Вже не вперше Міністерство охорони здоров’я України б’є на сполох, аналізуючи питання кадрового забезпечення галузі.

Виступаючи на розширеному засіданні колегії МОЗ України директор Департаменту кадрової політики, освіти і науки МОЗ України Микола Банчук наголосив, що сьогодні в Україні спостерігається світова тенденція до зменшення кількості медичних працівників за рахунок міграції населення. «Україна, на жаль, є країною-донором медичних кадрів. Процесу міграції сприяє низький рівень заробітної плати, відсутність належних соціально-побутових умов, недосконала інфраструктура населених пунктів. Особливо проблемним це питання стає для прикордонних регіонів. Внаслідок об’єктивних соціально-економічних чинників спостерігається і стала негативна тенденція до зниження престижу професії медичного працівника», - заявив у виступі глава Департаменту.

Звертаючись до представників регіонів, пан Банчук закликав керівників всіх рівнів при визначенні потреби в кадрових ресурсах, розробці шляхів зменшення існуючого дефіциту спеціалістів відійти від стереотипів пасивного очікування випускників вищих медичних навчальних закладів - до ретельного всебічного аналізу кадрової ситуації, активного пошуку нових форм вирішення проблеми.

На сьогодні у системі Міністерства охорони здоров’я України зайнято понад 1,1 млн. чоловік, у тому числі 195,5 тис. лікарів та 433,4 тис. молодших спеціалістів з медичною освітою, які обіймають відповідно 226,6 тис. лікарських та 436,3 тис. посад фахівців.

Укомплектованість лікарями становить 80,3%, а дефіцит лікарських кадрів складає майже 48 тис.

За рахунок природної плинності щорічно вибуває понад 6 тис. лікарів. Основним джерелом поповнення лікарських кадрів є випускники вищих медичних навчальних закладів. Проте, їх кількість близько 4 тис. осіб щорічно не компенсує навіть природної плинності, незважаючи майже на 100 % забезпечення випускників першим робочим місцем. Як наслідок, протягом останніх 10 років спостерігається стійка тенденція до зменшення кількості лікарів. Їх кількість порівняно з 1998 роком зменшилась на 7 тис. осіб.

Міністерство неодноразово зверталось до Міністерства економіки та Кабінету Міністрів України з обґрунтованими розрахунками стосовно збільшення до 6,5 тис. осіб обсягів прийому до вищих медичних навчальних закладів лікарів за державним замовленням. На жаль, питання не було вирішено позитивно, а заходи, що приймалися Міністерством для стабілізації кадрової ситуації, не змогли забезпечити позитивну динаміку.

Аналіз, проведений МОЗ, засвідчив і низку інших проблем. Так, звернуло на себе увагу збільшення за певний період кількості штатних посад лікарів майже на 5 тис., що при зменшенні кількості населення є нелогічним. Найбільше збільшення кількості посад допустили Запорізька та Київська області. В такій ситуації виникають питання до керівників органів і закладів охорони здоров’я галузі щодо аргументації збільшення кількості лікарських посад. МОЗ України запропонувало керівникам закладів охорони здоров’я переглянути штатні розклади та привести їх у відповідність до нормативів, а Департаменту економіки і фінансової політики терміново завершити роботу по приведенню штатних нормативів у відповідність з реальною кількістю населення країни з урахуванням пріоритетів розвитку охорони здоров’я.

Показник забезпеченості лікарями, які безпосередньо надають медичну допомогу, відзначалося на Колегії, має позитивну тенденцію і утримується на середньоєвропейському рівні – 26,7.

Що стосується ситуації в регіонах, то зберігається диспропорція між укомплектованістю закладів охорони здоров’я, так званих “вузівських” (Чернівецька, Львівська понад 93%) і “не вузівських” (Кіровоградська, Миколаївська близько 70%) областей, та в розрізі типів закладів:

- укомплектованість міських лікарень становить 78%;

- центральних районних –75,5%;

- дільничних – 72,5%;

- сільських лікарських амбулаторій – 68,7%.

Така диспропорція цілком залежать від рівня управлінських рішень, розуміння та керованості кадрової ситуації на місцях, - вважають у міністерстві.

Показники забезпеченості і укомплектованості молодшими спеціалістами з медичною освітою в цілому по Україні достатні.

Виступаючи перед присутніми, Микола Банчук звернув увагу, що планування, підготовка та працевлаштування молодших спеціалістів з медичною освітою знаходяться виключно в компетенції органів місцевої влади, в першу чергу – управлінь охорони здоров’я. Проте на початок року 280 фельдшерсько-акушерських пунктів не були укомплектовані жодною фізичною особою, і це наслідок незадовільної роботи на місцях.

Найбільша їх кількість в областях:

Одеській – 35;

Луганській – 24;

Житомирській – 24;

Херсонській – 22.

Наведені вище цифри ставлять під сумнів доступність надання первинної медико-санітарної допомоги для сільських жителів, а відповідно, і виконання указів Президента України.

Директор Департаменту кадрової політики, освіти і науки МОЗ України Микола Банчук заявив: «Складається враження, що основною зацікавленою інстанцією в укомплектуванні закладів охорони здоров’я сільської місцевості та амбулаторій загальної практики є лише Міністерство.

