* * *

Невеликі міста Квебеку приймають 400 канадських солдатів, які тренуються для участі в операції НАТО в Латвії.
Солдати Збройних сил Канади тренуються в семи населених пунктах на південний захід від міста Квебек, щоб підготуватися до їхнього розгортання в Латвії в рамках операції НАТО.

* * *

Коли очі не зустрічають перешкод, серце б'ється швидше...

* * *

Ой, треба жити інакше,
бути іншим,
більше під небом
і серед дерев,
більш самотнім
і ближчим до таємниць
краси і величі.

Герман Гессе
з: Пекло можна подолати

* * *

Президент Байден називає президента Єгипту Ель-Сісі «президентом Мексики» після того, як він зробив зауваження на захист його пам’яті.

* * *

Колишній президент Бразилії Болсонару перебуває під слідством у справі про спробу державного перевороту
Колишній президент Бразилії Жаїр Болсонару перебуває під слідством у рамках розслідування ймовірної спроби державного перевороту з метою утримати його при владі, повідомив один з його колишніх помічників.

* * *

Цей гамбургер на сніданок такий смачний, Боже мій, я забув сфотографувати та доїв його! Солодкий, солоний, загалом надзвичайно непереможний і приголомшливий

«Я точно знаю, хто не буде прем'єром»

10:19 23.03.2006

У неділю на Україні відбудуться парламентські вибори, від результату яких залежатиме, хто сформує уряд: чи утримає владу «помаранчева команда» або ж Віктор Янукович та його Партія регіонів візьмуть реванш. Президент України Віктор Ющенко зустрівся з кореспондентами Ъ Михайлом Ъ-Зигарем, Мустафою Ъ-Найємом і Сергієм Ъ-Сидоренком й запевнив їх, що розпочаті ним реформи незворотні незалежно від підсумків голосування.



«Вважаєте, я заплатив здоров'ям заради панського крісла?»

– Зараз у Росії дуже багато хто каже, що в Україні наближається кінець епохи Ющенка. Багато хто вважає, що перемога Партії регіонів Віктора Януковича на недільних виборах неминуча, відтак, «помаранчевий» період української політики добігає кінця.

– Я думаю, що це одна з помилок, міф, який створено і в якому варяться російські ЗМІ. Це легенда, що далеко не відповідає тому, що відбувається насправді. Невже ви вважаєте, що демократичному розвитку є альтернатива? Невже ви вважаєте, що раб дасть для країни, для її розвитку більше, ніж вільна людина? Переконаний, що ні. Наше минуле – хороший ґрунт для роздумів. У вчорашній день уже ніхто не повернеться. В Україні вже ніхто не повернеться до тіньового «бєспрєдєлу», уже ніхто не повернеться до кримінальної влади (це ви розумієте під «епохою Януковича»?), до тіньових рішень, які приймали олігархи при владі. Або переляканий журналіст, що тремтить і не має своєї позиції, працює за темниками? Це добре? Або телефонне право. Невже ви вважаєте, що я заплатив своїм здоров'ям просто заради якогось панського крісла? Та не в цьому ж питання! Що, народ вийшов на Майдан тільки заради року свободи? Ви ж думаюча людина, у вас є система цінностей, за яку, я думаю, ви готові платити, серйозно платити, бо інакше ви просто не відбудетеся.

Ті процеси демократизації, які відбуваються на Україні, відповідають позиції мільйонів людей. Той ковток повітря свободи, який ковтнули люди, не дає права жити по-старому. А рудименти, які ще залишилися, персональні, особистісні або ідеологічні, – ну це ж природно. Демократія не будується за день і навіть за рік. Це довгий шлях. Але багато що вже зроблено. Бачити в Україні незалежного журналіста, бачити, що дебати йдуть так, як, можливо, і в Росії вони ніколи не йшли, бачити з кожним місяцем більше вільного громадянина – всьому цьому я не можу не радіти.

– Але ж демократія не означає влади демократів. Ви ж допускаєте, що на виборах може виграти Янукович, що він знову стане прем'єром?

– Ви мене затягуєте в пророцтва... Я точно знаю, хто не буде прем'єром. А щодо тих, хто буде в складі кабінету міністрів, на це питання відповідь дадуть вибори 26 березня. Упевнений, буде знайдено гармонію інтересів. Крайності, епатаж ніколи не представлятимуть інтереси суспільства.

