Україні загрожує іпотечна криза

Україні загрожує іпотечна криза, що зараз переживає стагнацію. Таку думку в інтерв'ю щотижневику «Тиждень» висловив голова Ради інвесторів при Кабінеті Міністрів України Сергій Тігіпко.

«Існує колосальний попит на житло в Україні, 15 млн. наших громадян прагнуть поліпшити свої житлові умови. А причин уважати, що економіка України буде гальмувати, немає», – відзначив Тігіпко. При цьому він повідомив, що торік, незважаючи на інфляцію, реальні доходи громадян виросли на 13%.

«І цього року вони мають тенденцію до росту, – додав голова Ради інвесторів. – Проблема в тому, що так швидко іпотека не буде встигати за попитом. Наші банки внаслідок кризи тепер не можуть виходити на зовнішні ринки, щоб залучати іноземні гроші для того, щоб видавати українцям позики на придбання житла».

«Криза триває, і невідомо, коли він закінчиться. Тому залучити гроші можна тільки під дуже високі відсотки – 15, 16 і навіть 17%% річних. А якщо компанія бере займи на таких умовах, те це означає, що вона вже майже банкрут і з останніх чинностей набирає борги», – пояснив Тігіпко. Коментуючи ціни на ринку житла, Тігіпко пояснив, що ситуація тут абсолютно ринкова й що пропозиція поки менше, ніж попит.

«Дайте сьогодні більше житла на ринок Києва – спочатку ціни на нерухомість призупиняться, а потім ті, хто настроїв це житло, почнуть їх знижувати, тому що на них будуть давити взяті під будівництво банківські кредити», – прогнозує він.

«І вони не будуть заробляти по $1000-1500 на квадратному метрі, а будуть хреститися й говорити: «Слава богу, якщо я зароблю $200-300 на «квадраті». Треба спрощувати видачу землі, спрощувати видачу дозволів на будівництво – і нехай будують», - підкреслив Тігіпко.

УРА-Информ

Україна годує себе сама, а ще й прилеглі країни світу

Президент Української зернової асоціації Володимир Клименко є одним із визнаних авторитетів у зерновій галузі держави. Він має репутацію фахівця, який відстоює інтереси українських виробників та експортерів сільськогосподарської продукції. Про продовольство, ціни та харчі, поглиблення продовольчої кризи у світі та модну проблему біопального пан Клименко розповідає:

Українська зернова асоціація була створена 1997 р. Чим займається? По-перше, це лобізм. Дуже багато робиться в плані інформаційному і так само багато в роботі над закодавством - разом з парламентом і кабінетом міністрів.

Минуло десять років, і компанії, які починали з експорту, мають зараз багато елеваторів, вирощують і переробляють зерно, мають олійно-жирові комбінати. Себто це вже комплексні компанії, які займаються майже всім.

Дійсно в країні дуже хороші чорноземи. В Україні здатні вирощувати пшениці, ячменя та кукурудзи близько 90 млн. тонн, навіть якщо в нас урожайність буде як у Франції – сім тонн пшениці чи ячменя з гектара, або десять тонн кукурудзи – як в Айові. У нас з тими регіонами кліматичні умови схожі. Найбільшими покупцями є країни Африки, а також Середнього та Близького Сходу. З огляду на це – Україна має стати житницею саме для тих країн.

Якщо взяти кукурудзу, то світова торгівля цим товаром перебуває на рівні десь 80 млн. тонн. Постачають її на світовий ринок двоє основних виробників – США та Аргентина. Ну може трохи Бразилія. Але якщо поглянути на географічну карту світу, то можна помітити наступне – щоби американським кораблям доставити ту кукурудзу до Єгипту, який загалом купує десь 7 млн. тонн, їм треба подолати 6 тис. морських миль. А з порту Одеси до Єгипту лише тисяча сто морських миль.

Якби Україна виробляла достатню кількість зерна, ми могли би закрити світові потреби в ячмені, ми могли би дуже солідно виступити на ринку кукурудзи і так само пшениці.

Вперше ліцензування зерна запроваджувалось 2006 р. урядом Януковича. Причому на той час Україна зібрала 34 млн. тонн врожаю. Для внутрішнього споживання потреба максимум 25 млн. тонн зернових. Це означає, що якщо Україна виростила більше ніж 25 млн., у нас жодних криз не буде – ми самі забезпечимо себе зерном.

