Ще у 2004 році мені довелося писати рецензію на українське видання «Нації» - однієї з найпопулярніших книжок Марії Матіос. Вже тоді у розмові з авторкою я висловив думку, що перекласти «Націю» на інші мови, зокрема російську буде важко з двох причин: через історичне тло на якому розгортаються сюжетні лінії «Нації» та своєрідний «галицько-буковинський» стиль її творів. Одне і друге, а передусім драматична історія Західної України, в тому числі Буковини періоду 30-50 років минулого сторіччя залишаються для багатьох українців, не кажучи вже про чужинців, неосмисленим і малозрозумілим суспільним явищем.

Та не зважаючи на це, рік тому «Нація» з’явилася польською, а в цьому році, завдяки московському видавництву «Бранотеж» - російською. У цьому зв’язку, слід зробити одне уточнення: український варіант «Нації» різниться від російського, оскільки в останню книгу «вмонтовано» найвідоміший твір Марії Матіос – роман «Солодка Даруся», який у 2005 році був відзначений найвищою мистецькою нагородою країни – Шевченківською премією.

Отже, росіяни, російськомовні громадяни нашої та інших держав отримали можливість ознайомитися із творчістю відомої в Україні письменниці на «рідній», або ж «загальнозрозумілій» для них мові.

Якою буде їх реакція? Про це зарано говорити. Одне можна констатувати з упевненістю: ареал української правди від Матіос відтепер поширився на територію, де українська правда, м’яко кажучи, майже ніколи й ніким належно не сприймалася.

Натомість М.Матіос та перекладачі з російської Є. Маринечева та С.Соложенкіна доклали чимало зусиль, щоб російськомовний читач адекватно оцінив українську «Націю».

Так, звертаючись до російськомовного читача, М.Матіос зазначає: «Я розумію: абсолютно кожна нація постійно знаходиться під прицілом автомата. І це, на жаль, не метафора. Але я також знаю, що з-під прицілу націю може вивести Правда, висловлена з допомогою найнадійнішого посланця і транслятора – художнього Слова».

Очевидно, у цих щирих рядках більше сподівань, аніж упевненості, що через художні узагальнення вдасться донести читаючому загалу росіян та тим, для кого російська є рідною усю правду про національно-визвольні змагання українського народу в період діяльності ОУН і УПА. Адже треба відверто визнати, що більшість росіян не цікавляться справжньою правдою про Україну, її героїчним і водночас трагічним минулим. Їм цілком комфортно відчувати свій власний «месіанізм», рядитися у шати великодержавного шовінізму, розмахуючи при цьому, як правило, заржавілими боєголовками.

Але М.Матіос – вперта. Вона переконала доктора історичних наук Юрія Шаповала, щоб він у формі додатка до основного тексту російською мовою написав історичну довідку «Нація в контексті історії», де змалював суспільно-політичне тло тогочасної Західної України і Буковини, в надії, що такий екскурс допоможе краще оцінити образи оповідань, новел і роману.

Іншими словами, українська письменниця, відомий вітчизняний історик та російські видавці зробили все від них залежне, щоб багатий на історичний фактаж, насичений буковинським колоритом та романтичними пристрастями світ героїв «Нації» став якщо не близьким, то принаймні зрозумілим насамперед росіянам.

Без сумніву – благородна мета, в реалізацію якої чомусь не віриться.