– Ви сказали, що точно знаєте, хто не буде прем'єр-міністром. Хто ж?

– Та не варто зараз про це говорити. Це не відповідає статусу президента. Наша нинішня розмова за чашкою кави – це не гадання на кавовій гущі. Якщо аналізувати процес, що відбувається зараз, то в першу чергу потрібно говорити про вибори, про результати кампанії. І тільки потім про коаліцію. Коли ми говоримо про передвиборні процеси, то моя відповідальність як президента в тому, щоб уперше в нашій молодій історії ви побачили чесні вибори. Я у своєму досить молодому житті не бачив цього права вибору за останні 15 років. А сьогодні Україна проводить перші демократичні вибори.

– Але ви не лише історична фігура. Ви також й учасник політичного процесу: «Наша Україна» – ваш блок. Тому ви так чи інакше, нехай не прямо, берете участь у цих виборах...

– Я не беру участі в цих виборах, і ви це чудово знаєте. І ви повинні розуміти цю специфіку. Я як президент відповідаю за чесні, демократичні й вільні вибори. Сьогодні ви можете проїхати Києвом, Україною й побачити, що ця робота зроблена на «відмінно». І я цим пишаюся.

«Люди, прийшовши до службових кабінетів, стали іншими»

– На сьогодні за всіма соцопитуваннями Партія регіонів лідирує. Ви допускаєте, що вона формуватиме коаліцію? Або все ж таки стрижнем коаліції стане «Наша Україна»?

– Я б сказав так: швидше за все, політична більшість формуватиметься, виходячи з позицій трьох політичних сил: «Наша Україна», Регіони й БЮТ (Блок Юлії Тимошенко. – Ъ). Це в основі. Плюс кілька політичних сил, які ввійдуть до парламенту і можуть доповнити коаліцію.

– Ви допускаєте, що прем'єр, якого обере майбутня Верховною Рада, вас не влаштує й ви не затвердите його кандидатуру? (Киває.) Юлія Тимошенко може знову стати прем'єр-міністром?

– Відверто кажучи, мені зараз не дуже приємно коментувати це питання. (Пауза.) Без відповідних результатів виборів це (тривала пауза) несерйозна політика. Я б тільки сказав одне. В основу коаліції має лягти національний курс, курс національної політики, як внутрішньої, так і зовнішньої. Коаліція – це предмет об'єднання. Які фігуранти будуть – це вже його наповнення.

– Зараз без БЮТ коаліції більшості в парламенті не може бути. Це вже зрозуміло. Отже, «Нашій Україні» доведеться...

– Ні, мені це незрозуміло. Є інші можливості. Але навіщо нам зараз говорити про якісь версії? Якщо використовувати математику, їх можна нарахувати приблизно шість. Близько шести комбінацій формування більшості. Ідеальним, на мою думку, був би варіант оновленої «помаранчевої» команди. І хотілося б вірити, що ці переговори зі створення коаліції після виборів будуть результативними.

– Невже після всіх ваших розбіжностей знову можливе об'єднання? Тим більше, що всі перегони ваша команда атакувала Юлію Тимошенко, а її люди – «Нашу Україну».

– Складно, складно. Бо під час кампанії пролунало багато політичних заяв, які зовсім не сумісні... Але ми говоримо про політику, про вибори? І якщо зрештою йтиметься про реалізацію національних інтересів, цілей, ідеалів України, то, думаю, багато неймовірних речей можуть здійснитися.

– Чи Ви не вважаєте, що саме нинішній розкол у помаранчевому таборі породив високі рейтинги Януковича, тобто Партії регіонів?

– Безумовно. І я хотів би, що б це зрозуміли ті, хто затіяв цей розкол.

– Хто?

