для обговорення в країнах-учасницях Болонського процесу

до конференції 46 європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту

(Бельгія, 28-29 квітня 2009 року)

Болонський процес 2020 – Європейський Простір Вищої Освіти (ЄПВО)

у новому десятиріччі

Ми, міністри, відповідальні за вищу освіту в 46 країнах-учасницях Болонського процесу зібралися в місті Льован (Бельгія) 28-29 квітня 2009 року, аби критично оцінити досягнення в рамках Болонського процесу та встановити пріоритети дій на наступне десятиріччя. Ми дійшли наступних висновків та запропонували таку політику:

1. З самого початку свого існування у 1999 році Болонський процес призвів до створення потужного Європейського простору вищої освіти (ЄПВО), що зараз охоплює 46 країн, які приєдналися до Європейської Культурної Конвенції. Болонський процес зробив вищу освіту більш привабливою та конкурентноспроможною на глобальному рівні, зберігаючи при цьому міцний зв'язок з інтелектуальною, науковою та культурною спадщиною Європи та її прагненнями. Зміни, викликані Болонським процесом, призвели до більшої сполучуваності та співвіднесеності національних систем вищої освіти і полегшили студентам пересування від однієї системи до іншої. Структура вищої освіти була модернізована з прийняттям трьохциклової системи включно з можливістю організації короткого циклу в межах першого циклу або пов’язаного з першим циклом; були розроблені інструкції стосовно забезпечення рівня якості та був створений Європейський реєстр агенцій з забезпечення якості; на європейському рівні була досягнута угода щодо прийняття рамок кваліфікацій на основі навчальних результатів та навантаження заради спрощення процедури визнання (кваліфікацій). Більш того, Болонський процес використав такі технічні інструменти, як Додаток до Диплома та Європейська кредитно-трансферна система задля посилення прозорості та сполучуваності програм.

2. Існує сильна відданість ідеї створення Європейського простору вищої освіти, особливо після того, як Болонський процес зумів надати європейській вищій освіті почуття співпраці, заохочуючи та посилюючи діалог між урядами, ВНЗ, студентами, працівниками та іншими зацікавленими сторонами. Значним також був внесок міжнародних установ та організацій.

3. Основні цілі, визначені в Болонській Декларації та впродовж наступних років, є сьогодні такими ж значущими як і в 1999 році. Наступного десятиріччя Болонський процес буде сприяти створенню Європи знань та посиленню привабливості європейської освіти у світі. Він залишатиметься ключовим елементом сприяння мобільності громадян, а також їхній працездатності та європейському громадянству, надаючи освіту високого рівня якості.

4. Повна реалізація цих цілей вимагатиме наполегливих дій у період після 2010 року. ЄПВО ще сильніше ґрунтуватиметься на конвергентних структурах ступенів та загально узгоджених стандартах та інструментах, що здатні гарантувати якість та прозорість надання кваліфікацій. Пріоритетом залишається робота над угодами стосовно прямих та справедливих процедур визнання з одночасною розробкою національних кваліфікаційних систем. Це потребує постійної координації на рівні ЄПВО з Європейською рамкою кваліфікацій для навчання впродовж життя.

5. Болонський процес у період до 2020 року сприятиме подальшому перетворенню Європи на творчий та інноваційний регіон та на привабливого глобального партнера з настанням ери суспільства глобальних знань. ЄПВО у 2020 році стане територією, де вища освіта є суспільною відповідальністю, де ВНЗ відповідають на потреби суспільства внаслідок різноманітності своїх завдань та цілей. Реформа систем вищої освіти, яку було необхідно продовжувати, буде й надалі укорінюватися в європейських цінностях стосовно автономії ВНЗ, академічної свободи та активного залучання студентів та викладачів. Вища освіта в Європі й далі буде ґрунтуватися на зв’язку між освітою та дослідницькою роботою.

