Уважно прочитав у попередньому номері вашої ґазети думки з приводу семітизму достославного депутата від фракції БЮТ Левка ЛУК`ЯНЕНКА. Я не буду дискутувати зі шановним автором, тільки поділюсь своїм враженням від авторського вечора поетеси і перекладача Валерії Богуславської, що його провела Спілка "Літературний форум" на кону театру "Вільна сцена".

Героїня вечора прочитала низку власних поезій, а також чимало перекладів із єврейських ідишистських поетів (Іцик Манґер, Яків Ґлатштейн, Яків Розенберг, Шике Дріз, Мордегай Гебіртиг, Генріх Лейвик). Майже всі вони, за словами перекладачки, родом з України чи Білорусі, тому близькі цим слов`янським культурам.

Виступаючи при обговоренні творчості Валерії Богуславської, відомий музикознавець Олена Дьячкова зазначила: "Сьогоднішній вечір є актом істинної культури, єднання обох культур. У силу історичних обставин ідишистська культура – це культура пасторальна, камерна. Але її єднають з українською такі знакові елементи як жертва, рабство, прагнення до свободи, потреба позбутися в собі рабської крові. І тут ідеться не про реальне (тілесне), а про ментальне, інтелектуальне рабство". Роман Кухарук у своєму виступі наголосив на важливості для українців відкрити собі всю глибину єврейської поезії. Він також звернув увагу присутніх на переклади з Шіке Дріза, в поезії якого присутня вселенська метафора вічності художнього слова ("Я до вас прийду, схований у слові", "квіти підсвідомі").

Важливість і неперебутність праці Валерії Богуславської відзначили у своїх виступах прозаїки Юрій Сорока, Володимир Авраменко, Тимур Литовченко, маляр Ада Рибачук, поети Олександр Драндар, Анатолій Удодик і Ніна Малініцька.

Від себе додам – досить монологів, варто перейти до діалогу двох споріднених долею і землею націй. Нам є про що сперечатись, але нічого ділити.