"Європейська" якість, "європейський" рівень вже давно асоціюються з най-найкращим і передовим. Але, насправді, це не більше ніж стереотип, нав’язаний ЗМІ та ідеологією інтегрування. Це найлегший шлях підміни національної ідеї, яка так і не народилася, а тому і не має шансу стати рятувальним кругом нації, недалекоглядними політиками. Євроітеграція стала параноїдально-нав’язливою ідеєю керівників. Всі погляди в історичне минуле України направлені тільки на тe, щоб самим собі довести: ми цивілізовані і варті того, щоб нас взяли. Історики і політики вишукують вагомі аргументи тільки для того, щоб довести собі ж: ми варті. Це нагадує прихований комплекс неповноцінності, з яким борються манією величі за історичне минуле. Ми варті, тому що тисячу років тому в нас вже було..., а двадцять тисяч років в нас було... Погляди в минуле корисні, але не повинні затьмарювати реалістичного бачення сучасної ситуації, а погляди в майбутнє і аналітичне прогнозування просто необхідні. Нація без минулого може вижити (приклад - "незакінчена" американська нація), а нація, що не дивиться в майбутнє - точно приречена.

Для чого взагалі необхідна національна ідея? Для того, щоб підняти національний дух, розбудити творчий потенціал, пасіонарність нації. В критичні моменти історії саме це і відбувається: нація стихійно або керовано (це, звісно, найкраший варіант, якщо керівництво розумне і далекоглядне) об’єднується єдиним духом - і робить чудеса (як приклад - воєнні рокі, післявоєнні). Помаранчева революція також пробудила величезний людський потенціал, який еліта була не здібна скерувати і використати на користь нації, точніше використала в приватних, корисно-дрібних цілях. Цікаво, що утопічні ідеї теж працюють досить ефективно: "комунізм до 2000 року", "кожній сім’ї - квартиру" і т.д. надихали не одне покоління. "Нам важко зараз, але наші діти будуть жити краще -в КОМУНІЗМІ", - це допомагало вижити. Ідея і віра в щось світле в майбутньому необхідна нації, так як необхідна віра в Бога на особистісному рівні. Тут треба зазначити, що ідея, наповнена національною унікальністю, теж працює, але межа із шовінізмом дуже тонка і може бути перетнута дуже легко (приклад - фашистська Германія, економіка на гребні цієї ідеї піднялася колосально, але наслідки всім відомі; інший приклад - зростаючий вплив Росії - ідея тісно переплетена із імперіалістично-шовіністичним світоглядом).

Отже, інтеграція кудись і в щось не може бути ідеєю, це може бути лише засобом. Мабуть, варто проаналізувати "європейський" стереотип. Якщо все "європейське" цивілізоване і якісне, то все "азіатське", відповідно, - примітивне і відстале? Тут можна лише припустити, що стереотип войовничих азіатів-кочівників і досі панує в нашій підсводомості. Дозволю нагадати, що древня китайська імперія "Велика Піднебесна" дала світу найбільше винаходів за всю історію людства. Найбільша кількість "економічних чудес" - теж азіатські країни. Японія стала першим чудом, вибравши свій "неповторний" шлях (а інтегруватись в них теж було куди), і за короткий післявоєнний час стрибнула у розвитку неймовірно. Японська якість і працездатність - стали брендом. Південна Корея - другий приклад. Третій - сучасний Китай, що не зрозумілим чином, залишаючись комуністичним, розвинув свою економіку і зміг не тільки нагодувати і забезпечити непоганий рівень життя для мільярдного населення, але й наповнив весь світ дешевими і досить якісними товарами. Майже все, що продається в Американських магазинах - китайське, і зауважу, - хорошої якості. Де б ви думали проходять стажування студенти економічних відділень Американських університетів? - В Китаї: Америка не соромиться вчитися у Китая економіки. За фахом своєї діяльності я більше знайома із фармацевтичною промисловістю. Тут домінування Китаю і Індії - в найближчі 20 років просто не заперечливе. Все більше на європейських і американських фармацевтичних конференціях звучить заклик: якщо ми не маємо змоги конкурувати із Китаєм і Індією, а також зупинити процес іх розвитку, то ми повинні його очолити, тобто звучить заклик активно інтегруватися в економіку цих країн - створювати спільні підприємства, переносити свій бізнес на територію Китаю та Індії. От що треба робити, щоб Європа прийшла і сама попросила приєднатися!

Перспективи бабусі Європи в економічному аспекті авжеж ніяк не райдужні, навіть високі технологіі не можуть нічого зробити з "випрацьованими" земельними ресурсами , відсутністю корисних копалин, "старіючим" населенням та іншими проблемами. Статистика народжуваності у Німеччині найменша у Європі і більш-менш підтримується завдяки 3 мільйонній турецькій діаспорі. Кількість чорного населення у таких країнах, як Франція і Голандія - більше 60%, справжні африканські краіни у центрі Європи. Тут доречно згадати "цивілізаційну теорію" тотожністі України з Європою (!). Промивачі мізків "європейськими" стереотипами забувають також згадати, що варвари - це теж Європа, і інквізиція, що столітями вбивала все прогресивне і наукове - і це теж Європа.

Ідентифікуючи українську ментальність із Європейською або Азіатською (якщо термін ментальність тут взагалі доречний), варто почитати роботи Л. Гумільова, Л. Качковського, Є. Гуцала, хоча саме в цих роботах мова йдеться про "ментальність Орди", а не сучасну азіатську, що теж є поняттям дуже аморфним і розмитим. Але все таки, тісні родинні зв’язки, "колективність" - це робить нас близькими саме до азіатького менталітету.

Підсумовуючи, хочу знову сказати, що я не проти Євроінтеграції, я просто за "національну ідею", а точніше за її створення, а також бачення "свого шляху" для України.