Літературний форум
Юрій СОРОКА
повторний перегляд
Згадується, як перед смертю...
Де ти був? - грізно запитує батько.
- В кіно.
- Якому?
- “Тонель”
- Ти ж його вже бачив,-сердиться він.- І, здається, разів два.
Бачив я його, звичайно, набагато більше разів / він знав тільки про засвічені походи /.Але хіба можна пояснити причину повторних переглядів?
перші кадри
перші слова
тотем, фетиш
Цигарки, запальнички, авторучки, блокноти, самотність, поштові марки, назви фільмів, перочинні ножики, очі, жіноче обличчя, пісня, фото артистів, кадри з фільмів, годинники, прикраси, оголене тіло, план-схема, зброя в кіно...
Якщо герой не забирає зброю у мертвого ворога, не перераховує залишок патронів, не споряджає магазин, доля фільму наперед визначена.
Нам років по сім .Ми стоїмо в сонячній галереї, де моя бабуся шила на “зінґері”, на відстані метра і мовчки споглядаємо одне одного. У неї уражена шкіра на щоці і вона вабить ще сильніше...
Закликає до чогось невідомого.
Вона хороша.
У сіни час від часу вскакує козеня.
Пахне свіжою фарбою, наливкою, сукном.
Фільм і його назва існували окремо. Це були два різні твори, як правило, різної вартості.Часто екран виглядав убогим доповненням до назви. Зате вдалу назву усім подобалось просто вимовляти. ”Королева бензоколонки”, “Дика собака Динґо”, “Ви не все сказали, Ферран”, “Благослови дітей і тварин”,
В таких випадках йшли на назву, кілька разів, даючи екрану останній шанс.
І навпаки, під скромною безбарвною назвою (мабуть по контрасту,- режисура, бачите) частенько ховався справжній шедевр.
“Тонель”, “Міст”...
Хоча тепер бачиться, що ідеальним кіновидовищем для хлопців були пародії, стьоб, прямота і відвертість яких імпонувала.
"Фантомас", "Франкенштейн", “Привид замку Моррісвіль” і “Кінець аґента” "Бий першим, Фреді", "Лимонадний Джо", "В компанії Макса Ліндера","Жив-був поліцейський"...
Тож вивести сталі закономірності зв‘язку між назвою і якістю фільму ніяк не вдавалося.
Це була перша недосконалість світу, перші випадки обману чи, як би зараз сказали, недобросовісної конкуренції.
Назву, розуміється, потрібно обов'язково розгадати. Тому будь-яка назва першим ділом примірялась на героя і тоді, наприклад, при появі на екрані Мотузки в шинелі, хтось з підлітків уголос висловлював припущення, зловіщо шепочучи:
- Ось він, Бур‘ян!
Іноді виринає з генних глибин одна з фобій. Внаслідок якоїсь руйнації опиняєшся відрізаним від цивілізації, на лоні природи, в лісі, на острові. Основний сюжет - робінзон. Фаталізм./Цікаво, скільки островів в Україні?/У гіршому випадку - експедиція.Самотня мандрівка...Увага до засобів, способів, процесу виживання.Що краще носити з собою?Як лагодитися в дорогу?
Інстинкт мисливця /за Ейзенштейном/. Воїн - мисливець - мандрівник Спостереження, вистежування, розслідування.І плетення з лози.
Інфраструктура підтримання життєдіяльності не така вже й складна: цукор, чай, зубна паста, цигарки, олія, сухарі, крупи, мука, миючі засоби, казан, теплий одяг.Якщо є хоч якийсь дах чи палатка, якщо є дещо з городини, якщо є вудки, а краще - “екран” чи “телевізор”...
емальоване відро, посуд із нержавіючої сталі, ложки та виделки, інструменти: дриль...
Слобожанщина.
В галереї, де було світло і тепло, бабуся шила на "зінґері".Вона лишилась без пенсії, хоча і працювала в колгоспі і радгоспі ще з довоєнних часів.Під час окупації вона виконала розпорядження нової влади, з'явившись в управу з документом, щось на кшталт трудової книжки. Фашисти акуратненько поставили туди печатку з орлом і свастикою...
Цей акт до кінця життя впливав на її самопочуття і дещо ускладнив вироблення пенсії.
Доводилося підробляти модисткою.
Клієнтами були, зрозуміло, переважно жінки.Молодиці.Дівчата.Роздягаючись для зняття мірки, вони зиркали на мене, показували мережану білизну, трохи нервово сміялись, а коли обговорювали приталеність, облягання фігури, виточки, вирізи сарафанів, оголені частини тіла груди, руки, шию, плечі, ноги, - підсміювалися загадково. Обговорювалися такі деталі довго, часто лунав утаємничений сміх,- підігнати тканину під округлі форми жіночої фігури видавалося вкрай важко..
