18 червня 2008р. у Комітеті Верховної Ради України з питань освіти і науки відбулись громадські слухання в Комітеті Верховної Ради України з питання внесення змін до Закону України «Про вищу освіту».

Зміни до Закону України «Про вищу освіту», а фактично його нова редакція роблять певні зміни у системі вищої освіти. По-перше, зазначаю, що ці зміни не тягнуть за собою приведення інших нормативних актів до відповідності та не потребують додаткових фінансових витрат на освіту та науку в цілому.

Можна констатувати той факт, що при підготовці нової редакції, урахували, хоч і частково, позицію студентства. Відтепер, у разі прийняття, студентське самоврядування матиме своє представництво у Вчених радах університетів та у конференціях трудового колективу, на рівні, не меншому за 10% від чисельності.

Згідно «нового» закону, студентське самоврядування матиме реальні права, серед них: Стаття 38. Студентське самоврядування передбачає, що «Органи студентського самоврядування беруть участь у прийняті рішень щодо: переведення осіб, які навчаються за контрактом на навчання за державним замовленням; поселення осіб, які навчаються, в гуртожиток та виселення з гуртожитку; затвердження нормативних документів з питань студентських містечок та гуртожитків для проживання осіб, які навчаються».

Хочу відмітити, що у законі не передбачене фінансування для ОСС. Багато скептиків вважають, що ОСС просто не впораються з використанням коштів. Але на прикладі сусідньої Польщі, де у Варшавській політехніці на самоврядування виділяється 0,5% бюджету університету, а це майже 100000 грн., ОСС справляється на відмінно, що підтверджується річними звітами. Більшість цих коштів, звісно, іде на розваги для студентів, але при ОСС є незалежна студентська газета, радіо, студентське телебачення, виплачується матеріальна допомога соціальним групам студентів та проводяться наукові форуми.

Прикро, але знову у Статті 56, в якій йдеться про працевлаштування випускників, з‘явилось «відпрацювання»: «Випускнику вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і здобув вищу освіту певного освітньо-кваліфікаційного (освітньо-наукового) рівня, гарантується працевлаштування на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, вищим навчальним закладом та випускником». Також: «Випускники, які навчались за державним замовленням і звільняються з роботи за власним бажанням без поважних причин або звільнені з ініціативи роботодавця за порушення трудової дисципліни до закінчення обов'язкового строку відпрацювання, встановленого абзацом другим цієї статті, відшкодовують до Державного бюджету витрати, пов'язані з їх навчанням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку».

Демократична спілка студентів «Студентська платформа» виступала і буде виступати проти примусового працевлаштування. А на слуханнях, доповідачі, серед яких екс-міністр освіти Станіслав Ніколаєнко, ректор НТУУ «КПІ» Михайло Згуровський, народні депутати, розкритикувавши цю норму, висловили думку, що працевлаштовувати випускників, які навчались за держзамовленням можливо за бажанням студентів, але для них необхідно передбачити житло, гідну зарплату та підйомні. В першу чергу це стосується лікарів, вчителів, інженерів.

Також, принциповим для студентства питанням є динамічна зміна вартості навчання за контрактом. У разі позитивного голосування у ВРУ, студенти-контрактники будуть щорічно платити більше, оскільки вартість буде перераховуватись, роблячи поправку на інфляцію.

Хочу також відмітити деякі особливості. У Статті 22 серед головних завдань ВНЗ зазначається: «…через українознавче наповнення змісту освіти забезпечення культурного і духовного розвитку особистості, виховання осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, в дусі українського патріотизму, гуманізму і поваги до Конституції України та державних символів України…».

В проекті пропонується ліквідувати спеціаліста. Стаття 6. Структура вищої освіти передбачає: «1. До структури вищої освіти входять освітньо-кваліфікаційні та освітньо-науковий рівні: освітньо-кваліфікаційні рівні: молодший спеціаліст, бакалавр, магістр. Освітньо-науковий рівень: доктор філософії».

У проекті закону відсутнє таке поняття, як перепідготовка фахівців та пропонується ліквідація рівнів акредитації.

Виступаючі на слуханнях, вносили свої пропозиції щодо змін, серед них міністр освіти 2005-2007 Станіслав Ніколаєнко наголосив, що потрібно вносити зміни до Земельного кодексу України та закріплювати за університетами землю у містах, вносити зміни до податкового законодавства щодо зменшення або взагалі скасування податкового тиску на працюючих студентів, у процесі демократизації вищої освіти спростити підпорядкованість ВНЗ різним профільним міністерствам, не створюються умови та не визначаються механізми співпраці із бізнесом, особливо у розділі працевлаштування випускників