6. Наше суспільство сьогодні стоїть перед необхідністю подолання наслідків фінансової кризи, яка мала негативний вплив на економічний розвиток. Аби досягти значного економічного відродження та подальшого розвитку, вища освіта має розглядатися як довгострокова інвестиція, яка готує наші суспільства до вирішення головних проблем десятиріччя і, таким чином, залишається пріоритетом для суспільного інвестування.

7. Вища освіта в Європі має окремо вирішувати проблеми, пов’язані з глобалізацією та демографічною ситуацією. Аби адекватно відповідати на ці та інші виклики, система вищої освіти у Європі має прагнути надзвичайно високого рівня майстерності на усіх рівнях при виконанні усього розмаїття завдань, при навчанні та проведенні дослідницької роботи, у запровадженні інновацій та залучанні суспільства.

8. Вирішення демографічної проблеми населення, що старіє, у суспільстві знань, може бути знайдене лише у запровадженні навчання протягом усього життя та посиленні соціальної складової вищої освіти.

9. Взагалі, соціальне та людське зростання є невід’ємними складовими європейського громадянства; настання ери європейських знань пов’язано зі спроможністю громадян набувати компетенцій, необхідних для вирішення нових викликів. Це буде мати місце, тільки якщо вища освіта задіє ресурси, якими раніше нехтувала.

10. Розробка стратегії навчання впродовж життя як інструменту поширення кола учасників освітніх процесів та як шляху уможливлення індивіда повністю скористатися можливостями вищої освіти та зробити повний внесок у створення високотворчого та інноваційного суспільства стане центром національних та установчих планів прийдешнього десятиріччя. Ідея Навчання протягом усього життя виникла як багатогранна концепція, що передбачає отримання вищих кваліфікацій, розширення кола знань, набуття нових навичок та компетенцій або просто навчання задля збагачення внутрішнього світу індивіда. Запровадження стратегії навчання протягом усього життя вимагає партнерських відносин між органами влади, установами, студентами та роботодавцями. Природа цих партнерських відносин буде викладена у Хартії навчання протягом усього життя. Для успіху стратегій навчання протягом усього життя, вони мають бути підкріплені відповідними організаційними структурами та фінансуванням.

11. Навчання впродовж життя передбачає, що кваліфікації можуть бути отримані різними шляхами. Гнучкі шляхи навчання та його траєкторії, розроблені з урахуванням вимог ринку праці, мають призвести до створення системи визнання (валідації), в межах якої кваліфікації отримують справедливе визнання на основі навчальних результатів, незалежно від того, чи вони отримані традиційним чи нетрадиційним шляхом.

12. Соціальний вимір вимагає неупереджений доступ до, успішне проходження та завершення високоякісної вищої освіти для усіх категорій населення, незалежно від професії або вікової групи; він вимагає навчального середовища високої якості, налаштованого до потреб різноманітних груп студентів. Різноманітність студентського середовища має відтворювати різноманітність населення Європи, отже, кожна країна-учасниця має зробити значний прогрес у цьому напрямку протягом наступного десятиріччя.

13. Соціальний вимір вищої освіти тісно пов'язаний з метою досягнення працевлаштування в перспективі освіти впродовж життя. Вища освіта має озброїти студентів знаннями, навичками та компетенціями, потрібними на робочому місці, незалежно від посади або статусу. Можливість працевлаштування також дозволяє індивідам поновлювати ці навички та компетенції протягом усієї кар’єри. Аби це трапилося, ВНЗ та роботодавці мають розпочати чіткий діалог із залучанням студентів та випускників. Це дозволить установам краще реагувати на потреби роботодавців, а роботодавцям – краще зрозуміти перспективу розвитку ВНЗ, які б мали змогу піклуватися про потреби ринку праці не лише у короткостроковій перспективі та готувати відповідальних, винахідливих та підприємницькі налаштованих випускників для сталого майбутнього.

14. Вищі навчальні заклади покращуватимуть надання, доступність та якість своїх спеціальностей та послуг, пов’язаних з потребами працевлаштування студентів та колишніх випускників. Робітничі практики можуть бути вдалим засобом запропонувати студентам можливість розвивати та вдосконалювати для самих себе навички та компетенції, необхідні для успішного працевлаштування.

