12 листопада у міжнародному благодійному центрі імені Степана Бандери за сприяння Андрія Гайдамахи відбулося чергове засідання “Українського клубу”

Зустріч розпочали молоді поети із Ніжину: Ольга Роляк, Таня-Марія Литвинюк, Вікторія Величанська та Губенко Руслан, потім вірші та „Анатолізми” прочитав Анатолій Удодик. У другій половині – відбулася зустріч із Леонід Череватенко – поетом, сценаристом, археологом, у третій частині засідання - обговорення.

Модераторами вечора були Мирослава Ульяніна та Микола Дудар.

На вечорі були присутні: Микола Дудар, Мирослава Ульяніна, Галина Геря, Олександр Драндар, Валерія Богуславська, Олексій Усачов, Іван Гаврилюк, Валерій Безуглий, Оксана Щербань, Олексій Ганзенко, Марина Бондар, Вікторія Міцинська, Алла Цурікова, Максим Савчук, Швень Наталія, Черненко Сусанна та інші.

Поезія Ольги Роляк не залишила нікого байдужим: енергійні вірші, чудові образи: „здивований тролейбус”, „підскоком шкандибати”, „подекуди вписуючи Біблію в Коран”, але забагато техніцизмів, віршам необхідна „прополка” (Валерія Богуславська); сподобалась оригінальність образів: „трубадури, а може сажотруси”, „на дивані лежачи, вилизувати лінь” (Олексій Усачов); свіжі, оригінальні образи, талант є, безперечно, але багато авторської глухоти, злиття і наповзання слів, потрібно працювати над віршами (Галина Геря стосовно всіх трьох поеток із Ніжина); містка ритміка (Мирослава Ульяніна). Таня-Марія Литвинюк: милозвучні вірші, гарні образи: „Ромео забув, через що він умер”, „якщо не потоне душа”, „кілька кроків на захід” (Валерія Богуславська); цікавий образ: „облиште розхристані нерви” (Мирослава Ульяніна); „а якщо римувати слова ті, що без літер” – глибокий образ (Олексій Усачов); дуже вдало вжила матюк (Максим Савчук). Вікторія Величанська: більш зрілі вірші, красиві образи: „бабуся-тиша”, „пливе Харон дозбирати каліч”, „карта стелиться картата”, намагання сягнути глибше (Валерія Богуславська); вдала алітерація (Мирослава Ульяніна); присутній чіткий ритм у віршах (Олексій Усачов). Руслан Губенко: „людина-лайно” – цікавий образ (Олексій Усачов); відчувається індивідуальність у сприйнятті світу, вихлюпуйся далі (Мирослава Ульяніна); багато порушень ритму та дієслівних рим, якщо використовуєш відомі рядки „минають дні, минають ночі”, то треба брати епіграфом Шевченка (Галина Геря); таку поезію багато хто не сприймає, але мені подобається її справжність (Максим Савчук). Анатолій Удодик: сподобалися „Анатолізми”, все інше – повторення себе самого (Галина Геря); сподобався рядок „себе продовжую у слові” (Олексій Усачов); „життя, як сльозу, що стікає” – красивий образ (Мирослава Ульяніна).

Другу частину вечора Леонід Череватенко розпочав із розповіді про Миколу Лукаша, комісією зі спадщині якого він зараз опікується. Розповідь торкнулася цікавих подробиць дитинства, особистого життя, творчої діяльності видатного митця і перекладача. Розмова плавно перетекла до іншої видатної постаті – Олега Ольжича, про якого Леонід Череватенко написав сценарій документального фільму, відзначений Шевченківською премією. Автор також розказав про своє захоплення археологією. Про сьогодення української літератури та кінематографії – болючі теми Леоніда Череватенка - мова теж заходила. Потім сценарист-археолог-літературознавець познайомив слухачів із своїм поетичним надбанням, прочитавши вірші. Наприкінці зустрічі зав’язалась цікава дискусія Леоніда Череватенка із молодими поетами-модерністами. Леонід вважає, що милозвучність української мови розкривається тільки у віршах, що мають класичну основу, а молодь відстоювала необхідність еволюції поезії.