У травні 2007 року я та мої товарищі вирішили створити молодіжну громадську організацію. Досвід роботи в нас був — починаючи з 1998 року приймали активну участь у громадському житті міста й області. За основу у своїх діях ми взяли Закон України «Про об'єднання громадян», в якому чітко вказано, хто та у які строки має розглядати питання створення організації. Із двох варіантів легалізації був обраний, на нашу думку, простіший — легалазація шляхом повідомлення, тобто без створення юридичної особи. Нотаріально завірена заява від трьох засновників (це коштувало 80 гривень) була направлена мною до Управління юстиції у місті Херсоні. Протягом трьох днів було отримано ... листа, у якому мене сповіщали, що юстиція не займається легалізацією і радили звернутись до виконавчого комітету Херсонської міської ради. В той самий день той самий пакет документів був покладений на стіл відділу по роботі із зверненнями громадян виконавчого комітету Херсонської міської ради. Працівник відділу неохоче прийняла заяву: «Знаєте, Ви в нас такий перший!» Через три дні надійшла відповідь — виконком в особі міського голови сповіщав, що він це питання не вирішує, тому мені радять ... звернутись до міського управління юстиції. Коло замкнулось.

Стаття 36.

Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

(«Конституція України»)

Ціна справедливості — 3 гривні 40 копійок

Звернутись до суду — це був єдиний спосіб розібратись у «плутанині», що виникла. Але, аби подати до суду документи, теж довелось помучитись. Нормально прописаної процедури подання адміністративного позову в Інтернеті не знайшлося. Витрачати гроші на юриста не хотілося. Трохи додала сил біганина по громадських приймальнях. Але повністю картина не прояснилася — процедура легалізації шляхом повідомлення для більшості юристів була незнайомою. «Навіщо Вам взагалі та організація, адже у неї не буде ані статусу юридичної особи, ані рахунку в банку?» - здивовано запитували в мене.

Врешті-решт вдалося скласти позовну заяву та подати її до суду. З другої спроби. Адже в перший раз ніхто (!) не зміг мені сказати, яку суму державного мита і куди я маю сплатити. В канцелярії вказали на двері: «Там все написано». Але адміністративного позову в переліку не було.

На двох папірцях, що дали в канцелярії, були написані лише реквізити. Дівчина, що сиділа в кабінеті судді, перепитала: «Ви юрист? Ні? То знайдіть собі юриста, хай він Вам розкаже... Я не юрист, я — помічник судді!».

Як з'ясувалось, за адміністративний позов сплатити треба було лише 3 гривні 40 копійок. Платити додатково 8 гривень 50 копійок за інформаційне обслуговування — не треба.

Невже це не можна було сказати одразу?

Терпіння та наполегливість

Після подання документів настало довге очікування. Майже два місяця довелось чекати, перш ніж мене повідомили про початок розгляду справи. Так, суди «завалені» справами. Але, якщо до суду подає, наприклад, який-небудь високопосадовець, то все може бути вирішено навіть за один день — і розгляд справи, і винесення рішення... Чому так? Питання риторичне. Моя порада всім — майте терпіння та будьте наполегливими. Адже досить важко ходити на засідання, які переносяться через відсутність представників відповідача, які «зайняті в іншій справі» або взагалі не приходять з якихось інших «поважних причин». Також не завадить наявність юриста, який зможе надавати консультації у справи.

В цьому випадку особисто мені, вважаю, пощастило — в рамках проекту за підтримки Фонду «Відродження» консультації електронною поштою зголосилось безкоштовно надавати Товариство сприяння українсько-польській співпраці (м.Львів). Щиро дякую пані Тетяні Яцків за надані консультації та моральну підтримку.

Стаття 11. Свобода зібрань та об'єднання

1. Кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об'єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.

2. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для

охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.

(«Європейська Конвенція з прав людини»)

Від суду першої інстанції — до Європейського суду?

В ході розгляду справи було з'ясовано, що з 1 червня 2007 року до журналу обліку об'єднань громадян не було внесено жодного (!) запису щодо легалізації шляхом повідомлення... Також цікаво було почути думку представника юстиції про те, що ... починаючи з 1999 року всю реєстрацію та легалізацію вони вели «незаконно», перебравши на себе повноваження міської ради. Адже цим питанням, на їх думку, мали б займатись саме органи місцевого самоврядування. Цікавий виходить сценарій: діяльність будь-якої зареєстрованої починаючи з 1999 року організації тепер можна буде заборонити через «незаконні» дії представників держави?! Нонсенс...

Розгляд справи за адміністративним позовом до виконавчого комітету Херсонської міської ради та Херсонського міського управління юстиції розтягнувся на майже 8 місяців.

Але, 7 квітня 2008 року суддя Суворовського районного у м.Херсоні суду Зубов О.С. виніс рішення у справі 2а-715/07 за адміністративним позовом до виконавчого комітету Херсонської міської ради та Херсонського міського управління юстиції щодо визнання неправомірними дій стосовно відмови у легалізації шляхом повідомлення Херсонської міської молодіжної громадської організації «Розумний народ». Суд визнав дії Херсонського міського управління юстиції неправомірними та зобов'язав його легалізувати організацію шляхом повідомлення.

На цей момент в місті Херсоні винесено вже два рішення суду - одне стосується реєстрації громадської організації як юридичної особи і в ньому було визнано, що реєстрацію має проводити виконавчий комітет Херсонської міської ради (але, через подання апеляції представниками виконкому рішення не набрало чинності), друге - стосовно легалізації шляхом повідомлення, яку згідно рішення, мала б проводити юстиція. За наявною інформацією представники управління юстиції мають намір подавати апеляцію до Апеляційного суду м.Одеси, тому це рішення теж може не набрати чинності.

На мою думку, так справа має всі шанси, аби дійти навіть до Європейського суду. А в нього вже є досвід вирішення питань, що стосуються статті 11 Європейської конвенції з прав людини (право на свободу об’єднань і мирних зборів). Так, 3 квітня Європейський суд визнав Україну винною у справі № 40269/02 «Корецький та інші проти України» про відмову управління юстиції в м. Києві зареєструвати організацію «Громадянський Комітет за збереження дикої (корінної) природи Березняків» (м. Київ), зобов'язавши державу виплатити постраждалим громадянам компенсацію нематеріальних збитків. Також після рішення суду держава зобов‘язана вжити заходів щодо недопущення подібних порушень у майбутньому.

Але чи стануть представники «на місцях» прислухатися до рішень Європейського суду? Питання залишається відкритим.