Вельмишановний Вікторе Андрійовичу!
Згідно з концепцією розвитку культури, музеїв та музейної справи, на Львівщині до 2015 року пріоритетним завданням визначено створення у м. Львові Музею визвольної боротьби України та Музею історії техніки.
Ці завдання мотивовані їх політико-історичною та національно-культурною значущістю, необхідністю патріотичного виховання молоді, численними попередніми рішеннями облвиконкому, обласної ради, міської ради, наявністю музейних предметів та науково-інтелектуального потенціалу, активною участю громадськості Львова у пошуках і виборі відповідних приміщень.
У 2004 році рішенням міськвиконкому №565 від 04.06.04 р. було передано Львівському історичному музею під майбутній Музей визвольної боротьби України приміщення на вул. Лисенка, 23-а, а рішенням за №416 від 07. 05. 04 року під Музей техніки - приміщення за адресою: вул. Вітовського, 57. Почалась активна підготовча робота зі створення цих музеїв.
Але в результаті активної дворічної протидії нової влади м. Львова доля обох музеїв опинилась під серйозною загрозою.
Зокрема за наявності коштів, виділених обласним бюджетом на 2007 р. у сумі 850 тис. грн. для проведення ремонту будинку на вул. Лисенка, 23-а, під Музей визвольної боротьби України, міські чиновники категорично відмовились видати довідку-дозвіл на початок ремонтних робіт, хоч Управління капітального будівництва області вчасно провело тендер, і переможцем визнано ЗАТ «Укрреставрація».
Лише коли стелі і дах будинку почали падати, і комісія визнала будинок аварійним, під тиском громадськості та засобів масової інформації (численні публікації, інтерв’ю, телерепортажі) обласна влада змушена була задовольнити вимоги міської влади і передати 850 тис. грн. у міський бюджет.
Парадокс ситуації у тому, що міська влада, перехопивши цей об’єкт «під себе» (УКБ міста), не спромоглася виділити на музей з бюджету міста на 2008 рік жодної гривні.
Станом на кінець травня 2008 року фінансування об’єкта не ведеться. Тут залишилось кілька робітників, техніку забрали на інші об’єкти. Влада міста відмовляється приймати будь-які рішення, формально прикриваючись відповіддю, що місто запланувало субвенцію на 2 800 тис. грн. Хоч усім зрозуміло, що такі кошти можуть надійти у червні-липні, а можуть і не надійти взагалі. Пошуком і організацією цих грошей нині займаються громадські активісти Б. Возницький, І. Головацький, Ю. Шухевич, О. Гуменюк, П. Франко, І. Калинець, Р. Лубківський, а не влада міста Львова.
Наша стурбованість пояснюється ще й тим, що у відреставрованих приміщеннях цієї споруди заплановано на жовтень відкриття потужної виставки до 90-річчя ЗУНР, а на початку 2009 року - виставки до 90-річчя Соборності України.
Ще більш дивною видається нам політика міської влади стосовно майбутнього Музею техніки. За два роки ЛІМ провів понад двадцять різнопланових заходів з оформлення та замовлення документації, підготовки концепції, створення виставок, пошуку партнерів.
Не вклавши жодної копійки у створення цього музею, влада міста вдається до надуманих звинувачень Львівського історичного музею щодо недотримання орендних умов, погрожує через суд відібрати єдине приміщення під музей.
Абсурдною, безглуздою і злочинною, з точки зору колективу ЛІМу, виглядає політика міської влади стосовно музейного майна.
У лютому-березні цього року згідно з постановою міськвиконкому було знесено незавершену триповерхову споруду площею 161,7 кв. м на вул. Руській, 10, яку ЛІМ планував під реставраційний центр. У 2007 році ЛІМ виборов ґрант уряду США для реставрації унікальної рукописної пам’ятки XII ст. «Кристинопільський Апостол» на суму 150 тис. грн. Керівництво області сприяє у виготовленні реставраційного обладнання на суму 100 тис. грн., музей організовує навчання кадрів, які могли б там працювати, а влада міста «підловила» музей на тому, що немає усіх дозвільних документів, кваліфікувала як незаконну забудову і без попередження, по-варварськи бульдозером знесла споруду, оформлену на балансову вартість музею.
Про яку мораль цієї влади можна говорити, коли вона, на наш погляд, чинить вандалізм стосовно споруд, що належать закладам культури.
Мер м. Львова п. Садовий не спромігся за два роки провести зустріч щодо проблем музеїв на наше прохання.
Отже, ми, що нижче підписалися, звертаємося до Вас, пане Президенте, з проханням захистити музейництво у старовинному м. Львові від зухвалої, лицемірної, аполітичної і аморальної міської влади, сприяти у прискоренні виділення фінансування на пріоритетні музеї у м. Львові.
Голова Музейної ради Львівщини, Герой України, директор Львівської картинної галереї Б. Возницький,
голова Громадської ради зі створення Музею визвольної боротьби України професор І. Головацький,
директор Львівського відділення Інституту археографії та джерелознавства НАН, професор, доктор Я. Дашкевич,
поет І. Калинець,
голова Братства вояків ОУН-УПА Львівщини О. Гуменюк,
голова Львівського обласного Товариства політв’язнів і репресованих П. Франко,
голова Львівської обласної Спілки політв’язнів України Я. Малицький,
голова Львівського крайового братства УД «Галичина» М. Бендина,
письменник, голова комітету з Національної премії України ім. Т. Шевченка Р. Лубківський,
Герой України, колишній політв’язень Ю. Шухевич,
депутат Львівської обласної ради О. Козак,
голова Львівського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації “Наша Україна” у Львівській області Ю. Антоняк,
директор Львівського інституту національної пам’яті В. Парубій,
голова ЛОО ГО “Українська справа+” М. Нагірний,
голова правління Львівського відділення Інституту національного державознавства В. Степанишин,
голова ЛМО “Українська народна молодь”
О. Котис,
керівник Львівського обласного відділення Центру національного відродження ім. Степана Бандери Ю. Хвещук,
ГО «Спільнота» Ю. Кужелюк,
голова Львівської обласної профспілкової організації професійної спілки працівників культури України М. Підгурський,
директор Львівського історичного музею, заслужений працівник культури Б. Чайковський,
директор Національного музею у Львові І. Кожан,
завідувач Музею історії визвольної боротьби України Львівського історичного музею В. Бойко.
