Так, в черговий раз ми заторкаємо болючу тему якості освіти у ВНЗ. Але

сумно усвідомлювати що в черговий раз обговорення цього питання

залишиться лише балачками. Для того, щоб дати відповідь і усвідомити

всю суть проблеми що виникла потрібно розглядати процес трансформації

та змін в Українській освіті ще з часів СРСР.

При тогочасній тоталітарній системі кожна людина виступала у ролі

гвинтика у великій ідеологічній системі, з малку дитині вкладалась у

свідомість думка про необхідність відповідати загальноприйнятим нормам

добропорядного громадянина Радянського союзу, формувалась залежність

від суспільної думки та страх перед партійним та громадським осудом.

Дії тогочасної людини на протязі усього процесу соціалізації ставились

у жорсткі рамки, ГОСТи та стандарти одиниці величного радянського

суспільства.

Маючи такий потужний психологічний вплив на людину, а зокрема на

студента, системі вдавалось за допомогою "кнута та пряника" частіше

просто кнута, що сприймалось як належне, "надавати громадянину якісну

освіту". В тій великій машині було місце кожному, зважаючи на

екстенсивний тип розвитку величезні території та неухильну покору,

людині завжди знаходилось "робоче місце". Однотипне мислення,

стандартизовані мрії формували сприйняття обивательського існування та

домінування колективного інтересу, як належне. До того ж відсутність

інформації та свободи не залишала студенту нічого окрім як ставати на

колію пролетарського життєвого шляху, і кожен отримуючи своє місце

сприймав його як долю. Вища освіта готувала не особистостей а ресурс

для підтримки системи, увага студента не розпорошувалась на

"недоцільні" та "аморальні" речі і він міг зосередитись на

повноцінному засвоєні величезного масиву різнопланової інформації

"корисної" для формування "достойного" громадянина.

Але після утворення незалежної України і після доручення до

всесвітніх інформаційних потоків почали відбуватись процеси що зараз

називають занепадом вітчизняної освіти. Давайте проаналізуємо складові

даного занепаду. По-перше молодь перестала розглядати себе як частину

системи(хоча по суті нею і залишається), звільнилась від впливу певних

компонентів громадської думки, почала марити індивідуальністю та

незалежністю. Доступ до величезних діапазонів інформації що постійно

змінюється, зробив студентство уразливим до маніпуляції, але й надав

свободи вибору та певної(контрольованої) відносної широти мислення.

Таким чином інтереси студента розпорошились, а громадська думка не

може загнати його в ті ж незмінні стандарти "корисного для

суспільства" елемента. Загнивання Української промисловості,

виробництва, науки, та економіки зруйнувала останню можливість

зацікавити молоду людину перспективами добросовісного навчання. Ми не

можемо не погодитись що будь яка ідеологія одночасно має

конструктивний, скеровуючий характер для загальної мети, але в той же

час є психологічним і як наслідок фізичним поневоленням людини. Даний

час можна назвати саме періодом свободи з великою часткою

ентропії(непродуктивності, хаотичності, безцільності, само

погашення )людської діяльності. Втратилось самоусвідомлення

громадянином себе як невід'ємного елемента держави що сформувало

заохочувальне ставлення до розорення країни та виправдання

деструктивних корупційних процесів лозунгами "взяття свого", також

можемо спостерігати рабське відношення до відстоювання своїх прав що

компенсується примітивним розкраданням державного майна з мовчазної

підтримки оточуючих.

В таких умовах зростає молодь сьогодення що отримала свободу, але не

навчилась нею користуватись. Завдання ОСС не повернути часи

тоталітарної системи не вводити молодь в оману ілюзорними надуманими

перспективами, а надати усвідомлення власних сил змінювати країну в

якій ми живемо, змінювати не з себе, під чим звичайно розуміють

одягнення рабських кайданів суспільної необхідності, а змінювати ту ще

не перероджену систему-форму організації нашого суспільства, намагання

втиснути нову генерацію в ідеалізовані спогади "добрих минулих часів".

Не торкаючись самих проблем освіти можна підсумувати те, що яким би на

даному етапі важким і неправильним не здавався б шлях змін, труднощі

потрібно пояснювати не неправильністю цього шляху, а протидією

запліснявілої системи управління, інертною свідомістю певних кіл

людей, поколінь, та простою тимчасовою дезорієнтацією молоді що

приєдналась до всесвітніх культурних процесів(щось типу сплеску

алкоголізації після "сухого закону") .

Давайте дійсно піднімемо наболілі запитання, розберемо та висвітлимо

проблеми, і не заради того щоб здаватись розумними і пригріти собі

місце під сонцем, а заради того щоб пишатись своєю країною,

посміхатись не пустооким тулубам на вулицях, а свідомим, розумним

життєрадісним співгромадянам!!