* * *

Невеликі міста Квебеку приймають 400 канадських солдатів, які тренуються для участі в операції НАТО в Латвії.
Солдати Збройних сил Канади тренуються в семи населених пунктах на південний захід від міста Квебек, щоб підготуватися до їхнього розгортання в Латвії в рамках операції НАТО.

* * *

Коли очі не зустрічають перешкод, серце б'ється швидше...

* * *

Ой, треба жити інакше,
бути іншим,
більше під небом
і серед дерев,
більш самотнім
і ближчим до таємниць
краси і величі.

Герман Гессе
з: Пекло можна подолати

* * *

Президент Байден називає президента Єгипту Ель-Сісі «президентом Мексики» після того, як він зробив зауваження на захист його пам’яті.

* * *

Колишній президент Бразилії Болсонару перебуває під слідством у справі про спробу державного перевороту
Колишній президент Бразилії Жаїр Болсонару перебуває під слідством у рамках розслідування ймовірної спроби державного перевороту з метою утримати його при владі, повідомив один з його колишніх помічників.

* * *

Цей гамбургер на сніданок такий смачний, Боже мій, я забув сфотографувати та доїв його! Солодкий, солоний, загалом надзвичайно непереможний і приголомшливий

Вибори в Ізраїлі

08:37 12.02.2013

Вибори в Ізраїлі

 

 

5 лютого президент Ізраїлю, Шимон Перес, за участю ашкеназского і сефардского рабинів привів до присяги депутатів Кнесету 19-го скликання. Серед строкатого складу членів нового парламенту можна зустріти величезну кількість жінок, яких у процентному співвідношенні більше ніж у Конгресі США, і ортодоксів харедим, і представників різних ідеологічних мастей: від комуністів до ісламістів. З 120 «уповноважених народом», 48 уперше в депутатському кріслі. Але найголовніше, що до нового скликання потрапили не тільки нові обличчя, але і нові політичні сили. Однією з головних сенсацій виборів 22 січня, стало друге місце центристської партії «Еш Атід» («Є Майбутнє») на чолі з колишнім телеведучим Яір Лапідом. Також варто відзначити «недобір» правлячої партії Лікуд на чолі з прем'єр-міністром Біньяміном Неданьяху (Бібі), якому за дорученням президента належить сформувати коаліцію, що в таких умовах вельми не просто. Такий поворот подій багато в чому змінює розклад політичних сил, а головне веде до вже назрілих соціально-економічних реформ, в яких так поребує сіоністська держава.

Як відзначають експерти, особливість цих виборів у тому, що завжди актуальне і вирішальне «палестинське» питання відійшло на задній план. За 20 років, починаючи з угод в Осло в 1993, поступок і пошуку компромісів з ізраїльської сторони - від єдиної держави до створення двох незалежних, так і не вдалося досягти миру в регіоні. І проблема скоріше не в ізраїльському керівництві, а в палестинській стороні: ні ФАТХ, ні тим більше ХАМАС не готові йти на визнання Ізраїлю. Тому останні ізраїльські вибори мають тенденцію зсуву в праву сторону і зростанням популярності сіоністсько-націоналістичних партій, які перш за все керуються національними інтересами. Беручи до уваги розчарування політикою «пряника» щодо палестинців, а також у зв'язку з недалекоглядними діями ізраїльської влади, зокрема шаронівського плану одностороннього розмежування, який спричинив насильницьке переселення ізраїльських громадян і перетворення сектора Гази в цитадель ХАМАСу, існує великий попит на таку силу. Цю нішу політичного спектру зайняв, молодий політик мільйонер - Наффталі Бенет. Його партія «Ізраїльський дім» виступає за безкомпромісну політику щодо Палестини, а саме: розширення єврейських поселень на Західному Березі річки Йордан і за подальшу анексію цих територій. З такими гаслами партія отримала 12 місць в парламенті.

Куди більш важливішими для ізраїльського виборця на цих виборах стали питання зовнішньополітичної безпеки. Це і ісламізація «арабської весни» в сусідніх країнах, і війна в Сирії, і ядерна програма Ірану. Пріоритет безпеки став основною тезою виборчої кампанії об'єднаного списку правлячого Лікуда і «Нашого дому - Ізраїлю». У світлі недавньої операції в, а також «загравань» Б.Обами з арабським світом, жорстка позиція на зовнішній арені користується популярністю і підтримкою населення, що підтверджується найбільшою кількістю мандатів у Кнесеті. Більше того, немає нічого простішого, ніж відвернути увагу виборця від внутрішніх невирішених проблем на пошук зовнішніх ворогів і створення ілюзії «обложеної фортеці».