15. Для спільної реалізації цілей освіти впродовж життя, соціального виміру та здатності працевлаштування, буде постійно проводитися реформа навчальних програм та планів. Навчальні результати вже були визначені для кожного навчального циклу в межах кваліфікаційних програм і вони стали однією з цеглин будівлі Болонського процесу. ВНЗ знаходяться в самому центрі глибинних парадигмальних змін, що забезпечують перехід від навчання, орієнтованого на викладача, до навчання, орієнтованого на студента. Зараз необхідно розробити більш чіткі дескриптори, пов’язані з кожною окремою дисципліною, приділяючи при цьому необхідну увагу різноманітності запропонованих програм та установчій автономії.

16. Вища освіта є глобальним феноменом, а європейська вища освіта – його складовою. Європейські ВНЗ будуть надалі заохочуватися проводити свою діяльність в рамках установчої культури інтернаціоналізації та глобальної співпраці. Буде підкреслюватися привабливість та відкритість європейської вищої освіти. Конкуренція у глобальному масштабі буде доповнюватися співпрацею та діалогом стосовно освітянської політики, що ґрунтуються на партнерстві з іншими регіонами світу переважно через організацію Форумів Болонської Політики.

17. Мобільність студентів, дослідників першого рівня та викладачів посилить інтернаціоналізацію європейської вищої освіти. Мобільність важлива для особистого розвитку та працевлаштування. У все більш багатокультурному суспільстві мобільність сприяє повазі до різноманітності та надає можливість впоратися з нею; таким чином, вона перетворюється на ключовий інгредієнт для створення більш стабільного та мирного світу. Мобільність також є опорою багатомовної традиції ЄПВО і посилює співпрацю між установами.

18. Політика мобільності має поєднати політичні ініціативи з низкою практичних заходів, що відносяться до фінансування мобільності, визнання та доступної інфраструктури. Ця політика має бути скерована на досягнення більшої мобільності вищої якості, на більш збалансований потік студентів, що приїжджають до установи та виїжджають з неї, на кращий рівень участі різних груп та категорій студентів.

19. Можливості для мобільності мають бути створені таким чином, аби мобільність розглядалася «як правило», а не «як виключення». Для всіх освітніх програм навчальні плани передбачатимуть «вікна мобільності». Спільні програми надання ступенів будуть розроблені, а мобільність стане важливим компонентом дослідницької підготовки.

20. Стосовно мобільності викладачів та дослідників першого рівня, будуть визначені рамкові умови для спрощення процесів імміграції до ЄПВО а також в його межах для забезпечення відповідного доступу мобільних викладачів до соціального забезпечення та портативних пенсійних прав. Структура посад має бути адаптована для сприяння мобільності викладачів.

21. Покращений та посилений збір інформації допоможе здійснювати моніторинг досягнень у реалізації цілей, поставлених на порядку денному запровадження соціального виміру, здатності до працевлаштування та мобільності, а також в усіх пріоритетних галузях, де це є необхідним. Він буде слугувати основою для порівняння.

22. Болонський процес посилив прозорість завдяки своїй конвергентній структурі ступенів, кваліфікаційним системам та сумісним механізмам забезпечення якості. В той самий час зростає диференціація завдань та профілів окремих ВНЗ. Установи отримуватимуть підтримку для досягнення високого рівня у тих галузях, де вони мають найміцніші позиції і які вони самі визначають як найбільш релевантні для виконання своєї місії. Уряди у тісній співпраці з іншими зацікавленими сторонами будуть стимулювати цей розвиток. У світлі цієї зростаючої диверсифікації вищої освіти Болонський процес робитиме внесок до моніторингу нових інструментів, розроблених між іншим міжнародними установами і призначених для визначення сильних місць установ з різноманітними місіями. Ці інструменти мають бути відповідними інформаційними знаряддями як для студентів, так і для викладачів. Більш того, вони мають допомогти ВНЗ порівняти та визначити свій відносний статус і прагнути подальшого вдосконалення. Усі такі інструменти, що мають бути розроблені за участю усіх зацікавлених сторін, мають бути тісно пов’язані з механізмами забезпечення якості та визнання і мають ґрунтуватися на розвитку відповідних показників та зборі вірної інформації.