– Ті, хто пішов у відставку. Головним ударом для помаранчевої революції, для табору прихильників Майдану стало те, що деякі люди, прийшовши до службових кабінетів, стали іншими. Я кажу про тих, хто стояв поруч зі мною на Майдані. Я вважав своїм обов'язком привести цих людей в українську владу, призначити їх на провідні посади. Я сподівався, що ці люди будуть такими ж відданими Україні, спільним ідеалам, єдиній команді, як це було під час передвиборної кампанії. Я вважав, що для них інтереси країни є головним якорем. Але потім почалася девальвація цих цінностей. Мова пішла про персональні вигоди, персональні мрії, плани, ділові інтереси. Взяти той самий Нікопольський феросплавний завод. На порожньому місці, тільки через інтриги виник цей конфлікт! І таких прикладів, на жаль, можна навести кілька. Єдиним способом не допустити девальвації команди й подальшого падіння економіки було відправити всіх у відставку.

«Адмінресурс, крім шкоди, нічого не принесе»

– Чому ви незадовго до виборів порушили питання переписування конституції, скасування політреформи?

– І політичні сили, і нація повинні визнати: ті зміни, які були проведені в конституції України, значною мірою унеможливлюють динаміку прогресу. Це основний аргумент, чому повинна бути запропонована реформа конституції. Я можу сказати тільки одне: робота вже ведеться. Відповідні пропозиції будуть внесені. Але коментувати свою позицію я буду тільки після того, як цей пакет пропозицій буде внесено на розгляд нового парламенту. Якщо я щось коментуватиму зараз, це тлумачитиметься односторонньо.

– Ви до кінця літа не виключали того, що будете першим номером у списку партії. Чому все ж таки вирішили дистанціюватися?

– Я дійсно не виключав такої можливості, але ніколи не давав на неї добро. У середині минулого року до виборів ще залишався час. Визначитися треба було ближче до виборів, керуючись національним інтересом. У своїх міркуваннях я керувався одним: парламентські вибори повинні закріпити успіх демократичних сил, досягнутий у 2004 році. Адже демократія на Україні ще дуже тендітна. Згодом я вирішив, що недоцільно особисто брати участь у списку «Нашої України».

– Але ви залишаєтеся членом партії!

– Я президент усієї України й тому максимально дистанціювався від партійного життя. Що стосується «Нашої України», то я вірю в цю силу і я переконаний, що ця сила змінила Україну й ще зробить багато корисного для національного розвитку. Але я вважав, що стати членом списку – це певною мірою вступити в конфлікт із демократією.

– Хтось із вашої команди пропонував вам використати адмінресурс?

– Таке питання навіть не ставилося.

– А у вас є підозри, що хтось може його використати?

– Я не виключаю цього. Насамперед йдеться про органи місцевого самоврядування. Чесні вибори – це як нова культура. Для 80% вона зрозуміла, для 10% – предмет роздумів, ще 10% не знають іншого життя, крім того, яке було два роки тому. Виграти вибори можна тільки через одне – через симпатію виборця. А симпатію влада може здобути тільки через справи, які дійшли до людей, які люди відчули на собі. Щонайменше, треба сформувати надію, що все правильно йде. Отут адмінресурс, крім шкоди, нічого не принесе. Тактично можливо, що владі з ним можна виграти якусь частину виборів. Але стратегічно він приносить більше шкоди, ніж користі.

– А якщо після виборів одна з політичних сил виявиться невдоволеною, вийде на Майдан, встановить намети і буде протестувати, вимагати скасування результатів, обвинувачувати вас у фальсифікації, як ви поведетеся?

– Щоб люди вийшли на Майдан, потрібний мотив, протест, факт, що вибори були сфальсифіковані. А я гарантую, що цього приводу не буде. Канали фальсифікацій ми перекрили.

Давайте подивимося, які речі зроблені краще, ніж це було рік тому. По-перше, це нова робота зі списками виборців. У нас ніколи не було реєстру фізичних осіб. І немає дотепер. І в Росії його немає, я впевнений. А відтак, не було реєстру виборців. Тому передвиборна робота зі списками завжди наповнювалася великим комплексом маніпуляцій: кого двічі записати, кого забути, куди набрати мертвих душ. Ми за останні вісім місяців радикально переглянули роботу зі списками. Насамперед, закінчили інвентаризацію списків виборців. Звернулися до паспортних столів, щоб передати нові дані й оновити списки. Переглянули роботу з жеками. Сьогодні в нас 37 млн виборців у списках. Вважаю, що це найточніші за історію українських виборів списки. Друга позиція – це відкріпні талони. Мільйонну спекуляцію принесли на минулих виборах відкріпні талони. Але тепер ми змінили законодавство. Віддрукували близько 2% талонів від списку виборців. Голосування вдома – те саме. По деяких областях, наприклад Миколаївській, голосування вдома у 2004 році становило понад 25%. Це шлях для фальсифікації. Ми його перекрили. Приміром, по Києву зараз виявилося бажаючих голосувати вдома 7 тис., а не сотні тисяч у кожному обласному центрі. Все це гарантія того, що майбутні вибори відбудуться демократично. Такої відповіді влада ще не давала.