Опукле, вигнуте видавалось неправильним.Так народжувалась фізіогномічно-статурна нетерпимістьТож сідниці, животи, стегна, груди сільських молодиць і баб опинились поза прекрасним світом, видавалися нещастям, що безпричинно, таємниче вкарало людину.Покрутило, вивернуло тіло.А модистці все те виправляй.
В жіночих очах іноді примарювалась біль, за тіло, що дісталося. “Горе” з тілом часто туманило їм розум, доводило до відчаю і вони в стосунках з чоловіками іноді падали дуже низько, свідомо йдучи на страждання і приниження.Бо всі вони дуже компанейські, - як сказав колись кінорежисер Вол. Коваленко.
Усі жінки переконані, що оточуючим подобається їх декорована одежа, мереживо білизни.Вони впевнені у безперервному впливові оголених сфер тіла, клоунського взуття, фарбованого волосся, наквацяних вологих губ.Цирк.Як на мене, то людині може подобатися в жінці тільки посмішка.Сміх жінки.Смішне в ній.І коли вона здаля махає тобі рукою.
Чоловіки ж,- що лишалися єдиними носіями прямих ліній і правильних форм, за винятком хіба-що їх покручених носів,- бувало натякали на щось більше, мовляв, жінка може повеселити душу людини.Але то їх окрема думка.Як почнуть розводитись, що той, хто перший назвав жінку прекрасною, був великим поетом, а сварка потрібна, як бар‘єр між великою любов‘ю і божевіллям.Та хіба можна в таке вірити?
Новий гігантський щит на фасаді кінотеатру під надписом “незабаром”, - естетична подія в культурному житті маленького міста.Невідомо ще, скільки днів стрічка йтиме,чи сподобається, а до неї, на пів-будинку монтується фреска Сікейроса,- жінка розриває собі груди, збоку обличчя негідника,- з анотацією внизу. Видно, що художник доклав неабияких сил, щоб на одному полотні найповніше передати зміст і глибину пристрастей чергового кінотвору. Від щита віє легким еротизмом....Бульварним романом, вуличним мистецтвом.Кіно - мистецтво для підлітків.
Південна Америка...
За одну з футбольних команд виступав гравець, що мав смертельний удар. На тій нозі він носив пов‘язку, - череп і кості навхрест,. бити суворо заборонено, бо вбиває .Тільки пас може віддати.
А друга команда домоглася у федерації футболу, щоб за них грала мавпа, - шимпанзе.Вони його зразу на ворота поставили.Який хочеш м‘яч візьме, реакція ж все-таки краща, чим у людини і швидкість непогана.Людей не боїться, кидається нападаючому в ноги і вмить забирає м‘яча.Коли загрози для воріт немає, по стійкам лазить чи на перекладині сидить.
І от ніяк у ворота шимпанзе не могли суперники вкотить м‘яч. Тоді футболіст, у якого смертельний удар, розізлився і пробив забороненою ногою, що з пов‘язкою.Шимпанзе, як і треба, стрибонув за м‘ячем...Він же нічо не розуміє, для нього просто м‘ячик летить...
Тут інформації про якість фільмів вже набагато більше, чим у мальованій рекламі чи на плакаті.Великі чорно-білі кадри з фільмів розміщені у кілька рядів, аж до стелі.Це вже конкретні уламки, полиски кіносвітів.Тут вже можна вибрати час, епоху, замовити настрій. Але це ще й двір і для багатьох це був вихід у світ.
Ти зіштовхнувся з нею у воді, на річці, під час піднирювання, ненароком торкнувшись грудей.
І протягом тижня негайно йдеш купатися, якщо вулицею вона пройшла на річку.
Сільський пляж.
Малеча тягає марлю, - ловлять рибу..
Хтось перевіряє нори у кручі.
Біганина білявок і чорнявок зі шрамами на щоці.
Багаття, печуться раки і дрібна риба.
Від багаття розганяються для пірнання.
Ти хочеш, щоб вона дивилася, коли ти стрибаєш з кручі, зрешеченої пташиними норами.Це любов.
Ти летиш додому підстрибуючи, сягаючи, перестрибуючи гарбузову огудину, що виповзає на дорогу.
І ще довго прокручуючи в пам‘яті відчування жесту ти зобов‘язаний був сам здогадатися, коли і де вона призначила тобі побачення, де вона тебе чекає...Сотні разів ти приходиш на ті місця...
