10 грудня у міжнародному центрі імені Степана Бандери за сприяння Андрія Гайдамахи відбулося чергове засідання “Українського клубу”.

У першій частині творчої зустрічі поети Київської області, більшість з яких – лавреяти фестивалю “Поетична зима”: Галина Щербак, Лідія Руденко, Галина Біла, Надія Антипова, Михайло Нечитайло прочитали свої твори, у другій половині – заслужений діяч мистецтв, лавреят багатьох премій, в тому числі імені Лесі Українки (1999) та Нобелівської, Василь Довжик розказав про свій творчий шлях, відповів на запитання та прочитав вірші.

Вечір вели Олексій Усачов та Микола Дудар.

На вечорі були присутні: Микола Дудар, Галина Геря, Андрій Слєзенко, Іван Гаврилюк, Олена Вінницька, Ірина Попова, Максим Савчук, Ольга Роляк, Ганзенко Олексій, Гриценко Олена, Ольга Шарвара, Олександр Ковальчук, Володимир Осипенко, Тетяна Баришевська, Іван Ященко, Лариса Ященко, Ірина Попова, Алла Попова, Олена Попова та інші.

Галина Щербак: не визначилась із жанром, але продовжує експериментувати, є штампи, але багато й позитивного (Олексій Ганзенко); потужна, енергетична поезія, красиві образи: “і айстри ще не відають тривоги”, “”фарбує осінь лист на клені”, “середина осені блукає”, жоржин багаття”, “потанцюй ще своїм листопадом”, але “волошки у житі” – штамп, “оманом” – треба оманою (жіночий рід), є наповзання приголосних, “кепка” – треба “картуз” (Галина Геря); “і співає груша гарбузам..., що видерлись на тин” - чудові рядки (Ольга Роляк).

Лідія Руденко: чуттєва лірика, але сьогодні невиразно читала, варто виходити за рамки, цікава спроба писати ронделі (Олексій Ганзенко); ніжна поезія, сподобалися рядки: “місяць за вікном твоїми дивиться очима”, “рідна хата матінкою дише”, “спопелилась на сухі кристали”, “спалиМО МОсти”, раДО ВІДДАЛА” – зливаються та наповзають склади, “привичні” – треба “звичні” (Галина Геря).

Галина Біла: “навчилась гратися сама” – в цьому вірші є великий філософський зміст, хоч він і дитячий (Василь Довжик); “положу” – треба “покладу”, “засалений бочок” – росіянізм, треба знайти відповідне українське слово, “першотравень” – щось політичне, недоречно вживати у дитячих віршах (Олексій Ганзенко); штамповані рими “діти-квіти”, авторська глухота “ляльКА Катя”, “від обраЗИ ЗАплакав”, проза цікавіша, але це поетична проза, варто спробувати писати верлібрами (Галина Геря); „в Тані ротик у сметані” – сподобався цей дитячий вірш (Ольга Роляк).

Надія Антипова: “примерзлі хризантеми”, “годинник серця піщинки ріже” – гарні рядки, але “нема сусід” – треба “нема сусідів”, “природи й праЦІ КАСТА” – образ цікавий, але зливаються склади, гарні дитячі вірші (Галина Геря); чудові вірші, але заклики “давай” та інші у віршах – це менторність, є росіянізми, сподобався образ “метелик метелика” (Олексій Ганзенко).

Михайло Нечитайло: дуже цікава проза, “ложкомийники” – просто знахідка автора (Олексій Ганзенко); живе, цікаве оповідання (Галина Геря); я б таке оповідання залюбки прочитав у своїй радіопрограмі, якщо інші оповідання у вас такі ж за рівнем, то це дуже добре (Василь Довжик).

Василь Довжик у другій половині зустрічі розказав про свої творчі досягнення (а їх чимало, зокрема багаторічна діяльність редактором радіопрограм), коротко - біографію, відповів на запитання. Слухачам сподобалися нестандартні відповіді та гумор класика, чого варта була, наприклад, розповідь про Нобелівське лавреятство (премію названо на честь села і річки Нобель). Прочитав вірші, де цікаво поєднані трагізм та гумор. А, найголовніше, що не злякався почути критику у свою адресу (що часто буває серед клясиків, які непевні, що не зваляться із п’єдесталу), хоча підкреслив, що розмовляє з позицій вчителя. Рядки автора, що запам’яталися: “тікали з міст – мозолів та недолі”, “зжалів я жаль”, “ходила коляда й святе причастя”, “свою тривогу самотній реб хитає Богу”, “я не люблю ночей, коли тебе я не люблю”. Наостанок, Василь Довжик подякував членам “Літературного форуму” за те, що знаходять час і збираються для таких зустрічей, “це – ніби ваша релігія і церква, яку відвідуєте щонеділі”.