«Газ російський? Ось і задавайте це питання в «Газпромі»

– У відносинах між Україною й Росією останнім часом розкрилося безліч проблем: це й газ, і Чорноморський флот, і сир, і маяки. Вам не здається, що в такий спосіб Москва «мститься» вам за перемогу на виборах 2004 року?

– Відносини України й Росії ніколи не були простими. Навпаки, моїй команді у спадок залишилася безліч нерозв'язаних проблемних питань. Багато договорів і нормативних актів у сфері двосторонніх відносин просто не працювало, але про це не прийнято було говорити. Думаю, зараз настає сприятливий час не просто обговорити теми, які роками не порушувалися, а й вирішити їх. В Україні прийшла до влади команда прагматиків, і в зовнішній політиці ми сповідуємо прості й зрозумілі принципи: захист національних інтересів України, чесність, прогнозованість, відповідальність перед партнерами. Україна заявила про свою стратегічну мету – євроатлантичну інтеграцію. Цей курс Києва залишається незмінним. При цьому я завжди підкреслюю: зближення з європейськими структурами не означає дружбу проти когось. Навпаки, Київ виступає за розвиток взаємовигідних, рівноправних, стратегічних відносин із нашими найближчими сусідами, і в першу чергу з Москвою.

Я не згоден з тим, що 2005 рік був невдалим у двосторонніх відносинах. Навпаки, створено комісію Ющенко-Путін, комітети вже приступили до роботи, відбулося перше засідання комітету з досить непростим питанням тимчасового перебування Чорноморського флоту. Якщо говорити про економіку, то ми відмовилися від бартеру в газовій сфері, і це дуже важливе досягнення, товарообіг між нашими країнами в 2005 році виріс на 12% – непогана, хоча й недостатня динаміка.

– Чи не намагалася Москва вплинути на результат парламентських виборів 2006 року?

– Я думаю, що це перші в Україні парламентські вибори, результати яких залежать винятково від волі українців. Результат виборів вирішуватиметься тут, а не у Вашингтоні, Брюсселі чи Москві. Думаю, це чудово розуміють і наші сусіди.

– Опоненти влади критикують укладену газову угоду з Росією через те, що монопольним постачальником газу стає дуже сумнівна структура – «РосУкрЕнерго». Навіщо вона потрібна?

– Вам не здається, що ви це питання не за адресою ставите? На російській території комусь передали монополію транзиту. Чому передали? Та не знаю я чому! Не знаю я! Я написав листа прем'єр-міністру із проханням ще раз звернутися до «Газпрому», до Райффайзенбанку із проханням надати офіційну відповідь. Але це не українські структури! Ми звернулися до третьої сторони, пояснили, що хочемо знати історію діяльності цієї структури. Знати, хто за нею стоїть, як розподіляються акції. Якби йшлося про структуру, що зареєстрована в Україні або за участю української сторони, тоді б я бачив певну логіку. А ви мене зараз запитуєте, чому ця структура займається поставками російського газу. Газ російський? Отже, задавайте це питання за адресою, в «Газпромі», наприклад, або в іншій структурі. Ви мене змушуєте коментувати питання, по якому в мене немає відповідної компетенції, відповідного статусу. Це не питання України.

«Там відновився збір компромату, там – прослуховування»

– Багатьох цікавить, як ви пояснюєте різку зміну свого ставлення до Юлії Тимошенко у вересні 2005 року. До її відставки ви відгукувалися про її уряд позитивно, а вже через тиждень були діаметрально протилежні оцінки.

– Ви говорите неправду. Якщо ви знаєте, що я за кілька днів там говорив одне, а потім...

