Першою з древлянських поетів до київського слухача прийшла Ліліяна Лісовська з Коростеня. Вона народилась у Малині. По закінченні філології у Київському університеті імені Тараса Шевченка вчителювала. Зараз редагує ґазету.

Вечір віртуозно провела Оксана Щербань.

Ліліана Лісовська прочитала свою інтимну, пейзажну та громадянську лірику, а також відповіла на численні запитання не менш численних присутніх. Згодом ці присутні приступили до обговорення.

Микола Дудар („Багато печалі у поезії”), Катерина Сивкович („Показує світ через трагедію людини”), Галина Геря („Дуже багато печалі. Чимало вторинного. Є органічні дієслівні рими”), Олександр Борщенко („Я поезією задоволений . Що кому бракує, той то і бере. Їй не вистачає любові. Поезія легенько закрадається в душу і там залягає”), Вікторія Шпак („Подвійне враження протягом одного вірша. Поезія чарівна. Поезія сценічно театральна – в плюсі. Є банальність простоти. Бажаю нового повороту і зламу у творчості. Треба розріжняти щирість відтворення і щирість сприйняття.”), Петро Синиця („Це вже щось. Можна коротко сказать – глибоко і ємко”), Мирослава Ульяніна („Поезія дуже легка для сприйняття. Багато пейзажного як стану душі. Дуже вдалий прийом відлуння”), Тетяна Винарська („Є цілі рядки, які є принципом життя. Поезія категорична. Бажано писати сюжетні вірші”), Олексій Усачов („Дуже цікава поезія, вона справді зіткана з любові. Поезія – сублімація того, чого нема у житті. Ви говорите з природою, а вона говорить з вами. Але не тому, що воно так є, а тому, що ви так хочете”), Марія Некрасова („Вірші переплітаються органічно і читаються добре авторкою. Неточні рими”), Анна Хмельницька („Поезія – легка, чарівна, жіночна. Легкість – подекуди поверхова і книжна. Більше своїх образів – питомо своїх. Поезії багато, але ваша поезія одна”), Олексій Ганзенко („Стиль як м`якість. Багато загальників. Автор володіє ритмом, чітко будує структуру. Ремесло є. Схожість на Ганю Чубач – не перевага”), Денис Дубініс („У віршах нема надії, нема світла вкінці тонелю. Якщо людина поет – це вже дар божий. Це тягар – але й легкість, і привід для радості”), Олександр Кобко („Хочу прочитати ще раз”), Оксана Щербань („Вірші справили на мене велике враження. Їх писала любляча жіноча душа. Туга у цій поезії є”).

Роман Кухарук у своєму виступі відзначив позитивні і негативні риси творчості Ліліяни Лісовської і побажав їй добротної книжки і нового етапу у творчому розвитку.