- Мабуть в мене простатіт, відчуваю, що повністю не вилікувався, а це не жарти, член - усі ж нервові закінчення сходяться туди.
Слобожанщина.
Невеличка прибудова у дворі, біля воріт.Звичайна літня резиденція сільського парубка: ліжко, стіл, “шарманка”, магнітофон, програвач. Голяка, повернувшись з річки чи після футбольного матчу, він підсідає до мікрофону, - пора в ефір.
- В ефірі “Гроб на кольосіках”, відгукніться, хто мене чує...
Йшла перекличка дружніх станцій, потім він наговорював скоромовку-заклинання, в якій повідомляв подальший графік виходу передач чи його зміни, хвилі, охоплювані райони і , само собою, вигадане місце свого базування.Бо по селам вже роз‘їжджала пеленгаційна машина, точнісінько така, як у фільмі “Хто ви, доктор Зорге?”Далі він передавав вітання колегам з інших сіл і районів, повідомляв про втрати, арештованих і з сльозами на очах приступав до власної творчої програми:
- А зараз на замовлення нашого доброго друга з села Волохівка радіостанція “Гроб на кольосіках” передає пісню з кінофільму “По сліду Тигра” - “Бела чао”
Потім він крутив вічно молоді мелодії з фільмів “Історія кохання”, “Хрещений батько”, польські “Червоні гітари”, українську “Червону руту”...
А одного разу, під час сеансу він побачив крізь вікно, що вулицею, до його двору рухається пеленгаційна машина.Точнісінько як у фільмі "Хто ви, доктор Зорге?" Не став він ховатися, схопив мікрофон і радіослухачі кількох областей чули його голос:
- Ось вони вже під‘їжджають! Зупиняються біля мене!Ось заходять у двір!
А “шарманка” все ще видавала в ефір чиєсь замовлення:
кіно
Не бачив фільму товариш.
На серці камінь.
Самотньо.
Порівняльний аналіз станів, часів, епох, настроїв, чорно-білих фактур, ексцентрики, конюктури, героїчної приреченості., розкладу сеансів у п‘яти місцевих кінозалах вказує на...
І знову переглядаєш “Тонель”,
Потім перебігаєш до другого кінотеатру і встигаєш на “По сліду Тигра”,- оригінальна назва - “Міст”
Один потрібно перешкодити зруйнувати,
другий, навпаки, потрібно підірвати.
...Молодий партизан опиняється в оточенні ворогів, а його побратим, і з сльозами на очах, кидає в нього динаміт... Розвідникові, що укорінився серед ворогів, з метою перевірки доручають розстріляти полоненого...
Шалені хлопці, ці юги.Вони не блефували.Тепер тільки розумієш, як вони йшли ”від партизанських фільмів до балканської війни”.
І знову з “Анжелік”, від осіб королівського двору глядач бере спосіб триматися і манери,
практичні жінки видивляються інтер‘єри, меблі, шпалери.
молодь переймає зачіски, одяг
А у дітей:
“Спартак”, “Дакі”, “300 спартанців” спричинили перевиробництво дерев‘яних мечів,
“Сини Великої Ведмедиці”,"Білі вовки"- загалом уся індіанська серія, - рушниці на ґумці.
“Три мушкетери”,- давали поштовх боям на шпагах, з використанням в поєдинках плетених корзин, качель, возиків.
Людина протягом життя повторює етапи і фармації розвитку людства.
На задніх рядах цілуються.
Є кілька снігів,
кілька дощів
і зовсім не на екрані.
У кожного вони свої, персональні.
Перед Новим Роком сніг “Іронії долі” реальніший за справжній.
Є сніг “Попелу”,
засніжені, покраяні городами, поля "Андрія Рубльова"
Є сніг “Сходження”.
Є дощ “Соляріса”.
Природа намагається дорівнятися до кінематографічних заходів сонця,
До неба “Медеї”.
Існує кілька пустель,
Існує кілька пристрастей.
украдені поцілунки
З часом усталився пакет фільмів, переважно старих, на які потрібно було йти за будь-яких обставин: „Великі перегони”, “Повітряні пригоди”, “Велика прогулянка”...
Природа авторів кіна, гіпертрофоване самолюбство, рівень учасника рок-джаз-гурту, футболіста, мотофана-байкера.Чорна шкірянка режисера чи не рокерська?
Хоча іноді починається все зі сценаристів, у яких інші куртки, світлі, з бавовни, словом менш банальні.Але рівень загалом все одно середній, як і вдалі сюжети для кіна.
кінозал.