А проблем всередині самої країни не так вже й мало. Та й самі дострокові вибори до законодавчого органу призначені на 8 місяців раніше, через нездатність коаліції домовитися щодо бюджету. За останній рік рівень державного боргу склав 19 млрд шекелів, а в нинішньому році дефіцит бюджету наближається до 40 млрд. Необхідні скорочення витрат у 14 млрд, безумовно, призвели б до непопулярних заходів звуження соціальних витрат, вдаривши по найменш захищенним прошаркам. Такі непопулярні дії, звичайно ж, позбавили б підтримки уряд. Тому, вельми логічні дії прем'єр-міністра: спочатку вибори, а потім бюджет.

Актуальними є питання нестачі житла і високих цін не тільки на нього, але й всієї сфери послуг, при низькій швидкості росту доходів населення. Вони то і породили соціальний вибух на площі Ротшильда в Тель-Авіві влітку 2011 року, відлуння якого відбилося на цих виборчих перегонах. Саме протестність середнього класу, на який в основному лягав податковий гніт, вдалося перевести в свій політичний капітал ліберально-центристській партії «Еш Атід». Підтриманий в основному Тель-Авівською агломерацією, Яір Лапід несподівано для всіх отримав 19 мандатів. У своїй виборчій кампанії він визначив три основних пріоритетних пункти дії: контроль над Фінансовою комісією Кнесета і боротьба з бюрократією, мирні домовленості з палестинцями, що нібито буде вести до скорочення оборонних витрат, і вирішення «проблеми харедимів». І якщо з першими двома все ясно, то третій пункт має виключно ізраїльську специфіку.

Проблема харедімов

Отже, харедім (тремтячий перед Богом) - узагальнена назва представників ортодоксальних релігійних громад, що живуть згідно консервативним єврейським звичаям і повністю присвячують своє життя вивченню Тори. До них відносяться, як хасиди, послідовники Баал Шев Това (Бешт), так і литваки, учні Литовського гоана. У 1948, після Війни за незалежність, уряд Бен-Гуріона звільнив Законом Таля 400 харедім від служби в армії, щоб ті присвячували своє життя «священним текстам». Маючи найвищу народжуваність серед усього населення Ізраїлю, на 2013 рік ортодокси склали 10% працездатного населення країни. І проблема б не стояла так гостро, якби ці 800 тис. громадян не сиділи б на державних дотаціях. Харедіми чоловіки офіційно не працюють, присвячуючи весь свій час священнії науці, отримуючи від держави фінансову допомогу на утримання сімей. Та й оплата релігійних установ, ієшивів і колелей, теж лягає на плечі платників податків. Щорічні витрати на утримання харедім складають 750 млн доларів, у той час як річний дохід від їх трудової діяльності міг би сягнути 3 млрд. Але проблема полягає в тому, що релігійне навчання ієшиви не відповідає вимогам реалій 21 століття, адже там нічого не вивчається, крім священних письмен. Тому інтегрувати відокремлену громаду в ізраїльське суспільство можна за допомогою військової служби, а в подальшому створити всі умови для того щоб наділити їх професіями та робочими місцями. Влітку 2012 року Верховним Судом Ізраїлю був скасований Закон Таля, що порушує конституційну рівність всіх громадян. За планом спеціальної комісії на чолі з представником ліберальної партії «Кадіма», було запропоновано скоротити кількість ієшиборів до півтори тисячі, найобдарованіших, а решту відправити на службу. Але через розбіжності в коаліції і загравання Біньяміна Наденьяху з релігіоно-ортодоксальними партіями, закон не був прийнятий, а питання залишилося неврегульованим у правовому полі. Тому ліві і центристські партії, в їх числі і Лапідівскій «Еш Атід» виступають за ухвалення відповідного закону. У той же час, дана дискусія викликає хвилю обурення харедимів, аргументована схожими на цю тезою: «2000 років нас рятувала Тора, і ніяка армія нам не допоможе». Більш того релігійно-ортодоксальні партії на цих виборах отримали трохи більше голосів, ніж на попередніх. Так партія представляє інтереси сефардської і мізрахімської громади, ШАС на чолі з Леві Ішаем, отримала 12 мандатів, а Яаков Ліцман, який очолює ашкеназську партію Яхадут-ха-Тора («Єврейство Тори»), - 9 мандатів. Такий розклад сил змусить Біньяміна Неданьяху зробити вибір з ким формувати коаліцію: зі своїми традиційними партнерами - релігійними-консерваторами, або з секуляризированними лібералами на чолі з Лапідом. Закон про призов в армію «тремтячих» багато в чому змінить відносини «держава-релігія», які в Ізраїлі формально не відокремлені один від одного.