– Наприклад, 24 серпня, у День незалежності, були позитивні відгуки, а потім – навпаки.

– Давайте уточнимо. Давайте будемо серйозними. 24 серпня я сказав і інше: «У владі змінилося багато облич, але не змінилося обличчя влади. І тому будуть кадрові рішення». Я можу сказати, що по першому кварталу я дав публічну, досить позитивну оцінку роботі уряду. У рамках першого кварталу була сформована досить правильна для України макроекономічна модель розвитку в 2005 році. Модель, яка передбачала плідну соціальну політику і була спрямована на виконання моєї програми «Десять кроків назустріч людям», за яку проголосували мільйони. Я сказав би, що ще багато речей, які відносяться до валютної політики, платіжної політики, товарної політики були сформовані досить правильно. Це що стосується моїх компліментів уряду за підсумками першого кварталу. А потім пішла черга дій, що призвели до серйозних ускладнень, передусім економічного характеру. Ми можемо почати з того, як наприкінці квітня перед Україною постала так звана бензинова криза. Уряд почав адміністративно стримувати ціну на паливо.

– Ви намагалися якось втрутитися в таку політику уряду?

– Звичайно. Ця політика проіснувала десять днів. Я зібрав у себе в круглій залі всі паливні структури, які працюють з Україною, запросив прем'єра, міністрів і Віктора Степановича Черномирдіна (посол Російської Федерації в Україні. – Ъ). Розмова тривала півтори години, під час яких не просто була дана оцінка ситуації, але й знайдено вихід з неї. І через два тижні ми стали свідками того, як Україна закрила і, думаю, на багато років закрила проблеми такого характеру. Але як тільки закінчилася бензинова криза, у нас почалася цукрова криза. Відразу ж перша спроба була перекрити адміністративним шляхом певні ринки, а потім завезти із-за кордону 120 тисяч тонн цукру, оминаючи митні правила. Цукор, який донині не можуть знайти. Вибачте, я мужчина, мені неприємно ці речі говорити. З того, що я вам говорю, я, напевно, мало що публічно озвучував до цього. Але ви мене запитуєте, і я розповідаю. Тільки це закінчилося, почалася м'ясна криза. Чи ви цього не пам'ятаєте?

– Але ваші сьогоднішні слова суперечать тому, що ви говорили тоді...

– Не суперечать. Я робив усе, що повинен робити президент, який піклується, з одного боку, про репутацію уряду, з іншого – не хоче допустити непрофесійних дій на тому чи іншому рівні. Я не можу публічно виставляти всі свої кроки, які я вживав для того, щоб цей цукор не був завезений, які я робив, щоб щодня гасити кризи. Ще я можу нагадати тему закриття вільних економічних зон. Можемо далі піти по тій же приватизації, формуванню списків у складі декількох тисяч підприємств, які необхідно реприватизувати. Це те, що відкинуло Україну на багато місяців назад. Я не буду повторювати дрібніших речей. Але все це призвело до того, що за підсумками першого півріччя ми одержали чотириразове падіння темпів приросту інвестицій. У восьмому місяці ми вже мали 1,6 відсотка падіння валового продукту. Це вперше за останні шість років! Я буду відвертим: всі ці проблеми можна було б вилікувати, якщо існує правильна адекватна реакція команди. Але в команді, у самому уряді в цей час утворилося декілька «острівців», які займали різні позиції. Спочатку це якось гасилося, потім воно перейшло на підпільні плани дій. Там відновився збір компромату, там – прослуховування...

«У політиці багато неймовірних речей можуть здійснитися» – Вам було відомо про прослуховування?

– У той час мені це було невідомо – у той час, коли воно велося. Я видав директиву і вважав, що СБУ її виконує... Мені не хотілося б більше оцінок давати убік прем'єр-міністра, убік інших кіл, але було допущене зрадництво.

– З обох сторін чи тільки зі сторони прем'єра?

