До цього часу в Київській області не реалізоване створення трьох великих заказників. Що це – збіг обставин чи наміри можновладців використати ці землі… По-іншому?

Як відомо, землі в нас – ласий шматок для всіляких чиновників, бізнесменів та інших ВІП-персон усіх рівнів. Коли справа доходить до того, зберегти ту чи іншу ділянку в природному стані чи хапнути собі для внутрішнього користування – «великому українцю» з маленькими мізками довго думати не треба. Мабуть, тому й жаліються чиновники Мінприроди та професійні екологи загалом на те, що вони б раді зробити третину земель України заповідною… Та от не дають землекористувачі, сякі-такі.

Недарма і фахівці Національної академії наук України стверджують, що Київська область є останньою по кількості заповідників серед усіх областей, а по кількості заповідних об’єктів - взагалі остання по Україні.

Як ЦЕ роблять… По-київськи

Вирішенням проблеми недостачі запоідників мало стати створення заказника «Чернечий ліс» біля сіл Хотів, Ходосівка і Лісники. Ця територія в Києво-Святошинському районі на околиці Києва має стати найбільшим заказником місцевого значення в Київській області. Запланована площа заказника – 718 га.

Користувач її – Боярська лісодослідна станція, структура Національного аграрного університету. З цієї причини Університет має погодити створення заказника (чого до цього моменту не зроблено).

Щоб запобігти забудові майбутнього заказника маєтками, фахівцями біологічного факультету КНУ імені Т.Шевченка та Національного екологічного центру було підготовлене обгрунтування на створення заказника. За його створення вже висловилися Мінприроди та НАНУ. Три згадані вище села також погодили створення заказника.

За словами Петра Івановича Лакіди, Директора навчально-наукового Інституту лісового і садово-паркового господарства при Університеті, на початку квітня питання створення заказника мало бути винесено на Вчену раду. У разі схвального рішення ради постанову про створення заказника «Чернечий ліс» має підписати ректор Університету, Дмитро Олексійович Мельничук. Пан Лакіда стверджує, що не бачить жодних суттєвих перепон на цьому шляху, тим більше що у створенні заказника висловило своє зацікавлення Мінприроди.

Цей заказник має стати найближчим до Києва. Однак все ще висить на волосинці.

…По-біївецьки

Другий заказник – на крайньому півдні Київської області, у місці, де Рось перетікає з Київської області в Черкаську. Особливістю місцевого ландшафту є мальовничі балки над Россю. Розкинулося там село Біївці, відповідно, отож і назва запланованого заказника – Біївецький. Площа його складе 830 га. На те, щоб заказник був створений, існувало навіть погодження сільської ради.

Обидва заказника мали бути створені ще в 2006 році.

У випадку з Біївецьким залишалося лише дістати формальне погодження обласної ради. Голова обласної адміністрації був, однак, проти створення заказника. Він «вплинув» на сільраду таким чином, що сільрада скасувала своє погодження на створення заказника. Для цього спеціально скликали місцевий референдум. Згідно його даних, всі жителі села одноголосно проти, що засвідчено їхніми підписами. Про це стало відомо зовсім недавно.

…І по-васильківськи

Третій сумний прецедент створення заказників – урочище Ковальський яр біля Василькова, на території Крушинської селищної ради. У 2003 році сільрада с. Крушинка погодила створення задника на території Яру, однак у 2006 році раптово відкликала своє погодження – відразу після того, як стало відомо про масштабне забруднення Ковалівського яру хімікатами, що витікають з місцевого сміттєзвалища. Таким чином, зусилля громадськості з урятування унікальної місцини від хімічної катастрофи призвели до прямо протилежного ефекту – скасування уже існуючих правових підстав для заповідання Ковалівського яру. Тепер яр – у центрі скандалу, що триває з 2006 р. Сміттєзвалище змінило власника, й нова дирекція урочисто заявляє, що прибере отруйні речовини з Яру… Телебачення знімає «душещипательные» кадри мішків з отрутою і написами «подразнює очі», що течуть через очерет в напрямку Дніпра…

Але ніхто й не збирається їх прибирати. І заказника все так само нема.

Нині найбільш оптимістичним сценарієм можна вважати процес створення заказника «Чернечий ліс». Якщо слова пана Лакіди виправдаються, незабаром ми матимемо заказник у одному з «найкрутіших» з точки зору капіталовкладень у маєтки місць Київщини.

Що буде з Біївцями та Ковалівським яром – покаже час.

Залишається лише вболівати за безгрошовитих екологів, що відверто протиставили себе київським «мішкам з доларами» у боротьбі за останні шматки навколокиївської дикої природи.