Коаліція

За дорученням глави держави і рекомендаціям 6 фракцій, Біньямін Наданьяху повинен до кінця лютого сформувати новий уряд. Для цього чинному прем'єру досить зібрати мінімальну більшість - 61 мандат у 120-ти місному парламенті. Шелі Яхимович, глава соціал-демократичної партії «Авода» вже заявила, що «буде служити народу перебуваючи в опозиції». Також, на співпрацю з правим міністром навряд чи погодяться ліві й арабські партії. І якщо вже зрозуміло, хто точно буде в опозиції то питання, хто увійде в уряд залишається відкритим.

Сам чинний прем'єр-міністр волів би формувати коаліцію з партіями правого спектру. Маючи схожу ідеологію, природним союзником Лікуда, навіть, незважаючи на особистісні протиріччя їх лідерів, є націоналістична партія «Єврейський дім». Також перед Неданьяху стоїть вибір: або формувати право-ліберальний уряд з Яіром Лапідом, або запрошувати релігійні партії. Союз із ШАСом і «Єврейством Тори» багато в чому б ускладнив прийняття ключового питання майбутнього уряду: формування бюджету і скорочення боргу країни. Економічна програма ортодоксальних партій багато в чому заснована на допомозі незаможним, тобто на перерозподіл бюджетних коштів , що по суті означає нові зовнішні борги держави, або податковий тиск на вже протестний середній клас і витіснення бізнесу з країни. Крім того, вони є затятими захисниками інтересів харедімскіх громад в Ізраїлі. Тому, маючи схожу економічну філософію в своїх програмах, Неданьяху зацікавлений в 19 голосах «Еш Атіда». Коаліція без релігізних партій зуміє провести більш жорстку реформу у відношенні харедім, а новий «економний» бюджет не може бути  прийнятим без відповідного рішення даного питання. Та й узгодити розподіл коштів на 2013 рік потрібно до кінця березня, оскільки 1 квітня автоматично згортаються всі державні програми та фінансування міністерств, що негативно позначиться на економіці. Але навіть в єдиному уряді «Лікуд-НДІ», «Еш Атід» і «Єврейський дім» будуть випробовувати один одного на гнучкість. Вже зараз, в ході коаліційних торгів Яір Лапід і Наффталі Бенет заявили про створення коаліційного фронту, який спільно увійде в коаліцію, або обидві партії підуть в опозицію. Більше того, лідер «Еш Атід» має намір співпрацювати з «Лікудом» тільки при виконанні всіх передвиборчих вимог його партії, тим самим міцно зв'язавши руки Неданьяху для політичного маневру. Іншим каменем спотикання можуть стати відносини з Палестинською Автономією. Яір Лапід закликає до відновлення мирного процесу. У той час як Наффталі Бенет, впевнений у неготовності арабів йти на світ, не буде противитися цьому. Головне, щоб не згорталися будівництва поселень на Західному Березі. А готовність домовлятися з Рамалою відновить нормальні відносини з адміністрацією Обами, остаточно зіпсовані після відкритої підтримки Беньяміном Неданьяху свого друга Мітта Ромні на президентських виборах. У цьому ж зв'язку можна припустити скорочення військового бюджету в цілях економії.

Як би там не було, можна бути впевненим, що три фракції домовляться, оскільки ніхто не хоче йти на переобрання через три місяці. Але одне точно можна сказати, що ці вибори стали початком «кінця ери Наданьяху». Будучи обмеженим в своїх діях партнерами по коаліції, в нього будуть «летіти» всі «шишки», пов'язані з майбутніми труднощами і попередніми прорахунками у зовнішній, фіскальній і соціальній політиці.

 

Гліб ГУРТОВИЙ

голова Політради Українського клубу