Всупереч страхові рука повільно прокрадається до незнайомої сусідки.Ніби ненароком торкається її стегна.Десь там її долоня, що, можливо, рушить назустріч чи відкине.
Та рука кілька разів повертається на власне коліно, як літак на авіаносець.Треба ще ближче подати “авіаносець” до неї.До незнайомої землі, іншого материка, іншого світу.
“Інший світ” сидить поруч, в першому ряду, трохи розкинувши міцні ноги.Сяйво від екрану виграє на її капронових панчохах. Певна річ, вона повія.Їй дуже це потрібно.Сама ж ніколи не наважиться...
Хлопчик і повія.
Рокко і героїня Анні Жирардо
Вівдя і Богдан
Та ось мета!Нарешті інший берег!Інший світ, інший материк, - тиша.Тривожна, але й обнадійлива.Чи може не помітила висадки, захопившись видовищем, цією кіно-опереткою...Треба діяти далі!
Прочерконув туге капронове покриття, ледве не вискочивши в море і зустрівся з її холодною рукою.
Тільки після численних сплетень і розігрівання її рука здригнулася, ожила, ворухнулися кінчики пальців...
Бог - це з нічого
В “Тонелі” диверсійна група, висуваючись до вказаного об‘єкта, легко залишає в кущах джип, - далі їхати небезпечно.Він їм більше ні до чого...
Як багато важать у кіно подібні втрати і як легко їх драматургічно "організувати”
Шалені гроші, - валізи купюр вивертають з хмарочосів і вертольотів, викрадаються, губляться коштовності, зникають назавжди золоті родовища
У “Понизовій вольниці”, першому ігровому фільмі росіян, герой викинув за борт навіть дєвушку.
Вони зупинились під чужим двором, в тіні берестка..
Зайняли лавочку біля кущистих акацій, об які двічі на день треться череда.
Він обіймав її, тиснув, м‘яв, щипав, смикав за волосся.І раз-у-раз здушував, як рак клешнями, її коліна.
І терпляче чекав на незрадливий знак: - ” якщо торкнешся колін і вони здригнуться, то можна е...ть”
Ми вечеряли посеред двору при місяці.Саме в той день на Місяці повзали американці.Ми їли вареники і трохи нервували.Прийшла родичка і запропонувала навідатись до хати померлого свояка,- пів-року вже сусіди розтоплюють книгами з його бібліотеки,- "може й ви собі щось підберете"..Жив він усамітнено, у добротній, як собор, хаті.Односельчани вважали його чудним.
...Вже не було ні вікон, ні дверей, ні підлоги.
Зате на стелажах ще стояли дореволюційні видання творів Л.Толстого, К.Ґамсуна...
На столі, схожому на кафедру, валялось укрите павутиною скляне обладнання, колби, як у шкільному кабінеті хімії.
На долівці, в пилюці, лежали книги, золоті зрізи кишенькових словників.Але вони мене не цікавили.Старі.Я знайшов книгу Марко Поло,- щоденники мандрівника, кілька книг із серії "Країни Європи",журнали "Вокруґ Света", - все дореволюційне.Тут же, в пилюці, між словниками, лежала трудова книжка господаря..Я підняв і розгорнв її:"За спізнення на роботу на 20 хв.засуджений на 3 роки позбавлення волі..."
На горищі, оскільки не було драбини, вцілів величезний том із назвою золотими буквами "Избранные места из переписки с друзьями".Реакційна річ.
Ліпляться толокою мазанки і з часом розсипаються на порох.
Лишається тільки пісня.
Але одинаки у нелюдських умовах збирають і духовні цінності, які решта спільноти періодично спалює в грубках.
В жінці природа кинула всі сили на зовнішність.Великі очі і т.п.Тому жінка за свій погляд відповідальності не несе.І за те, що вам примарилось теж.
В селі - гуркочуть мотоцикли, глядачі, вийшовши, чекають на знайомих, збиваються у групки, щоб разом іти на свої далекі кутки.Добре, якщо пізньої осени у когось є фонарик.
Про індіанців тепер нагадує тільки довге розпущене волосся дівчат та їх незворушність при ході.
Цікаво, звичайно, хоч через шпарину чи з будки кіномеханіка ще раз зазирнути у фільмове дитинство, повернутись на пляжі перших поглядів.
.Але Ґєна Шпаліков не радив.
А відтак затавруйте своїм презирством того, хто піде:
- У найбільший кінотеатр Москви /імярек/
і буде дивитися найгучнішу новинку сезону /імярек/.
І буде слухати в антрактах, у фойє:
- Першокласний струнний оркестр.
І буде їсти щось в буфеті, що утримується першорозрядним поваром"