– Я не хочу вдаватися в глибину цих оцінок. Ви знаєте, я намагався помирити команду. Щовечора ми закінчували отут на домовленості, щоб обидві команди подали одне одному руки. Потім у мене терпіння закінчилося, і я сказав: якщо ми сьогодні не приймемо рішення, завтра я відправляю всіх у відставку. Здається, було пів на одинадцяту, і було ухвалено рішення, що дало відповідь на врегулювання цього конфлікту. Потім серед ночі воно було змінене. Тому вранці наступного дня я оголосив про відставку уряду, про відставку секретаря РНБО і заявив, що та робота, яка робилася до цього в останні місяці, не була продуктивною.

– Кажуть, тієї ночі розроблявся навіть сценарій імпічменту, планувалося зібрати другий Майдан.

– Ні, про імпічмент там, швидше за все, не йшлося, було дещо інше. Йшлося про протистояння президентові, яке мали підтримати ряд керівників судових інституцій, правоохоронних органів. З певними діями наступного дня. З окремими прес-конференціями, які повинні були бути організовані.

– Але це ж початок революції!

– Ні, це скоріше спроба вхопитися за щось, коли відходить останній вагон поїзда.

– Невже після цього знову можливе об'єднання?

– Складно, складно. Але ми говоримо про політику. І якщо, зрештою, йтиметься про здійснення певних цілей, ідеалів України, то, думаю, багато неймовірних речей можуть здійснитися.

«Мій брат уже в усьому фігурує»

– Нещодавнє газове протистояння України і Росії – один із головних приводів для критики нової влади. Чому Україна ініціювала перегляд газових угод?

– Якщо говорити про переговори, українська позиція була з самого початку – відмовитися від бартеру в розрахунках, тому що він криміналізував відносини. І ті люди, які займалися газом, у тому числі провідні політики України, починаючи з 1995 року на цих питаннях мали серйозні «відкати» і формували свої багатства. І хто пропрацював один рік в українському «Нафтогазі», так само як і в російському, через 365 днів ставав мільярдером.

– Мається на увазі в «Газпромі»?

– З обох сторін. Це традиція така. А відомчі борги через рік-два переносили на державні борги. Це технологія така. Ми запропонували відмовитися від цього, перейти на грошові розрахунки і розраховувати ціну на газ за європейською формулою. А ви візьміть розрахунки, де враховуються альтернативні компоненти – мазут, вугілля, національний газ, уран, і ви вийдете на вилку ціни, де 82 долари – мінімальна ціна, 110 – максимальна.

– Проте неясно, навіщо залучили RosUkrEnergo. Що це за компанія, хто за нею стоїть?

– Колеги, вам не здається, що ви це питання не за адресою ставите? На російській території монополію транзиту передали компанії RosUkrEnergo. Чому передали? Та не знаю я, чому! Задавайте це питання за адресою – в «Газпромі», наприклад. Хто за нею стоїть, ми не знаємо. Ми знаємо тільки про те, що у слова «укр» немає ніякого змісту. Жодної акції немає української.

– Преса повідомляє про те, що у RosUkrEnergo є інтереси українських політиків. Пишуть навіть, що ваш брат Петро Ющенко був якось до цього причетний.

– Будь ласка, дайте матеріали, які це підтверджують. Мій брат уже у всьому фігурує – починаючи від космосу і закінчуючи підземеллям. Я не можу коментувати легенди якісь.

– А ви підтверджуєте слова Путіна про те, що він вам пропонував відмовитися від RosUkrEnergo і ввести іншу компанію?

– Категорично ні.

– Відомо, що зараз Україна розглядає можливість поетапної відмови від російського газу. Як альтернатива розглядається збільшення частки атомної енергетики. Але в ядерній енергетиці Україна знову ж таки залежна від Росії, яка постачає нам ядерне паливо.

– Це ви говорите з точки зору сьогоднішнього дня. Якщо ми візьмемо ядерний сектор такий, яким він є сьогодні, то Україна займається тільки рудокопанням. І більше нічим. Я переконаний, що це політика стара, вона потребує серйозного перегляду.

– То що, у нас буде здіснюватися збагачення урану? Без цього етапу ми залишаємося залежними від постачальника палива.

– Ви знаєте, ви зараз від мене вимагаєте, щоб я дав відповідь, яка потребує серйозної дискусії. До якого рівня ми будемо посилювати ядерну компоненту – це запитання, відповідь на яке я хотів би дати пізніше. Але, безумовно, закінчувати на видобутку руди і тільки на цьому – ця політика безперспективна. Ми її будемо змінювати.