2004 р. врожай сягнув 41 млн. тонн, у 2005 – 34, у 2007 – 29 млн. тонн. Себто за три роки Україна – завдяки отакій політиці квотування та ліцензування – зменшила виробництво пшениці майже на 12 млн. тонн. А це не лише завдає шкоди експорту, а й нашому споживачеві – бо якщо зерна ми виробляємо менше, то й на нашому ринку воно дорожче.

Бі-Бі-Сі, м. Київ

Як Україна має виходити з кризи зернового перевиробництва

Про продовольство, ціни та харчі, поглиблення продовольчої кризи у світі та модну проблему біопального пан Клименко розповідає:

Цілий ряд керівників не зовсім розуміють, що вони роблять. А ще існують лобістські групи, які хочуть мати дешеве зерно, зокрема – фуражне, в якому зацікавлені ті, хто вирощує м’ясо. Так само зацікавлені у дешевому зерні хлібопіки. Тому вони постійно закликають закривати експорт – це всім відомо, і тих людей слід зрозуміти. Але ж ми повинні усвідомити й інше: якщо в нас виробник зерна купує мінеральні добрива, трактори і пальне за світовими цінами, як же тоді він зведе кінці з кінцями. якщо так само не продасть свій товар за світовими цінами?

Те, що стосується цін. Ціни формуються від попиту і пропозиції. Все залежить від того, який врожай, які ціни на світовому ринку і який попит є в державі. Якщо світові ціни високі, а експорт є відкритим, то, безумовно, внутрішні закупівельні ціни будуть підтягуватися до світових. І це дуже добре, бо наш селянин повинен продати свій товар за гарні гроші. Простенький приклад з минулорічного врожаю: за всіма підрахунками мали б відправити на експорт близько 5 млн. тонн зерна. Та цього не зробили. Вісім місяців з території України жоден кілограм зерна нікуди не поїхав. Вся портова інфраструктура – а сьогодні порти України можуть перевалювати щороку 26 млн. тонн зерна - простоювала. Всі люди, пов’язані з експортом, залишилися практично без роботи. А тим часом на світовий ринок замість нашого ячменю повезла свій ячмінь Австралія, додаткові обсяги кукурудзи дали Сполучені Штати, пшеницею дуже гарно торгували Росія і Казахстан. І що вийшло? Ми фактично дали можливість продати за світовими цінами свій товар фермерам Росії, Казахстану, Аргентини, США, Австралії. Невже на створення робочих місць у тих країнах спрямована наша, українська, політика?

Щодо цін на хліб, то тут багато спекуляцій. Ті часи, коли булками грали у футбол, вже минули. Ті часи, коли ми хлібом годували поросят, теж пішли у минуле. Ми повинні зрозуміти: якщо ми змушуватимемо уряд безкінечно довго утримувати ціни на хліб, це означатиме, що віддуватися за таку соціальну політику доведеться виробникам зерна... Зерновиробник має бути у нас "священною коровою" і в першу чергу ми маємо дати йому можливість продавати за вільними цінами. Що таке вільні ціни і що таке світові? Не обов’язково, що світові ціни будуть завжди вищими, а внутрішні - меншими. Може бути й навпаки. От зараз світові ціни падають. Україна втратить 40-70 доларів на тонні кукурудзи, якщо вийдемо на ринок зараз. І це якщо уряд дозволить продавати.

Якщо не буде скасоване квотування і ліцензування, то на 1 липня вийдемо з запасами зерна більше 7 млн. тонн. А новий врожай цього року буде на рівні 40 млн. тонн. Плюс понад 2 млн. тонн рапсу. Себто загалом треба буде розмістити на українських елеваторах майже 50 млн. тонн зерна. А максимальна потужність усіх елеваторів – 30 млн. тонн. То ж уряд має ухвалити правильне рішення і заборони на експорт найближчим часом зняти.

Бі-Бі-Сі, м. Київ

Біопальне як вихід й захід до повноцінного використання земельного клину

Про продовольство, ціни та харчі, поглиблення продовольчої кризи у світі та модну проблему біопального пан Клименко розповідає:

Як тільки ми починаємо збирати врожай, держава має зробити наступне. Держрезерв має закупити стільки, скільки наказав уряд. Це секретні дані. Аграрний фонд має закупити півтора-два млн. тонн пшениці. За державні кошти по ринковим цінам. Цей запас дозволить, в разі зростання цін, відрегулювати ситуацію. По-друге, за умов продовольчої кризи, яка заторкнула усі країни світу, Україна має запровадити державну програму продовольчої допомоги малозахищенним верствам населення, а це десь 33% усіх українців. Така програма є в США - там 27 млн. людей отримують чеки, на які можна придбати продукти харчування. Ми повинні зробити те саме на Україні...

