таке гасло нашої Спілки не є ані порожнім, ані даремним. З самого початку нашої діяльності (рівно рік тому) ми задекларували постулат – захищаємо українські інтереси в Україні та поза її межами СЛОВОМ. Саме це і різнить нас від тоталітарної НСПУ (колишній лідер якої В. Яворівський на останніх парламентських виборах додумався на Банковій,2 вивісити гасло „Не словом, а ділом” ). Це доволі красномовно.

Ми заявили, що Україна має поїхати до Стамбула на євробачення і там перемогти. Ані Лорак, яку ми в цьому підтримували, побоялась це зробити. А Руслана не побоялась – і перемогла.

Ми заявили, що уряд Януковича має або ввести в дію закон про видавничу діяльність, або піти у відставку. Уряд вибрав перше – і з першого липня українські видавці мають нечувані пільги.

Ми заявили, що один з чиновників не розрахувався з журналістами за їхню працю. І диво – він розрахувався.

А ще ж фестиваль у Білій Церкві – „Поетична зима ” – 200 рукописів, 20 переможців. Усі з Київської області. Ми звернулись до депутатів від Київщини – допоможіть видати книжки. Ні гу-гу. Виняток – Тетяна Засуха, за сприяння якої ми видали першу книжку васильківського поета Анатолія Удодика.

В планах – друга „Поетична зима” у Білій Церкві та „Українська весна” в Українці.

За рік роботи видано низку книжок – „Пряшівська гілка української прози” Романа Кухарука, „Суха волога” Тетяни Ковальчук, „Відвертий неспокій схими” Костянтина Басистого, „Потерті скалки” Юрія Синенького, „Літні жарти” Антоніни Остролуцької та „Гріх шукань” Анатолія Удодика. Виходять також періодичні видання – журнал „Соборність” і газета „Слово і діло”.

Для інтенсифікації літературного процесу Літературний форум запровадив щотижневі літературні зустрічі, які відбуваються щоп'ятниці о 15.00 за адресою Київ, Січневого повстання, 40. Видавництво „Варта”.

На одній з них відбулось жваве обговорення двох літературно вартісних подій – приїзд в Україну Паоло Коельо та лекція Оксани Пахльовської. Гостя зустрічі перекладачка Валерія Богуславська прочитала свої переклади на українську з Маріни Цвєтаєвої, Переца Маркіша та Юрія Каплана. Свої твори прочитали Роман Кухарук, Тетяна Ковальчук, Юрій Чигирин, Станіслав Самосенко, Андрій Грибанов (Київ), Олександр Драндар, Володимир Мельник, Артем Семененко, Наталя Славна, Валерій Вергун, Тетяна Кочнєва (Українка), Анатолій Удодик, Юрій Нагорний (Васильків), Анатолій Черняхівський (Вишгород), Ніна Малініцька (Вишневе), Уїна Попель (Тетіїв), Олексій Ганзенко (Миронівка) та Олександр Канівець (Яготин).

Зустрічі тривають.

Приєднуйтесь.

Довідки за тел. (067) 220-25-23.

Повернусь до того, з чого почав – відчуй красу і силу слова. Чого нам не вистачає? Культурної нації з мудрою елітою, що знає свої національні інтереси і готова перегризти горло за ці інтереси кожному, хто на них посягне. Президентські вибори показали – Україна з вини влади і опозиції стала прохідним довором для сусідніх політиків і політологів, які тупо гребуть бабло, плюючи в душу цілому народові. Народ плюне 31 жовтня – не сумнівайтесь.

Але після 31 жовтня життя не закінчується. Все буде, як в романі Віктора Баранова „Притула” – всі на мітингу кричать, збуджені, в єдиному пориві почуттів. А далі – розбредуться кожен по своїх домівках до холодної страви і звичайних проблем.

Хлєба і зрєліщ.

А мистецтво все таки вічне, панове. Як пише інвалід першої групи з Білої Церкви і першорядний український поет, якого Україна ще не знає, Леонід Дмитришин:

Як важко одному супроти отих,

Що Музу бажають закути,

Аби ти зламався, злякався, затих

В солодкій отруті спокути.

А думка Поета розкуто летить

(Хто зна її сльози та муки!)

До вічних щоденних тривог сироти

В безсиллі хай казяться круки.

У муштрі і тюрмах не змовкне Поет.

Над власною гіркотою

Підніметься Слово розкрилено в лет,

Не стане воно сиротою.

І ще – той таки автор:

Поет нічого не боявся –

Що правду й відданість змете?

Його пророцтво про лукавство

Для нас і мудре, і святе.

Зуміймо нині розпізнати

Лукавий світ, правдивий світ,

Щоб Україну не проспати

На ще багато чорних літ.

Отже, відчуй красу і силу слова і стань собою.