Вихід з кризи треба шукати на всіх рівнях: на рівні банків, на рівні банківської системи/НБУ, та на рівні макроекономічному і політичному.

Одна з серйозних системних проблем – курс. У ньому концентрується локальний рівень, рівень НБУ та макроекономіка.

Курс на 70% визначається структурою нашої економіки, станом торгівельного балансу, і лише на 30% діями НБУ.

НБУ не є незалежним від впливу наслідків політичного курсу влади, зокрема й у сфері експортно-імпортного.

У курсі концентрується зовнішньоекономічна політика влади, де присутній суттєвий дисбаланс між експортом і імпортом.

Існуючий курс на рівні 8 грн. за долар – це означає, що національній банківській системі через кілька місяців буде дуже скрутно. Адже 53% кредитів банківської системи – в доларах. При існуючому курсі населенню буде важко повернути ці кредити...

Для банківської системи є межа по курсу, і ця межа – 6,30. Нижче цієї межи курс не має опускатись. При такому курсі ще можна утримати ситуацію...

Не банки створили проблеми в економіці України. Навпаки, наша економіка створила проблеми в банківській системі. Через невмілу експортно-імпортну політику влади. Через курс. Через політику стимулювання споживання в борг. Через падіння промислового виробництва тощо.

Ми розплачуємося за бездумну політику стимулювання споживання в борг. Зовнішні чинники лише прискорили кризу в Україні.

Українська банківська система була більш підготовлена до кризи, ніж в інших європейських країнах. Більшість наших банків в умовах кризи виживають самостійно. Держава нічим не допомагає. На відміну від інших країн, де влада підтримує свою банківську систему. Наші банки нічого не отримують від держави. Ті 40 млрд. пішли на покриття відтоку депозитів, який склав близько 40 млрд. Тож реально банки не отримали ніякої допомоги.

В жодній іншій країні рівень довіри до банківської системи не перевищує рівня довіри до влади. У нас банкам люди довіряють більше, ніж владі. Найнижчий рівень довіри – до влади (Уряд, Президент, Верховна Рада). І лише на четвертому місці за цим списком – банки.

За словами Тимошенко, у нас немає кризи, є лише наслідки кризи на світових ринках.

Якщо у нас немає кризи – це означає, що й не треба власних заходів з подолання кризи. І їх нема. Є популізм. З боку БЮТ, з боку ПР, з боку НУНС, з боку КПУ. Жодна політична сила не шукає реальних шляхів виходу з кризи. Азаров разом з Януковичем подав пакет законопроектів – як швидше завалити національну банківську системи. Нічим не відрізняється від Тимошенко, Симоненко і Ко...

Якщо Уряд справді хоче допомогти позичальникам, нехай створить державний фонд чи підприємство, яке викупить у банків проблемні кредити і таким чином зніме проблему неповернення кредитів.

Обмеження СОТ придатні в звичайних умовах, а не в надзвичайних умовах кризи. З кризи не виходять взявшись за руки. Зараз треба екстраординарні заходи, які зберегли б нашу економіку.

Криза носить системний, універсальний характер, а дії Уряду, НБУ, депутатів мають приватний характер, вони здійснюються не в загальних (системних, галузевих, національних) інтересах, а в локальних інтересах. Такими діями криза буде лише поглиблюватися.

Адекватною відповіддю можуть бути лише системні рішення. Хто візьме відповідальність на себе і забезпечить вихід економіки країни з кризи? Владні вертикалі не здатні зараз на це.

Олександр Сугоняко,

Президент АУБ

м. Ялта, 12 грудня 2008 р.