Хоча й неетично бути бідним. неетично бути державою, яку ніхто не поважає. До 2017 р. Україна може реально наростити врожай до близько 90 млн. тон зерна. Нагадаю, що потреби України – це 25 млн. тон, впродовж наступних кількох років вони можуть зрости до 30 млн.

Питання тоді таке: куди ж дівати решту 60 млн. тон? Аналіз світових ринків показує, що у 2016-17 рр. від України чекають експорту приблизно 20 тон. Якщо ми вступимо у торгівельні війни з деякими країнами, то, можливо, збільшимо нашу частку до 30 млн. тон. Але ж куди дівати ще 30 млн.?

Перспектива України така: нагодувати насамперед себе, експортувати стільки зерна, скільки у нас купуватимуть, а решту 30 млн. зерна спрямувати на виробництво біопального. При чому, не заради енергоносіїв, а тому що українські фермери інакше не знайдуть ринку збуту для частини своєї продукції. Приклад: американський штат Айова, який є батьківщиною біопального, де виробляється величезна кількість кукурудзи. Чому вони взялися за біопальне? Бо не могли ту кукурудзу продати. Вони стояли перед вибором: або фермера пустити по вітру, або вигадати, як інакше використовувати кукурудзу. І вони вигадали біопальне.

То ж й Україна, багата землями, які можуть давати дуже гарний врожай, безумовно повинна йти на виробництво біопального. Безумовно.

Бі-Бі-Сі, м. Київ

Експерта ООН та МВФ про ціни на хліб застерігають

ООН, МВФ та інші міжнародні організації застерігають, що багатьом країнам світу загрожує голод внаслідок рекордного зростання цін на харчі, головним чином на зерно та хліб. Здорожчення продуктів харчування називають серед головних причин найбільшої за останні вісім років інфляції в Україні.

Водночас, експерти кажуть, що Україна зі вступом до СОТ може отримати вигоду від здорожчення зерна та іншого продовольства, оскільки для української сільгосппродукції тепер відрито набагато більше ринків.

Бі-Бі-Сі, м. Київ

В уряду вимагають скасувати обмеження на експорт зерна

Низка громадських організацій, пов‘язаних з аграрним бізнесом, закликали уряд Юлії Тимошенко негайно скасувати запроваджені ще урядом Януковича обмеження на експорт зерна з України.

У листі до прем‘єр-міністра сказано, що режим квотування експорту завдав українському аграрному секторові збитків на понад 6 мільярдів гривень.

Голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Іван Томич заявив, що українські виробники зернових зараз втрачають чималі кошти від різниці між світовими та внутрішніми цінами на збіжжя, адже через обмеження експорту зерно всередині України є значно дешевшим, ніж на світових ринках. Учасники зернового ринку вважають, що у разі скасування квот, за 2.5 місяці, що залишилися до початку нового маркетингового року, українські виробники зможуть експортувати до 4 млн. тон зерна.

За інформацією громадських організацій, які закликають уряд скасувати обмеження, нині на українських елеваторах зберігається понад 7 млн. тонн збіжжя. Якщо врахувати ще й прогнозовані 40 млн. тонн нового врожаю, то загальна кількість зерна, кажуть ініціатори листа, перевищить потужність українських елеваторів, і близько 10 млн. тонн зернових ніде буде зберігати.

Голова Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко каже, що виробники сільгосппродукції вже не вперше звертаються до уряду із закликом скасувати обмеження на експорт, проте жодної реакції на ці звернення немає. Відтак, за словами пана Козаченка, аграрії готуються до акцій протесту.

Бі-Бі-Сі, м. Київ

Для зерна не вистачає складських приміщень

Запаси продовольчого зерна в Харківській області становлять 787 тис. т. З них 530 тис. т перебувають у зерносховищах. Про це повідомив заступник губернатора Віктор Звєрєв під час колегії Харківської облдержадміністрації.

За його словами, ситуація складається таким чином, що якщо не вивезти ці запаси, то зерно наступного врожаю складати буде просто нікуди.

Проблема укладається в тім, що на даний момент діє урядова заборона на експорт зерна. Віктор Звєрєв пропонує звернутися в Кабмін із проханням дозволити аграріям експортувати надлишки зерна.