23. Вищі навчальні заклади досягли більшої автономії, в той час як швидко зростали очікування того, що вони будуть чутливо реагувати на потреби суспільства та будуть підзвітними. В рамках громадської відповідальності, визнаючи, що державне фінансування залишається пріоритетом, необхідно розглядати різні форми фінансування як можливість гарантувати подальший сталий розвиток установ та їхню автономність. Пріоритетом буде обмін досвідом стосовно доступу до різноманітних джерел фінансування.

24. Впродовж наступного десятиріччя будуть реалізовуватися такі оперативні цілі:

- Інтернаціоналізація та мобільність:

- 25% зростання кількості мобільних студентів та викладачів в кожній країні, включаючи третій цикл, до 2020 року;

- навчальні програми розроблені таким чином, аби «мобільні вікна» стали їхньою складовою;

- поширення практики спільного присвоєння академічних ступенів та спільних навчальних програм;

- портативні гранти та займи;

- виконання цілей інтернаціоналізації, включаючи мобільність, таким чином, аби вони стали частиною системи як внутрішнього, так і зовнішнього оцінювання якості;

- спрощення процедур надання віз та дозволів на працю.

- соціальний вимір / поширення участі:

- спільні показники для моніторингу доступу до та отримання вищої освіти;

- національні цілі, встановлені кожною країною для збільшення загальної кількості людей, залучених до системи вищої освіти та збільшення кількості представників проблемних (недопредставлених) груп відповідно до розмаїття населення.

- Навчання впродовж життя:

- Хартія навчання впродовж життя на основі роботи, виконаної Європейською асоціацією Університетів буде розроблена на рівні ЄПВО. Вона включатиме основні принципи та процедури стосовно визнання попереднього навчання;

- на цій основі будуть розроблені національні стратегії, які заохочуватимуть кожний окремий ВНЗ до включення перспективи навчання впродож життя до своєї практики.

- Визнання та рамка кваліфікацій:

- визнання кваліфікацій та попереднього навчання стане частиною регулярних процедур забезпечення якості;

- чітка та зрозуміла практика визнання в межах країни та між країнами буде забезпечена завдяки співпраці між ВНЗ та національними центрами ЄМНІЦ (Європейська мережа національних інформаційних центрів) та НІЦАВ (Національні інформаційні центри з питань академічного визнання). Будуть розроблені установчі вказівки та рекомендації стосовно визнання, які забезпечать запровадження в життя результатів Лісабонської конвенції з питань визнання;

- прийняття національних рамок кваліфікацій до 2012 року.

25. Теперішня організаційна структура Болонського процесу вважається відповідною своїй цілі. Починаючи з 2010 року, Болонським процесом будуть спільно головувати країна-президент ЄС та країна, що не є членом ЄС.

26. Для взаємодії з іншими галузями політики Група з нагляду за запровадженням Болонського процесу заснує декілька робочих груп із залученням експертів та провідних фігур з інших галузей, як, наприклад, імміграція, соціальне забезпечення та працевлаштування.

27. Ми доручаємо Групі з нагляду за запровадженням Болонського процесу підготувати робочий план для вирішення проблем, визначених у цьому Комюніке, з можливістю подальшого використання результатів збору даних та результатів незалежного оцінювання Болонського процесу.

28. Ми проведемо ще одну зустріч на ювілейній Болонській конференції, яку будуть спільно проводити Австрія та Угорщина у Будапешті та Відні 11 – 12 березня 2010 року. Наступна чергова зустріч на рівні міністрів відбудеться в Румунії (Бухарест) у квітні 2012 року. Наступні конференції на рівні міністрів будуть проведені у 2015, 2018 та 2020 роках.