, але звичний для себе спосіб: “Вам велике дуже вдячний”. І не забув про пять капель.

“В Анни Лупинос за душею більше, ніж в її поезії” – вирішив Роман Кухарук – Ми побачили Поетесу і Людину”.

P.S.: Цікаво, але додому Анна Лупинос їхала в одному вагоні з Павлом Вольвачем. Тісний світ, все-таки.