Скільки можна говорити, що в умовах дефіциту медичних кадрів та відсутності житлово-побутових умов принципове значення має підготовка сільської молоді за цільовим набором. Тільки протягом останніх п’яти років за цільовим набором підготовлено понад 5 тис. молодих спеціалістів, з яких близько 95% отримали призначення на роботу і працюють у закладах охорони здоров’я сільської місцевості».

Однак, далеко не всі управління використовують квоту цільового набору і забезпечують достатній конкурс. Крім іншого, залишаються і питання як зустрічають сьогодні молоде лікарське поповнення в областях та чому вони не затримуються на робочих місцях?

Протягом минулого року, за інформацією управлінь охорони здоров’я, всього 266 молодим спеціалістам надано житло, з яких 40% отримали наймане житло чи ліжко – місце в гуртожитку.

Особливу увагу на засіданні колегії звернули і на кадрову ситуацію у вищих медичних навчальних закладах. Кадровий потенціал ВУЗів на сьогодні складає 12,2 тис. науково-педагогічних працівників, серед яких: 1,8 тис. (15,2%) – доктори наук, 7 тис. (57,4%) – кандидати наук, 3,3 тис. (27,4 %) – викладачі без наукового ступеня.

У навчальних закладах також зберігається негативна тенденція до постаріння кадрового потенціалу. 22,7% науково-педагогічних працівників мають пенсійний вік. А у Національному, Вінницькому національному, Донецькому національному, Харківському національному, Запорізькому медуніверситетах та Національній, Запорізькій і Харківській медакадеміях післядипломної освіти працює понад 25% науково-педагогічних працівників пенсійного віку.

Особливу тривогу викликає кількість осіб пенсійного віку серед завідувачів кафедр: у Національному медичному університеті – 55%, Донецькому національному медичному університеті – 52,4%, Запорізькому державному медичному університеті – 54,8%, Національній академії післядипломної освіти - 63%.

133 завідувача кафедр (13,1% від загальної їх кількості), мають науковий ступінь лише кандидата наук. З них 51 особа (38,3%) має вік до 50 років, решта – 82 особи (61,7%) передпенсійного чи пенсійного віку.

Ця проблема не вперше обговорюється у міністерстві, адже виникає питання належного рівня професійної підготовки майбутніх лікарів і якості медичної освіти загалом.

Тривожним є той факт, що з року в рік відзначається негативна тенденція відтоку науковців з аспірантури. На жаль, такі факти спостерігаються в усіх вищих навчальних закладах. Значний обсяг відрахувань аспірантів приводить до нераціонального використання коштів державного бюджету, перешкоджає оновленню науково-педагогічних кадрів.

Не менш гостро стоїть проблема кадрового забезпечення медичної науки. До складу державних науково-дослідних установ входять 24 наукові установи МОЗ України та 36 Академії медичних наук України.

Медико-біологічні, фундаментальні і прикладні дослідження у сфері профілактичної та клінічної медицини проводять більше 16 тис. науковців, серед яких 2306 докторів наук і 8056 кандидатів наук. З них, на жаль, майже 20% кандидатів та докторів наук – особи пенсійного віку, а 6% - віком понад 70 років.

Зростає віковий розрив – старше покоління науковців вичерпало свої можливості, а замінити ніким. За пронозами фахівців, далі ситуація буде лише погіршуватись.

З метою ефективного управління кадровими ресурсами Міністерством проведена значна робота по створенню Єдиного державного реєстру закладів охорони здоров’я та автоматизованої бази даних медичних, фармацевтичних та науково-педагогічних працівників сфери управління Міністерства.

На сьогодні до бази даних вже внесено 89% закладів охорони здоров’я, 86,6% лікарів та 90% фахівців.

Реєстр має стратегічне значення для галузі, але не може функціонувати без регіональних баз даних.

Викликає здивування непорозуміння, а може й свідоме невиконання розпоряджень Міністерства щодо формування реєстру керівниками МОЗ АР Криму, управлінь охорони здоров’я Чернівецької, Одеської, Київської областей, Донецької, Рівненської, Харківської обласних, а особливо Севастопольської міської санепідстанцій.

Підводячи підсумок розширеної колегії, Микола Банчук зупинився на основних проблемах, характерних для кадрової ситуації у системі охорони здоров’я:

- зниження престижу професії медичного працівника;

- недостатній досвід та організаційна роль керівного складу;

- зростання плинності та міграції медичних кадрів;

- значне постаріння кадрового потенціалу;

- низька ефективність використання наявного потенціалу;

- незадовільна якість післядипломної освіти.

Проте вирішення багатьох проблемних питань не в повній мірі залежать від галузі охорони здоров’я. Міністерство повинно забезпечити якісну додипломну та післядипломну підготовку спеціалістів, а влада на місцях – створити всі необхідні умови для функціонування закладів охорони здоров’я, забезпечити належними соціально-побутовими умовами медичних працівників. Керівництво міністерства висловило сподівання, що зазначені питання будуть колегіально розглянуті в регіонах за участю органів місцевого самоврядування.