Заява Секретаря РНБО щодо політичної ситуації в державі

13 травня українська політична еліта в парламенті підійшла до критичної межі: публічно на кін національної стабільності були виставлені політичні амбіції і безвідповідальність.

Вперше в практиці демократії керуюча частина політичної парламентсько-урядової коаліції висунула ультиматум Президенту і поза правом та мораллю відмовила Главі держави виконати конституційну функцію – звернутись із щорічним посланням до парламентаріїв і народу. Це поставило під сумнів істинність і щирість намірів фракції БЮТ виконувати свої зобов’язання перед виборцями і партнерами по коаліції, ефективно і стабільно законотворити в парламенті після дочасних виборів. Безпрецедентне блокування трибуни Верховної Ради є діями за межами демократичного діалогу. Це розцінюється суспільством як спроба перейти до імперативної політики диктату і шантажу. Це виглядає як нав’язування однобокого розуміння і егоїстичної логіки в управлінні країною. Фактично, підірвано довіру до демократичної парламентської коаліції, яка заявила про пріоритет президентської програми. Парламенту штучно нав’язується чергова непередбачувана криза, результатом якої постає економічна нестабільність та суспільна напруга.

Послання Президента до українського парламенту – це стратегічний план, адресований, найперше, законодавцям і Кабінету Міністрів. Його мета – подолати, перш за все, соціально-економічну кризу і унеможливити перекладання її наслідків на простих українців. Стратегічна лінія Глави держави – зберегти і конституювати національну стабільність, реалізувати ініціативи по консолідації політичних сил і українського суспільства для забезпечення сталого розвитку. Він мотивований проголосити ідеї по реальній функції українського народу в конституційному управлінні державою, в забезпеченні нового рівня демократії і якості життя. Це і є перехід до епохи українського модерну.

Президент, володіючи прямим мандатом на управління країною від українського народу, веде відкриту і аргументовану дискусію по всіх аспектах національного інтересу. Його конституційне завдання – бути центром і одночасно локомотивом програмного розвитку та ідеології прогресу. Історія сучасних демократій засвідчує ефективність і нагальність консолідації всіх політичних сил в умовах довготривалої кризи саме навколо лідера нації, яким є В. Ющенко. Бо саме він представляє інтереси всіх без винятку партійних і непартійних громадян України. В цьому сенсі організація паралельних і кулуарних «конституційних процесів» політиками, партіями та їх блоками, вже зараз перетворює майбутню третю українську Конституцію в заручника політичних амбіцій і суперечить інтересам всієї нації.

Вчора в парламенті була представлена «модель Конституції», що готується Кабінетом Міністрів і фракцією БЮТ. Не важко здогадатись, що і механізм ухвалення нової Конституції, і спосіб управління країною при такому Основному законі носитимуть силовий, авторитарний характер. Очевидно, очільником такої демократії планується одна політична сила з одним і, обов’язково, беззмінним лідером. Не випадково лідерка БЮТ з іншої трибуни заявила: «Я починаю діяти. І діяти надзвичайно жорстко!».

Якщо це виклик, спрямований проти галопуючої інфляції, обвалу цін на споживчий кошик українця – то нація підтримає таку амбіцію. Але якщо це намагання «продемонструвати м’язи» і поза Конституцією встановити єдиний центр управління державою – то це підриває Конституційний лад і несе загрозу національній безпеці.

Уряд відповідальний за економічні та соціальні програми, за ціни в супермаркетах і на бензозаправках, за якість послуг української бюрократії простому громадянину у захисті його щоденних інтересів. Дуже добре, коли уряд буде хвалитись, що постійно наповнює гаманець простого українця, а не бореться щодня проти цього ж українця. Це і формує сталий рівень національної безпеки України. Адже вона не лише в непорушності кордонів, стабільному правопорядку, боротьбі з корупцією та тіньовою економікою, з інформаційними диверсіями та іншими загрозами для національного суверенітету. Вона, перш за все, в гарантіях спокійного і стабільного життя кожного з нас.

Ще є час визнати помилки і ухвалити рішення, на які чекає мудрий український народ. Це єдине відповідає національному інтересу і слугує прогресу. Зневіра, стомленість, соціальна депресія, байдужість – це те, що може бути результатом поза волею суверена перейти до конфронтації в системі політичної влади. Воно несе в собі фатальну загрозу національній безпеці і руйнує стабільність. Це шлях від демократії до диктатури під виглядом демократії. Нам вкрай потрібна єдність поглядів та дій. Ми, кожен особисто і всі разом, відповідаємо за країну і долю прийдешніх поколінь. Ми несемо надію, або губимо її. Треба брати на себе відповідальність за прогрес і відмовитись від спроб узурпації влади разом з телеграфами, поштами і банками. Треба щодня прокидатись і думати про Україну в собі, а не про себе в Україні. Ми – великий народ, який вже утвердився як суб’єкт світової цивілізації. Її традиції, історичні уроки, як і власна політична історія, дають нам відповідь на ці запитання: ми сильні тоді, коли єдині.

Національна безпека України вимагає ухвалити рішення під чолом Президента про єдиний процес підготовки нової редакції Конституції, про відповідальний план стабільної діяльності політичної більшості у демократичному діалозі з Президентом, про чесну відповідальність уряду за стан соціально-економічної політики, про активну участь опозиції у конструктивному діалозі із забезпечення стабільності і захисту національного інтересу та особистої відповідальності кожного із політиків за виконання добровільно взятих на себе зобов’язань. Це і є першочерговим в пакеті заходів подолання політичної інфляції Урядом і парламентом та прикладом відповідального служіння українському народу.