«Взаємовідносини України і Росії ніколи не були простими»

– За останній рік у взаємовідносинах України і Росії виникало безліч проблем. Це пов'язано з перемогою Ющенка на президентських виборах?

– Я не згоден з тим, що 2005 рік був невдалим. Навпаки, створено комісію «Ющенко–Путін», комітети вже розпочали роботу, відбулося перше засідання комітету з досить непростих питань тимчасового перебування Чорноморського флоту. Товарообіг між нашими країнами у 2005 році виріс на 12 відсотків – це непогана, хоча й недостатня динаміка. Я кілька разів відвідав Росію, ми приймали у Києві президента Путіна. До того ж взаємовідносини України і Росії ніколи не були простими. Моїй команді у спадщину залишилася маса невирішених проблемних питань. Зараз настав час вирішити ці проблеми.

– Чи зміняться взаємовідносини Києва і Москви після виборів 2006 року?

– Я в цьому впевнений. Ми зобов'язані зробити все для активізації торгово-економічного співробітництва. Думаю, нам треба більше реалізовувати спільних гуманітарних проектів, щоб пішли у минуле стереотипи і міфи, які донині існують у сприйнятті українців і росіян щодо життя одне одного. Крім того, призначено нового посла України в Росії. Думаю, Олег Дьомін додасть динаміки в роботі нашого посольства.

«У мене немає підстав не довіряти висновкам ОБСЄ»

– Стосовно Придністров'я ви будете продовжувати нинішню політику?

– Україна виходить із того, що Молдова єдина і неподільна. Ми поважаємо цілісність і суверенітет Молдови. Якщо так, виходить, ми автоматично підтверджуємо, що ця країна має єдину митну територію. Тирасполь практикував потоки товарів, які на будь-якій території розглядалися як контрабанда, тому що вони не мали відповідного оформлення. За оцінками українських експертів, обсяг контрабанди становить приблизно 200–250 мільйонів доларів. Це, до речі, занижена оцінка. Через це український бюджет недоодержує приблизно 400–450 мільйонів гривень на рік. Крім того, це питання боротьби з тіньовою економікою, контрабанди зброї, наркотиків.

– А у Москві в цей час говорять про блокаду Придністров'я...

– Ми заявляємо, що ми ніякої політики блокади стосовно Придністров'я не здійснюємо. Погляньте на статистику: зі сторони Придністров'я не виїхало, здається, 17 вагонів через їхнє оформлення. У Придністров'я не допущено близько 525 вагонів, третина яких стоїть з продовольством. Тож іде самоблокада. Очевидно, щоб потім заявляти про гуманітарну катастрофу. При цьому формується міф, у тому числі і деякими ЗМІ Росії, про те, що це блокада Придністров'я.

– ОБСЄ дуже критично відгукнулася про вибори у Білорусії. Україна підтримає цю позицію?

– Коли йдеться про Білорусію, наші оцінки виходять з того, що спеціальних наших спостерігачів, які діяли б окремо, там не було. Наші спостерігачі працювали у складі місії ОБСЄ, вони сформували звіт. Я із задоволенням цей звіт прочитаю. І у мене немає підстав не довіряти висновкам ОБСЄ. Україна підтримує демократичні процеси, і цей принцип непорушний, про яку б країну не йшлося.

– У листопаді 2005 року, коли Україна підтримала критику ОБСЄ з приводу парламентських виборів в Азербайджані, відносини Києва і Баку різко погіршилися. Ви не боїтеся, що ця історія повториться у випадку з Мінськом?

– Дивні ви люди. Ви що, закликаєте мене діяти не за принципами, а за емоціями?

– Але все ж таки. Хіба це не вплине на відносини між Україною у вашій особі і Білорусією в особі Олександра Лукашенка?

– Я впевнений, що тут не йдеться про персональні відносини. Я впевнений, що мова йде про відносини між двома народами, між двома державами, які приречені бути добрими, вічними друзями. Понад те, Україна готова запропонувати Білорусії найширшу гаму співробітництва в тих чи інших секторах економіки.

10:19 23 БЕРЕЗНЯ 2006
КоммерсантЪ