3 грудня у міжнародному благодійному центрі імені Степана Бандери за сприяння Андрія Гайдамахи відбулося чергове засідання “Українського клубу”.

Гості зі студії “Перехрестя” Володимир Осипенко (поезія, проза), Олександра Шавповал (проза) та Леся Мручківська (проза, поезія) розпочали першу частину зустрічі. Потім дебютувала Анна Трохименко, прочитавши невеликий уривок прози та вірші, опісля відбулося обговорення. У другій половині зустрічі – автограф-сесія відомого поета Олексія Довгого.

Модераторами вечора були Олексій Усачов та Галина Геря.

На вечорі були присутні: Петро Синиця, Олександр Борщенко, Микола Дудар, Мирослава Ульяніна, Галина Геря, Роман Кухарук, Олександр Драндар, Анна Хмельницька, Андрій Слєзенко, Марія Некрасова, Валерія Богуславська, Олексій Усачов, Іван Гаврилюк, Олена Вінницька, Анна Акулевич, Олександр Козинець, Василь Філатов, Валерій Дубас, Ірина Попова, Борис Гуменюк, Ольга Кийко, Андрій Волошин, Вікторія Осташ, Вікторія Шпак, Оксана Скакодуб та інші.

Володимир Осипенко: Мова – проблема всіх, хто читав сьогодні, перекладають з російської, “нежива” мова. Осипенко – цікавий поет із своїм характером: “поцілунок здивує вранішню тишу”, “тануть сніги і свічки”, “вогонь як зеркало блиску”, “пам’ять шорстким шепотінням”, “той, що озвучує ночі” – це його надбання, “ляжу у ліжко свободу свою витрачать” – неоковирно, але цікаво, “сниво” – чудове слово, необхідно усвідомити себе (Роман Кухарук); є настрій, він його витримує, почуття гумору, іронія, але пише “суконною” мовою, зловживає короткими формами дієслів, “страх і час” зливається і нагадує ще одну перлину фармацевтів “трахісан”, “сон наче баб кам’яних”, “я химер обман”, “зрушить цю” – слова зливаються (Валерія Богуславська); “герої тікають в легенди” – сподобалося (Оксана Скакодуб); “крадій думок і мрій людських – історик”, “риси, не покривлені витонченістю косметики”, “застарілий хлопчик дивний”, “я і так літаю, але повільно” – чудові рядки (Галина Геря).

Олександра Шаповал: мова, мова, мова, багато росіянізмів, але “меблі веселішають, шпалери почали плакати” (краще стіни почали), “самовиті очі”, “не люблю тебе за твою нелюбов” – чудово, “вколола мікстуру” – не точно, мікстуру п’ють, “Господь увернувся” – неточний образ, росіянізм, в оповіданні “Лінії” мова штучна, так люди не говорять (Роман Кухарук); цікава психологічна проза, працювати над мовою (Валерія Богуславська); певний колообіг – ніс...очі...я не люблю...знову ніс...очі, “ти засинаєш, коли мені мало тебе” - сподобалося (Оксана Скакодуб); не зрозуміла від кого йдеться оповідь – риси персонажу розмиті – це або плаксивий мужчина або дитина із дорослою душею (Галина Геря).

Леся Мручківська: росіянізми, “холонуть у Роми руки” – цікаво, “лагодив крила” – не точно, “герой лежить у соковитій траві” – немає логіки, для кого соковита трава? Для героя чи корови? (Роман Кухарук); штучна прив’язка до чорного квадрату, а от “чорна квітка вишні” – цікавий, але нерозвинутий образ (Валерія Богуславська); Зімбабве...Рома не бавив – виникла цікава рима (Галина Геря).

Анна Трохименко: є характер, вона тільки на початку шляху, але люди з неї будуть, “смотрю до крови открытыми глазами” – гарний образ (Роман Кухарук); вірші слабкі, а от проза цікава, “русява шафа” – чудовий образ (Валерія Богуславська).

У другій половині зустрічі Олексій Довгий прочитав вірші, написані у різні часи, поділився спогадами про класиків – Тичину, Рильського, розказав про свій творчий шлях, багаторічну працю над “семінаром старшокласників” (деякі із учнів, завдяки йому, з’явилися у літературі (Наталка Білоцерківець, Олександр Ірванець, Світлана Короненко, Петро Перебийніс, Леонід Череватенко). Навів цікаві вислови Тичини, що стосувалися різних ситуацій: “сидить...одне око на столі, друге – під столом”, “поет сів на підвіконня і ногами киває, то так і пише, як киває”, “...от дуби так дуби, хоч до спілки письменників приймай”. Класик розповів про видання “Музичної України” (17 томів будо заплановано, але видано тільки один), де він був музичним та літературним редактором, створення “Роденського хору”, про свою участь у Всесвітньому форумі поетів у Македонії, переклади віршів на інші мови. Наостанок Олексій Довгий побажав молодим поетам наполегливо працювати над словом і писати так, щоб через роки нічого зайвого не можна було б викинути.