Проведено вже десятки круглих столів із міністерствами різного

профілю, громадськими лідерами України, політиками, але так і не

вдається дійти до спільного бачення розвитку країни, в даному випадку

це стосується вищої освіти.

Ми постійно стикаємось із декількома основними проблемами, що до яких

у кожної сторони та навіть кожного учасника є так звана "Власна

позиція".

По перше найбільшою проблемою "переговорів" є не конструктивність,

яку можна прогнозувати виходячи із принципів підготовки подібних

заходів. В форматі круглого столу можна узгоджувати деякі пункти

завчасно підготовленої концепції, а не з протягнутою рукою, як

постраждалі взивати до розуміння та допомоги.

Так, безперечно, на подібних заходах збираються освічені,

інтелектуальні люди, які загалом володіють темою що обговорюється. Але

ці люди зазвичай хочуть, або похизуватись своїм статусом та розумом,

або вислужитись перед керівництвом співаючи оди про "покращення

ситуації", або просто прийшли поговорити ніпрощо, тому що звикли так

робити завжди, частина посидіти в шанованому товаристві, і дехто

зібрати компромат. Більшість буває навіть не знайома з необхідною

документацією та нюансами справи. У представників влади можливо і є

бажання задовольнити потреби всіх сторін діалогу, але її здається

повністю влаштовує і наявна ситуація, так як основній масі молоді все

одно що відбувається, а ті хто називають себе активістами просто

пробираються на "соціальному ліфті", або й самі далекі від суті

проблем тішачи себе завищеною самооцінкою.

Якщо ми хочемо щось дійсно змінювати, тоді потрібно керуватись не

емоціями та популістичними заявами, а дослідженнями. Існує багато

концепцій вирішення широкого спектру проблем, потрібно тільки захотіти

з ними ознайомитись, якщо вже з'явилась "власна позиція" тоді потрібно

синтезувати та детально її описати, після цього, щоб забезпечити

ефективність лобіювання змін, необхідно знайти однодумців, а для цього

потрібно узгодити розроблену концепцію з союзниками. Тут ми і

стикаємось з двома найбільшими проблемами: деструктивною конкуренцією

що провокує перетягування ковдри та навіть блокування ініціативи, та з

"власними позиціями" - проявом егоїзму що перетворився у звичку .

Після опрацювання, з чітко розписаною точкою зору повинна ознайомитись

сторона, що приймає рішення, і після отримання її письмових зауважень,

побажань та рекомендацій та після їх аналізу, можна скликати круглий

стіл, на якому вже говорити предметно!

Але круглі столи в нас вже давно стали інструментом замилювання очей.

Навіть тоді коли сторони дійсно хочуть розібратись в проблемі вони

просто не можуть цього зробити тому що не знають як, і переймаючи ролі

своїх попередників та лицемірних політиків граючись в Верховну Раду.

Більшість так званих "заходів що сприяють розвитку особистості молоді

та забезпечують взаємодію органів управління та громадськості"

перетворились в показуху, беручи участь в якій, люди не свідомо

наслідують телевізійні ролі політиканів.

Вся система, та система освіти зокрема, діє по принципу

самозбереження, вона сформувалась давно і являє собою ієрархічну

збірку сценаріїв для певних комірок структури. Приходячи на "РАБоту"

чиновники, управлінці розуміють що діючи по достатньому необхідному

сценарію комірки в якій знаходяться, вони мають змогу обмінювати свій

час на гроші, кар'єру, та просто можуть задовольняти свої власні

інтереси користуючись посадою. Тому відхилятись від своїх ролей ніхто

по замовчанню не бажає. Новаторство не заохочується і його наслідки не

передбачувані, а відпрацьований сценарій гарантує утримання на посаді.

Цим можна пояснити інертність та страх перед змінами системи в

середніх та нижніх ланках ієрархії управління. На вищих щаблях це

пов'язано з потаканням неуцтву широких мас населення, які звикли до

"принципів" якими нас годували із народження. Будь які перспективні

ідеї в свідомості мас з легкістю конвертуються в чорний PR.

Ми всі стали заручниками цього примітивного спектаклю в якому

недалекі чиновники та політики змагаються в "царя гори", та просто

існують чіпляючись за годівницю......