Термін «корупція» в різні історичні періоди мав різний зміст і тлумачення. Так, Макіавеллі вважав, що це руйнація всіх громадянських чеснот. А на думку Монтеск’є це перетворення доброго політичного ладу на порочний, Русо був переконаний, що це неминучий наслідок самої боротьби за владу.

У сучасному сенсі слова корупція потребує певної влади. Корупція – це зловживання державними ресурсами для особистого збагачення через здійснення незаконних оборудок з порушенням певних стандартів поведінки.

На макрорівні першою змінною величиною, що пов’язується з корупцією, є втручання держави в організацію економічного життя , а саме :

• Зростання кількості законів та регуляторних положень;

• Розширення державного сектору;

• Зростання системи соціального забезпечення;

Все це підвищує можливість для проникнення корупції.

Зважаючи на існування певного рівня державних втручань, можливості для корупції зростають, адже при цьому відбувається послаблення тієї системи

« важелів і противаг», що має запобігати перетворенню влади державної адміністрації на владу корумповану. Зокрема, це стосується законів і практик, які послаблюють функціонування внутрішньої системи контролю між чиновниками і політичною владою. Корупція особливо посилюється :

-коли кар’єра в державному органі грунтується на партійному членстві, коли правова система надзвичайно ускладнена, а закони нечіткі та суперечливі;

-коли чиновники майже не мають внутрішніх можливостей та потенціалу проявляти ініціативу.

Корупція в демократичних системах зростає з витратами на політичне посередництво, тобто конкуренцію на політичній арені між політиками, особливо коли вони намагаються здобути якомога більше голосів виборців. Зростає влада та суспільна вага особистостей, які представляють державну владу, координують витрати різноманітних інституцій та незаконні прибутки, отримані чиновниками. Це «боси державних послуг», яких на державні посади призначили партії. Ієрархія посад чиновників, задіяних у корупційних схемах вельми широка - починаючи від боса, і далі –до виконавця, « захищеного професіонала» - ними можуть бути інженери, архітектори, бухгалтери, менеджери. Вони мають контакти серед політиків і чиновників, і яких партії призначили як своїх довірених осіб до складу різноманітних комісій, що займаються розподілом та контролем державних контрактів. Їх спокійно можна назвати бюрократом з партійним квитком -, тобто працівники чи менеджери в державній структурі, які лояльно ставляться до своїх політичних патронів. Їхньою головною функцією є організація корупційних схем, налагодження контактів, сприяння проведенню переговорів між двома чи декількома сторонами, зацікавленими в корупційній акції. Їхніми основними ресурсами є особисті зв’язки та “конфідеційна » інформація, яку можна збирати та обмінювати на тіньових ринках. Влада таких політичних посередників зростає зі зменшенням прозорості та впевненості у веденні адміністративних процедур.

Окрім інституційних та політичних передумов для розвитку корупції існують ще і нормативні. Корупція поширюється там, де соціальні стосунки проникають в інші сфери, де стосунки базуються на різних видах соціальної взаємодії. Якщо корупція розвивається з виникненням конфлікту цінностей, то можна очікувати, що вона поширюватиметься і зростатиме в перехідні періоди під час модернізації та реформування, а також тоді, коли до політичних еліт вриваються нові люди, жадібні до грошей і влади, люди без відчуття державності .

Система хабарництва поширюється там, де зменшується вагомість і цінність ідеології.

Література :

1.Донатела дела Порта, Альберто Венучі. _ Брудні оборудки..

2. Роботи Deysine (1980) Clark (1983),

3. Збірки статей Хайденхаймера (1970), Джонсон та Левіне (1989)